Рішення

від 22.10.2012 по справі 5020-929/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2012 року справа № 5020-929/2012 За позовом Першого заступника прокурора м. Севастополя

(90011, м. Севастополь, вул. Павліченко, буд. 1)

в інтересах Севастопольської міської Ради,

держави ідентифікаційний код 24872845

в особі: (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Фірма „Кримінтерзв'язок",

ідентифікаційний код 20711111

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 2)

про припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

прокурор (Перший заступник прокурора м. Севастополя) -Шульга А.М., посвідчення № 05749 від 25.09.2012;

позивач (Севастопольська міська Рада) -Капустін Д.М., довіреність № 03-15/37 від 06.01.2012;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кримінтерзв'язок") -Остролуцька С.В. -директор, наказ № 2-к від 06.09.2011; Сорокопуд О.Ю., довіреність від 21.04.2012.

Обставини справи:

20.08.2012 Перший заступник прокурора м. Севастополя (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кримінтерзв'язок" (далі -відповідач) про припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку позивачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди земельної ділянки від 26.06.2006 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати; невикористання земельної ділянки відповідно до умов договору за її цільовим призначенням та порушення умов Договору щодо побудови на орендованій земельній ділянці виробничо-господарської бази. Також в обґрунтування позовних вимог прокурором надано рішення Севастопольської міської Ради № 2260 від 20.12.2011 „Про розірвання договору оренди від 26.06.2006, зареєстрованого 26.07.2006 під № 040665900126, земельної ділянки площею 3,0000 га, розташованої по вул. Отрадна, 25, наданої для будівництва та обслуговування виробничо-господарської базі, укладеного з ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок".

Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву /арк. с. 31-33/, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що заборгованість з орендної плати була погашена ним в повному обсязі у період з квітня 2012 року по серпень 2012 року та навіть зі сплатою фінансових санкцій за прострочку внесення орендної плати. Щодо неможливості своєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію відповідач пояснив, що це пов'язано із мировою фінансовою кризою, яка вкрай негативно вплинула на економіку країни загалом та будівельну галузь зокрема, внаслідок чого було зупинено розробку проектної документації на об'єкт будівництва. Водночас, відповідач надав копію рішення Севастопольської міської Ради № 3562 від 10.07.2012 „Про скасування рішення міської Ради від 20.12.2011 № 2260 „Про розірвання договору оренди від 26.06.2006, зареєстрованого 26.07.2006 під № 040665900126, земельної ділянки площею 3,0000 га, розташованої по вул. Отрадна, 25, наданої для будівництва та обслуговування виробничо-господарської базі, укладеного з ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" та пояснив, що станом на теперішній час заборгованість по орендній платі відсутня, поточні орендні платежі здійснюються вчасно та в повному обсязі, а також відновлені роботи щодо освоєння земельної ділянки.

В порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.09.2012 оголошувалась перерва до 16.10.2012, яку було продовжено до 22.10.2012.

У судовому засіданні 22.10.2012 прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 2-6/ та письмових поясненнях по суті спору /арк. с. 118/.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2006 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Кримінтерзв'язок" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі -Договір) /арк. с. 13-17/, за змістом якого Орендодавець, відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4492 від 11.01.2006 надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничо-господарської бази з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, наданих для підприємств іншої промисловості, за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, вул. Отрадна 25, загальною площею 3,0 га (п. 1.1, 2.1 Договору).

Договір укладений строком на 25 років (п. 3.1).

Згідно із п. 2.3 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:

а) на період будівництва, до здачі об'єкта в експлуатацію -2 176 065 грн, що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки № 3240/1 Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 17.03.2006:

б) на наступний період -5 222 556 грн, що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки № 3239/1 Севастопольського міського управління земельних ресурсів від 17.03.2006.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється згідно з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради № 1348 від 14.10.2003, у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

а) на період будівництва: 2 176 065 х 0,015 = 32 640,98 грн;

б) на наступний період: 5 222 556 х 0,015 = 78 338,34 грн;

Наведений розрахунок річної орендної плати корегується щорічно відповідно до п. 4.5 Договору (п. 4.3 Договору).

Орендна плата за землю сплачується Орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду (податкового) місяця, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок міста у районному фінансовому управлінні за місцем розташування земельної ділянки. Нарахування розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.4, 4.5 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору в строк до 15 лютого поточного року щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з Орендодавцем, надається Орендарем державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки.

У випадку порушень передбачених цим Договором строків освоєння (забудови) орендованої ділянки, розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений згідно з Методикою, який застосовується до моменту введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва, передбаченого Договором, але не більше ніж 10% нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 9.2.2 пункту 9.2 Договору Орендар зобов'язаний, серед іншого, розпочати освоєння земельної ділянки та завершити забудову згідно з цільовим призначенням, вказаним у пункті 5.2 Договору, протягом 2 років з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки; будівництво капітального об'єкта виробничо-господарської бази на земельній ділянці здійснювати відповідно до затвердженої проектної документації, що пройшла комплексну державну експертизу у встановленому порядку, після отримання дозволу в інспекції державного архітектурного-будівельного контролю; забезпечити виконання умов, вказаних в узгодженнях та висновках по проекту відведення земельної ділянки, а також виконання обов'язків землекористувача відповідно до вимог земельного, містобудівельного та природоохоронного законодавства; своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 4 Договору та щорічно до 20 січня надавати Орендодавцю довідку про платежі за орендною платою за рік, що сплинув, засвідчену податковою інспекцією; забезпечити утримання території, будівель, споруд в належному технічному, протипожежному та санітарному стані.

За умова Договору (пункт 12.3) дія Договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та ін.;

- з інших підстав, визначених законом.

Орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадках:

- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі;

- невикористання земельної ділянки під будівництво протягом трьох років підряд (п. 12.4 Договору).

За невиконання обов'язків за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність згідно із законами України та цим Договором (п. 13.1 Договору).

Відповідно до пункту 13.7 Договору у випадку, якщо Орендар протягом строків, визначених у Договорі, не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені в ньому, договір розривається з вини та за рахунок Орендаря в порядку, визначеному у цьому Договорі.

26.06.2006 сторонами Договору підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки /арк. с. 18/, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку, площею 3,0 га, за адресою: м. Севастополь, вул. Отрадна, 25 /арк. с. 18/.

Таким чином, суд установив, що позивач (Орендодавець) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме передав земельну ділянку Орендарю.

Натомість Орендар умови Договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим 21.04.2010 та 08.04.2011 Севастопольською міською Радою на адресу Орендаря надіслані листи № 03-15/1682 та № 03-15/1181, в яких Орендодавець звернув увагу Орендаря на порушення ним істотних умов Договору оренди, а саме: наявність заборгованості з орендної плати /арк. с. 11, 12/

20.12.2011 Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 2260 про розірвання з ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" договору оренди від 26.06.2006 земельної ділянки, площею 3,0000 га у місті Севастополі, вул. Отрадна, 25, для будівництва та обслуговування виробничо-господарської бази у зв'язку з порушенням істотних умов договору, зокрема систематичною несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою /арк. с. 20/.

10.07.2012 рішенням Севастопольської міської Ради № 3562 рішення від 20.12.2011 № 2260 „Про розірвання договору оренди від 26.06.2006, зареєстрованого 26.07.2006 під № 040665900126, земельної ділянки площею 3,0000 га по вул. Отрадна, 25, наданої для будівництва та обслуговування виробничо-господарської бази, що укладений з ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" було скасовано у зв'язку з повним погашенням Орендарем заборгованості з орендної плати /арк. с. 90/.

Відповідно до Довідки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби України від 05.07.2012 № 724/19-029, станом на 04.07.2012 ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" не має заборгованості з плати за землю /арк. с. 92/.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держкомзему у місті Севастополі від 08.07.2011 було встановлено, що земельна ділянка, яка передана в оренду за Договором оренди земельної ділянки від 26.06.2006 строком на 25 років Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Шабаліна в районі хутора Отрадний, загальною площею 3,0 га, не використовується /арк. с. 110-112/.

За даними Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі від 08.08.2012 № 7/27-3662, декларація про початок виконання будівельних /підготовчих робіт ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" не зареєстрована, дозвіл на виконання будівельних робіт не видавався /арк. с. 21/.

Порушення орендарем вимог статей 1, 21, 25 Закону України „Про оренду землі" та пунктів 4.4, 9.2.2 Договору, а саме: несплата орендної плати за землю упродовж 2009-2011 років, а також те, що орендар не приступів до використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, спричинило звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36 1 Закону України „Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з відповідними позовами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Аналогічно, згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, у пункті 2 резолютивної частини цього рішення вказано, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради.

Отже, прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України, так і спеціальних норм Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України „Про оренду землі").

Водночас, статтею 24 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, укладення договору оренди земельної ділянки зумовлює виникнення у орендаря зобов'язання по внесенню орендних платежів.

Пунктом 2.23 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями) визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Ані прокурором, ані позивачем не надано таких доказів.

Натомість судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що на час звернення прокурора до суду із даним позовом у відповідача повністю відсутня заборгованість з орендної плати, про що свідчить Довідка Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби України від 05.07.2012 № 724/19-029 про відсутність заборгованості з плати за землю ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок" /арк. с. 92/ та платіжне доручення № 21 від 09.07.2012 про сплату орендної плати в сумі 347 000,00 грн (за січень-червень 2012 року).

Крім того, під час розгляду справи відповідач згідно із платіжним дорученням № 27 від 29.08.2012 сплатив орендну плату за землю в сумі 57 850,00 грн (за липень 2012 року) /арк. с. 109/.

Право розірвати договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку несплати орендарем протягом 3 місяців орендної плати в повному обсязі передбачено пунктом 12.4 Договору.

Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України пов'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абзацу другого частини другої статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для застосування господарської санкції як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

На час розгляду справи заборгованість по орендній платі вже перерахована на відповідні рахунки місцевого бюджету, що підтверджено належними та допустимими доказами, отже, Орендодавець (позивач) одержав ту суму, на яку розраховував, за період користування Орендарем (відповідач) земельною ділянкою.

Крім того, відповідач сплатив до місцевого бюджету штраф -20% від належної до сплати орендної плати (609 452,83 грн) в сумі 122 230,00 грн (121 890,00 + 340,00), що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 26.07.2012 /арк. с. 95, 108/, тобто позивач отримав навіть більше коштів, ніж розраховував.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України „Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

За приписами статті 25 Закону України „Про оренду землі", орендар, серед іншого, зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що всупереч підпункту „г" пункту 9.2.2 Договору земельна ділянка більше шести років не використовується за цільовим призначенням.

Надаючи оцінку наведеним доводам суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 2.20, 2.21 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України „Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

З огляду на викладене суд не вбачає достатніх підстав для розірвання спірного договору, враховуючи також те, що відомості, зазначені в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2011 /арк. с. 110-112/, складеному більше ніж за рік до подачі позову, не відповідають обставинам сьогодення, адже з матеріалів справи убачається, що на теперішній час спірна земельна ділянка огороджена, бур'ян скошений, тобто проведені певні підготовчі роботи щодо освоєння території, які не потребують спеціальних дозволів /арк. с. 124-125/.

Крім того, розроблено Ескізний проект /арк. с. 34-83/, Робочий проект: Альбом „Проект організації будівництва" /арк. с. 84-88; 120-126/.

Наприкінці суд вважає за необхідне зауважити, що всупереч позиції прокурора Севастопольська міська Рада, до повноважень якої належить, серед іншого, розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя, на своєму пленарному засіданні 10.07.2012 прийняла рішення № 3562 „Про скасування рішення міської Ради від 20.12.2011 № 2260 „Про розірвання договору оренди від 26.06.2006, зареєстрованого 26.07.2006 під № 040665900126, земельної ділянки площею 3,0000 га, розташованої по вул. Отрадна, 25, наданої для будівництва та обслуговування виробничо-господарської базі, укладеного з ТОВ „Фірма „Кримінтерзв'язок", тобто висловила свою волю щодо розірвання спірного Договору оренди землі.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В свою чергу, згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, оскільки місцеві ради, як орендодавці землі, є колегіальними органами, а відповідно до вимог чинного законодавства договори оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності укладаються на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, таке рішення є способом волевиявлення цієї особи (органу) на укладення договору.

Припинення договору шляхом його розірвання також є правочином в силу норм статті 202 Цивільного кодексу України. Відтак, для вчинення правочину щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін має бути волевиявлення обох сторін такого договору, а щодо розірвання договору на вимогу однієї сторони -волевиявлення цієї сторони договору.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини четвертої статті 42, частини шостої статті 55 Закону України „Про місцеве самоврядування" не передбачено повноважень міського голови, голови районної, обласної ради на самостійне, без відповідного рішення ради вирішення питань врегулювання земельних відносин, у тому числі, щодо розпорядження землями шляхом розірвання договорів оренди.

Статтею 46 Закону України „Про місцеве самоврядування" унормовано, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно зі статтею 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як установлено судом, станом на день звернення до суду відсутнє рішення заінтересованої особи про дострокове розірвання договору, оскільки те рішення, на яке посилається прокурор у позовній заяві, скасовано іншим рішенням Севастопольської міської Ради, тобто прокурор звернувся до суду за захистом права позивача, яке не виникло, і внаслідок цього не могло бути порушене відповідачем. В свою чергу, відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Викладені правові позиції узгоджуються також із судовою практикою, зокрема наведені у постанові Верховного Суду України від 28.10.2008 у справі № 5020-4/125, постановах Вищого господарського суду України від 14.06.2010 у справі № 5020-4/125-1/060-6/108-3/378; від 08.05.2012 у справі № 22/5009/6182/11.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, враховуючи відсутність достатніх підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.10.2012.

Суддя (підпис) В.О. Головко