Постанова

від 11.02.2013 по справі 5020-929/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 5020-929/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С., за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), прокуратуриСайтарли І.М., прокурор відділу ГП України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Севастополя на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року у справі№ 5020-929/2012 господарського суду міста Севастополя за позовомПершого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кримінтерзв'язок" проприпинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірми "Кримінтерзв'язок" про припинення права користування земельною ділянкою, площею 3га, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, вул.Отрадна, 25 шляхом розірвання договору оренди від 26.06.2006р., укладеного між Севастопольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кримінтерзв'язок", який зареєстрований 26.07.2006р. під №040665900126; зобов'язання повернути земельну ділянку орендодавцеві - Севастопольській міській раді.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.10.2012 року (суддя Головко В.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року (судді: Проценко О.І. - головуючий, Воронцова Н.В., Маслова З.Д.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Заступник прокурора м.Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.06.2006р. між Севастопольською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Кримінтерзв'язок" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець, на підставі рішення Севастопольської міської ради № 4492 від 11.01.2006 року надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничо-господарської бази з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, наданих для підприємств іншої промисловості, за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, вул. Отрадна 25, загальною площею 3,0га.

Договір укладений строком на 25 років (п. 3.1. договору).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору орендна плата за землю сплачується Орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду (податкового) місяця, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок міста у районному фінансовому управлінні за місцем розташування земельної ділянки. Нарахування розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку в строк до 01 лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки

В строк до 15 лютого поточного року щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з Орендодавцем, надається Орендарем Державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки (п.4.6).

Змістом п.4.7 договору передбачено, що у випадку порушень передбачених цим Договором строків освоєння (забудови) орендованої ділянки, розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений згідно з Методикою, який застосовується до моменту введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва, визначеного договором, але не більше ніж 10% нормативної грошової оцінки, що зазначено у пункті 4.7. договору.

Відповідно до п.п.9.2.2 п.9.2 договору Орендар зобов'язаний крім іншого розпочати освоєння земельної ділянки та завершити забудову згідно з цільовим призначенням, вказаним у пункті 5.2 договору, протягом 2 років з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки; будівництво капітального об'єкту виробничо-господарської бази на земельній ділянці здійснювати відповідно до затвердженої проектної документації, що пройшла комплексну державну експертизу у встановленому порядку, після отримання дозволу в інспекції державного архітектурного-будівельного контролю; забезпечити виконання умов, вказаних в узгодженнях та висновках по проекту відведення земельної ділянки, а також виконання обов'язків землекористувача відповідно до вимог земельного, містобудівельного та природоохоронного законодавства; своєчасно вносити орендну плату відповідно до розділу 4 договору та щорічно до 20 січня надавати Орендодавцю довідку про платежі за орендною платою за рік, що сплинув, засвідчену податковою інспекцією; забезпечити утримання території, будівель, споруд в належному технічному, протипожежному та санітарному стані.

Відповідно до пункту 12.3 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та ін.; з інших підстав, визначених законом.

Орендодавець може розірвати договір в односторонньому порядку у випадках: використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням; несплати орендарем протягом трьох місяців орендної плати в повному обсязі; невикористання земельної ділянки під будівництво протягом трьох років підряд (п.12.4 договору).

За умовами п.13.7 договору якщо Орендар протягом строків, визначених у договорі, не виконав частину або усі умови та обов'язки, обумовлені в ньому, договір розривається з вини та за рахунок Орендаря в порядку, визначеному у цьому Договорі.

26.06.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку, площею 3,0га, за адресою: м. Севастополь, вул. Отрадна, 25, що підтверджується актом приймання-передачі.

Звертаючись до суду з позовною вимогою в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про розірвання на підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" вищезазначеного договору, прокурор посилався на порушення орендарем пп.4.4, 9.2.2 договору щодо обов'язку своєчасної сплати орендної плати та обов'язку щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Таким чином, суди обґрунтовано зазначили, що предметом доказування у даній справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору на вимогу позивача за рішенням суду внаслідок порушення відповідачем умов договору, згідно приписів ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтями 141, 143, 144 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку та порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановили, що ані прокурор, ані позивач не надали належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості з орендної плати.

Натомість судом на підставі наявних матеріалів справи встановлено, що на час звернення прокурора з позовом у даній справі у відповідача повністю відсутня заборгованість з орендної плати, про що свідчить довідка Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби України від 05.07.2012 року № 724/19-029.

Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що всупереч п.п.9.2.2 договору земельна ділянка більше 6 років не використовується за її цільовим призначенням.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в п.2.21 роз'яснив, що у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Однак, як зазначено судами попередніх інстанцій, доказів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням матеріали справи не містять.

Суди вмотивовано відхилили посилання прокурора на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держкомзему у м.Севастополі від 08.07.2011 року, оскільки даний акт складений більше ніж за рік до подачі позову та викладені у ньому відомості не відповідають обставинам справи, адже із матеріалів справи вбачається, що на теперішній час проведені певні підготовчі роботи щодо освоєння території, які не потребують спеціальних дозволів.

При цьому суди встановили, що відповідачем розроблено Ескізний проект, Робочий проект: Проект організації будівництва; укладено договір № 21/12 від 11.09.2012 року на створення проектної документації, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вищевикладені обставини справи в їх сукупності не підтверджують порушення орендарем договірних зобов'язань щодо дотримання ним цільового призначення земельної ділянки, а прокурором не доведено використання зазначеної земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність наявності підстав для розірвання договору оренди землі, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 року у справі № 5020-929/2012 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда