Постанова

від 17.01.2013 по справі 5009/2612/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.01.2013 р. справа №5009/2612/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників сторін: від прокурора:не з'явився від позивача: Коріняко О.В., довіреність № 220/852/д від 30.11.2012р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р. (повний текст 29.10.2012р.) у справі№ 5009/2612/12 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя про стягнення 156531,32 грн.

В судовому засіданні 11.12.12р.

оголошувалась перерва до 15.01.13р.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 15.10.2012р. задовольнив позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м. Запоріжжя 155642,20 грн. за договором № 42/6-09/611/1850/ВП-2009 про надання послуг з контролю якості та приймання продукції від 11.12.08р.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що на думку апелянта, висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом було порушено норми матеріального права, не повною мірою досліджені умови договору, що призвело до винесення невірного рішення. Просив рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2012р. у справі № 5009/2612/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання прокурор та представник відповідача не з'явились, про час слухання справи були повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність прокурора та представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2008р. між відкритим акціонерним товариством "Завод "Перетворювач" (Замовником) та Міністерством оборони України (Виконавцем) укладений договір № 42/6-09/611/1850/ВП-2009 про надання послуг з контролю якості та приймання продукції, за умовами п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому представництвом замовника № 3894 надання Замовнику послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно з Переліком продукції, яка підлягає контролю якості та прийманню Виконавцем, відповідно до вимог нормативно-технічної документації та інших умов, вказаних у договорах на постачання (розробку) продукції (виконання робіт). Згідно п. 1.2. договору, замовник зобов'язується оплатити виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, Виконавець зобов'язувався в межах затвердженого Переліку продукції здійснювати контроль якості та приймання продукції (виконаних робіт) по мірі пред'явлення її замовником або за узгодженими графіками.

Згідно із п. 3.1. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, за надані послуги Замовник перераховує на рахунок Виконавця 1% від вартості продукції (виконання робіт), визначеної у договорах (контрактах) Замовника (графи 5, 6 Переліку продукції) без ПДВ, відповідно до офіційного валютного курсу, встановленого НБУ на день перерахування коштів Виконавцю.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що розрахунки за надані по даному договору послуги здійснюються Замовником у національній валюті України - гривнях, у тридцятиденний термін після затвердження Сторонами Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт).

Виконанням обов'язків з боку Виконавця вважається здійснення Представництвом контролю якості, приймання продукції та складання Акта про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт). Затверджений Замовником Акт надсилається Виконавцю (п. 3.3.).

Відповідно до п. 9.1 договору, невід'ємними частинами договору є наступні додатки: додаток № 1 "Перелік продукції (виконання робіт), що підлягає контролю якості й прийманню виконавцем" та додаток № 2 "Акт про надання послуг з контролю якості та приймання продукції".

Згідно Переліку продукції, яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем до договору, позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги на суму 141 249,52 грн., про що свідчить акт № 10/1850/11 від 27.07.2011 р., який підписаний обома сторонами без зауважень.

Послуги, надані позивачем згідно вказаного акту № 10/1850/11 від 27.07.2011р. відповідачем оплачені не були.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 16.11.2011р. № 259/3334 щодо погашення існуючої заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) згідно "Переліку продукції", яка підлягає контролю якості й прийманню виконавцем, що підтверджується відповідним актом, затвердженим замовником.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг не виконав, послуги за актом № 10/1850/11 від 27.07.2011р. на суму 141 249,52 грн. не оплатив.

Твердження відповідача, що валютою зобов'язання по контролю якості продукції сторонами визначено російські рублі, місцевим судом вірно не прийняті до уваги, оскільки ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 198 ГК України)

Обидві сторони по справі є резидентами України.

Договір від 11.12.2008р. № 42/6-09/611/1850/ВП-2009, укладений між сторонами, визначає порядок розрахунків в національній валюті (гривнах). В акті № 10/1850/11 від 27.07.2011р., який є документом, що підтверджує факт виконання обов'язків з боку Виконавця та являється підставою для фінансових розрахунків між сторонами, зазначена вартість послуг в гривнях.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги в сумі 141 249,52 грн.

Позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 10 788,20 коп. пені за період з 27.08.2011р. по 22.02.2012р.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2. договору, укладеного між сторонами, за порушення строків оплати послуг за Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день затримки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунок пені є вірним та обґрунтованим, і позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4 299,4 грн. та інфляції за період з 27.08.2012р. по 30.04.2012р. в сумі 194,2 грн. є доведеними та правомірно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2012 року по справі № 5009/2612/2012 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2012 року по справі № 5009/2612/2012 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС