Постанова

від 13.03.2013 по справі 5011-23/5259-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 5011-23/5259-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІЗ-Інжиніринг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 р. у справі№ 5011-23/5259-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КІЗ-Інжиніринг" пророзірвання договору та стягнення 687 486,27 грн.

За участю представників: позивача:Буняк Ю.І.; відповідача:не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. (суддя Кирилюк Т.Ю.) у справі № 5011 23/5259-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІЗ Інжинірінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" договір № 2709-НК1 від 27.09.2011 р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІЗ Інжинірінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" 528 047,48 грн. авансового платежу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, 159 438,79 грн. штрафних санкцій та 14 822,73 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського від 11.10.2012 р. (судді: Б.О. Ткаченко, Р.В. Федорчук, С.В. Сотніков) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "КІЗ-Інжиніринг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

27.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" (далі - позивач, ТОВ "Нафтогазавтоматика") та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІЗ Інжинірінг" (далі - відповідач, ТОВ "КІЗ Інжинірінг") укладено договір будівельного підряду № 2709-НК1 (далі - Договір).

Умовами Договору встановлено обов'язок Відповідача вчасно і якісно виконати будівельні та пусконалагоджувальні роботи з використанням власних матеріалів, поставити обладнання, інвентар та устаткування на об'єкті будівництва - автомобільна газонаповнююча станція "Коломия". В свою чергу, Позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Договором не передбачено обов'язку Позивача здійснювати передплату (авансування) робіт.

Пунктом 9.3 Договору сторони встановили можливість здійснення попередньої оплати за умови наявності коштів у Позивача та укладення відповідної додаткової угоди.

Між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 27.09.2011 р., № 2 від 21.11.2011 р. та № 3 від 28.12.2011 р. до Договору, якими встановлено обов'язок Позивача перерахувати на поточний рахунок Відповідача загалом 614 900 грн. попередньої оплати.

Як вбачається з банківських виписок, Позивач перерахував Відповідачу відповідно до Договору 28.09.2011 р. - 454 900 грн., 22.11.2011 р. - 100 000 грн. та 28.12.2011 р. - 150 000 грн.

Спір в даній праві виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем господарського зобов'язання за договором в частині своєчасного та у повному обсязі виконання встановлених цим договором робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з порушення відповідачем господарського зобов'язання за договором в частині своєчасного та у повному обсязі виконання встановлених цим договором робіт.

Відповідно до вищезазначеного, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судами, відповідач у встановлені Договором строки свої зобов'язання не виконав.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Як вірно встановлено судами, посилаючись на ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України Відповідач не звернув увагу, що суттєвою обставиною застосування цієї норми законодавцем визначено одержання замовником відповідного повідомлення про готовність робіт. Факт отримання цього повідомлення Відповідачем суду не доведено належними доказами. Проте, суди вірно зазначили доведеним факт невиконання цих робіт у встановлений договором строк.

Згідно з довідкою про вартість виконаних робіт за Договором, станом на 20.03.2012 р. (тобто, майже через три місяці з визначеної договором дати закінчення робіт) Відповідачем виконано будівельні роботи вартістю 129 739,20 грн. та змонтовано устаткування на суму 59 828,47 грн. З цієї ж довідки вбачається, що фактично всі роботи виконувались Відповідачем у 2012 році після спливу терміну виконання робіт (дані в колонці "з початку будівництва по звітний місяць включно" та в колонці "з початку року по звітний місяць включно " повністю співпадають). Тотожні дані містять підписані сторонами акти виконаних робіт за березень 2012 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладенні договорів та визначенні їх умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін договору при його укладенні відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд (за виключенням законодавчих приписів імперативного характеру).

Пунктом 18.3 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків виконання робіт Позивач набуває право в односторонньому порядку розірвати договір.

Таким чином, необхідно застосовувати договірну норму, оскільки правові приписи ч. 2 ст. 849 та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України не носять імперативний характер.

Враховуючи вищезазначене, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суддів попередніх інстанції про те, що позовна вимога про розірвання Договору № 2709-НК1 від 27.09.2011 р. підлягає задоволенню на підставі пункту 18.3 Договору.

Пунктом 17.2 Договору встановлено, що у разі невиконання зобов'язань за договором Відповідачем у строк більше одного місяця без вагомих обґрунтованих причин, останній повертає Позивачу авансові грошові кошти (в розмірі невиконаних зобов'язань) з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Судами встановлено факт невиконання робіт Відповідачем у встановлені Договором строки та відсутність об'єктивних причин, які призвели до цього порушення.

Отже, позовна вимога про стягнення з Відповідача невикористаних авансових платежів з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 528 047, 48 грн. обґрунтовано судами була задоволена.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що вчинене суб'єктом правопорушення у сфері господарювання є підставою для застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку у встановленому договором розмірі.

Розмір відповідальності Відповідача встановлено пунктом 16.1 Договору.

Як передбачено ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вірно встановлено судами, Відповідач не довів суду, що порушення господарського зобов'язання сталось не з його вини. Крім того, в процесі розгляду справи, суди дійшли вірного висновку про наявності усіх складових, необхідних для застосування штрафних санкцій як правового наслідку порушення господарсько-правового зобов'язання Відповідачем.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КІЗ-Інжиніринг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. у справі № 5011-23/5259-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Г.К. Прокопанич