Постанова

від 11.10.2012 по справі 5011-23/5259-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 № 5011-23/5259-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Сотнікова С.В.

Федорчука Р.В.

за участю секретаря судового засідання Анісімової М.О.

за участю представників:

від позивача - Буняк Ю.І. - дов. б/н від 16.07.2012 р.;

Озадовський Р.О. - дов. б/н від 16.07.2012 р.;

від відповідача - Суньов Є. В. - дов. № 01/д від 10.05.2012 р.

перевіривши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.06.2012 р.

у справі № 5011-23/5259-2012 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг»

про розірвання договору та стягнення 687 486,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі № 5011 23/5259-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» договір № 2709-НК1 від 27.09.2011 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» 528 047,48 грн. авансового платежу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, 159 438,79 грн. штрафних санкцій та 14 822,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі № 5011 23/5259-2012 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» було прийнято до провадження в наступному складі колегії: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2012 року.

30.07.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

01.08.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» надійшло клопотання про призначення експертизи та 25.09.2012 року клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, справу № 5011 23/5259-2012 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Шипка В.В., суддів: Лобаня О.І., Федорчука Р.В.

В судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду спору задоволено та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року відкладено розгляд справи на 11.10.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 року, в зв'язку з виходом судді Ткаченка Б.О. з лікарняного та перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, справу № 5011 23/5259-2012 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Федорчука Р.В., Сотнікова С.В.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі № 5011 23/5259-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Щодо заявленого клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке було подано 01.08.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг», колегія суддів відмовляє в його задоволенні, через необґрунтованість та недоведеність необхідності проведення експертизи.

Представники позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазавтоматика» (далі - позивач, ТОВ «Нафтогазавтоматика») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» (далі - відповідач, ТОВ «КІЗ Інжинірінг») укладено договір будівельного підряду № 2709-НК1 (далі - Договір).

Умовами Договору встановлено обов'язок Відповідача вчасно і якісно виконати будівельні та пусконалагоджувальні роботи з використанням власних матеріалів, поставити обладнання, інвентар та устаткування на об'єкті будівництва - автомобільна газонаповнююча станція «Коломия» (Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Раківчик). В свою чергу, Позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 3.1 Договору, сторони визначили, що роботи Відповідач мав виконати протягом трьох місяців з дня підписання договору (не пізніше 28.12.2012 року), а пунктом 3.3 Договору - що необхідне обладнання Відповідач мав поставити протягом трьох місяців з дня початку робіт.

Як передбачено пунктом 3.2 Договору, в разі необхідності сторони складають календарні графіки виконання робіт.

Календарним графіком виконання робіт визначено, що кінцевим терміном їх закінчення є 27.12.2011 року.

Актом від 27.09.2011 року Відповідач прийняв у Позивача придатний для виконання робіт об'єкт та необхідну для виконання робіт документацію.

З цієї дати Відповідач мав почати виконання своїх зобов'язань за Договором.

Договором не передбачено обов'язку Позивача здійснювати передплату (авансування) робіт.

Пунктами 9.1 - 9.3 Договору передбачено, що Позивач здійснює оплату виконаних робіт протягом 120 днів з моменту підписання актів приймання-передачі цих робіт у розмірі 85 % їх вартості. Остаточний розрахунок Позивач здійснює протягом 120 днів з моменту отримання сертифікату та введення об'єкта в експлуатацію.

Пунктом 9.3 Договору сторони встановили можливість здійснення попередньої оплати за умови наявності коштів у Позивача та укладення відповідної додаткової угоди.

Між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 27.09.2011 року, № 2 від 21.11.2011 року та № 3 від 28.12.2011 року до Договору, якими встановлено обов'язок Позивача перерахувати на поточний рахунок Відповідача загалом 614 900 грн. попередньої оплати.

Як вбачається з банківських виписок, Позивач перерахував Відповідачу відповідно до Договору 28.09.2011 року - 454 900 грн., 22.11.2011 року - 100 000 грн. та 28.12.2011 року - 150 000 грн.

Відповідач у встановлені Договором строки свої зобов'язання не виконав.

Посилання представника Відповідача на визначений термін введення готового об'єкта в експлуатацію у липні 2012 року колегією суддів не приймається, оскільки предметом судового дослідження є виконання Відповідачем у встановлені договором строки будівельно-монтажних робіт, а не введення готового об'єкту в експлуатацію.

Не приймаються посилання Відповідача на виконання робіт у більшому об'ємі ніж оплачено Позивачем, оскільки додані копії господарських договорів № 2709-НК2 та № 2709-НК3 від 27.09.2011 року не мають відношення до предмету позову.

Крім того, з виписок поточного рахунку Позивача за 28.09.2011 року, 22.11.2011 року та 28.12.2011 року вбачається, що розрахунки за цими договорами здійснювались Позивачем окремо.

Отже, колегія не вважає договори № 2709-НК2 та № 2709-НК3 від 27.09.2011 року належними доказами у справі.

Колегія суддів також не може прийняти до уваги твердження Відповідача про відмову Позивача від підписання актів виконаних робіт та посилання на статті 882 та 853 Цивільного кодексу України, оскільки належні докази направлення цих документів у матеріалах справи відсутні.

Не може бути доказом у справі доданий до клопотання, поданого представником Відповідача через відділ діловодства суду 05.06.2012 року, текст на аркуші А4 формату, оскільки він не містить ознак єдиного документу, не містить ідентифікуючих його складових елементів та не доводить жодної обставини, що має суттєве значення у справі.

Надані Відповідачем копії актів приймання-передачі, підписані його представником та представником РВУ «Львівавтогаз», судом також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач делегував свої повноваження прийняти виконані роботи за Договором будь-яким третім особам, у тому числі - РВУ «Львівавтогаз».

Крім того, судова колегія залишає поза увагою додані Відповідачем копії трьох посвідчень про відрядження, оскільки вони доводять лише факт перебування у 2012 році трьох осіб у місті Коломия, але не доводять факт виконання господарських зобов'язань Відповідача у встановлені договором строки та обсязі.

Посилаючись на ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України Відповідач не звернув увагу, що суттєвою обставиною застосування цієї норми законодавцем визначено одержання замовником відповідного повідомлення про готовність робіт. Факт отримання цього повідомлення Відповідачем суду не доведено належними доказами. Проте, колегія вважає доведеним факт невиконання цих робіт у встановлений договором строк.

Згідно з довідкою про вартість виконаних робіт за Договором, станом на 20.03.2012 року (тобто, майже через три місяці з визначеної договором дати закінчення робіт) Відповідачем виконано будівельні роботи вартістю 129 739,20 грн. та змонтовано устаткування на суму 59 828,47 грн. З цієї ж довідки вбачається, що фактично всі роботи виконувались Відповідачем у 2012 році після спливу терміну виконання робіт (дані в колонці «з початку будівництва по звітний місяць включно» та в колонці «з початку року по звітний місяць включно» повністю співпадають). Тотожні дані містять підписані сторонами акти виконаних робіт за березень 2012 року.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія дійшла висновку, що Відповідачем порушено господарське зобов'язання за Договором у частині своєчасного та у повному обсязі виконання встановлених цим договором робіт.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України визначено право замовника за договором підряду відмовитись від цього договору та вимагати відшкодування збитків коли підрядник не розпочав роботу вчасно. Ця правова норма встановлює право (а не обов'язок) замовника, спосіб реалізації якого залежить від його волі.

Вказані співвідношення пунктів 2 та 4 ст. 849 Цивільного кодексу України Відповідач наводить помилково, оскільки мова в цих правових приписах йде хоч і про зовнішньо схожі відносини, проте різні за своєю правовою суттю (відмова у результаті правопорушення контрагентом за договором та відмова за відсутності порушення контрагента).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладенні договорів та визначенні їх умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін договору при його укладенні відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд (за виключенням законодавчих приписів імперативного характеру).

Пунктом 18.3 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків виконання робіт Позивач набуває право в односторонньому порядку розірвати договір.

Таким чином, необхідно застосовувати договірну норму, оскільки правові приписи ч. 2 ст. 849 та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України не носять імперативний характер.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про розірвання Договору № 2709-НК1 від 27.09.2011 року підлягає задоволенню на підставі пункту 18.3 Договору.

Пунктом 17.2 Договору встановлено, що у разі невиконання зобов'язань за договором Відповідачем у строк більше одного місяця без вагомих обґрунтованих причин, останній повертає Позивачу авансові грошові кошти (в розмірі невиконаних зобов'язань) з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Колегією встановлено факт невиконання робіт Відповідачем у встановлені Договором строки та відсутність об'єктивних причин, які призвели до цього порушення.

Отже, позовна вимога про стягнення з Відповідача невикористаних авансових платежів з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягає задоволенню у розмірі 528 047, 48 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що вчинене суб'єктом правопорушення у сфері господарювання є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку у встановленому договором розмірі.

Розмір відповідальності Відповідача встановлено пунктом 16.1 Договору.

Як передбачено ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач не довів суду, що порушення господарського зобов'язання сталось не з його вини. Крім того, в процесі розгляду справи, колегія дійшла висновку наявності усіх складових, необхідних для застосування штрафних санкцій як правового наслідку порушення господарсько-правового зобов'язання Відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, провівши повторний математичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога щодо стягнення штрафних санкцій підлягає задоволенню у розмірі 159 438,79 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі № 5011 23/5259-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІЗ Інжинірінг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі № 5011 23/5259-2012 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011 23/5259-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Сотніков С.В.

Федорчук Р.В.