Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а/1570/5493/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/5493/2011

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Єщенка О.В.

суддів -Димерлій О.О.

- Зуєвої Л.Є.

за участю секретаря судового засідання -Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Державної митної служби України щодо повернення надмірно сплачених податків та зборів, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Державної митної служби України щодо повернення надмірно сплачених податків та зборів, зобов'язання подати підтвердження про зарахування до Державного бюджету України надмірно сплачених позивачем податків та зборів, визнання протиправними рішень про визначення митної вартості товарів від 17.09.2009 року №500000043/2009/003081/1, від 17.09.2009 року №500000043/2009/003082/1, від 22.09.2009 року №500000043/2009/003156/1, від 22.09.2009 року №500000043/2009/003154/1, від 25.09.2009 року №500000043/2009/003342/1, від 30.09.2009 року №500000043/2009/003421/1, від 02.10.2009 року №500000043/2009/003476/1, стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених мита в сумі 525.712,98 грн., податку на додану вартість в сумі 3.904.292,70 грн., а всього стягнути 4.430.005,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він правомірно визначив вартість товарів, які він ввозив в Україну та включив до ВМД за першим методом (за вартістю, зазначеною у договорі), а тому рішення митного органу про визначення вартості товарів від 17.09.2009 року №500000043/2009/003081/1, від 17.09.2009 року №500000043/2009/003082/1, від 22.09.2009 року №500000043/2009/003156/1, від 22.09.2009 року №500000043/2009/003154/1, від 25.09.2009 року №500000043/2009/003342/1, від 30.09.2009 року №500000043/2009/003421/1. від 02.10.2009 року №500000043/2009/003476/1 не є ґрунтовними і підлягають скасуванню судом, відповідач повинен був зобов'язаний розмитнити товар за цінами, вказаними декларантом у ВМД, а інший відповідач був зобов'язаний повернути з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого мита 525.712,98 грн., податку на додану вартість 3.904.292,70 грн., а всього 4.430.005,95 грн.

Крім того, за твердженням позивача, Південною митницею Державної митної служби України було неправомірно усно відмовлено в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв'язку з заниженням, на їх думку, митної вартості імпортуємого товару та самостійно визначена митна оцінка товару. У зв'язку з такою відмовою позивачем були заповнені та подані вантажні митні декларації по цінам, пропонованим Південною митницею Державної митної служби України, у зв'язку з чим була здійснена переплата мита та ПДВ.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що Південна митниця Державної митної служби України при проведенні оформлення вантажу, що надійшов на адресу позивача, здійснила всі дії передбачені митним законодавством України та у відповідності до нього. Твердження позивача, щодо усної відмови Південної митниці Державної митної служби України у митному оформленні вантажу не відповідає фактичним обставинам. Митне оформлення вантажу було здійснено на підставі даних наданих позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши

суддю-доповідача, перевіривши законність, обґрунтованість судового рішення і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

19 серпня 2009 року, між компанією X SYSTEMS INS.»Panama, (Продавець), в особі директора Michael Linn та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ», Україна, в особі директора Кулінчик Д.А. (Покупець) був укладений контракт № ВR-0809.

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.

Валюта контракту та валюта платежу -долари США (2.3 Контракту). Загальна сума контракту складає 22 200 000,00 (двадцять два мільйона двісті тисяч доларів США

00 центів (п.2.1. контракту зі змінами, внесеними додатковою угодою від 31 серпня

2009 року до контракту № ВR-0809 від 19 серпня 2009 року). Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку (п. 4.4 Контракту).

Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах (п. 4.2. Контракту).

Умови поставки -CIP, CIF, DDU, DAF, CPT кордон України (у редакції INCOTERMS-2000) - п. 4.4. Контракту).

Оплата за Товар здійснюється як у вигляді передоплати, так і можлива відстрочка платежу на 30 діб. - п. 3.1. Контракту.

На виконання умов Контракту № ВR-0809 від 19.08.2009 р. Компанією SYSTEMS INS.»Panama Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»були поставлені товари на загальну суму 16 301 022,59 гривень.

Дані щодо фактурної вартості товарів, які були поставлені Компанією SYSTEMS INS.»Panama Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»на виконання умов Контракту № ВR-0809 від 19.08.2009 р. на загальну суму

16 301 022,59 грн. відображені у графах 22, 42 митних декларацій, та підтверджені інвойсами, які додаються до кожної декларації.

Статтею 259 Митного кодексу України України від 11.07.2002 р. № 92-IV із змінами та доповненнями (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин, далі -МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень,?встановлених?законами?України.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Колегією суддів встановлено, що мито у сумі 898.209,88 грн. та податок на додану вартість у сумі 7.238.999,84 грн., а всього 8.137.209, 72 грн. були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за третім та шостим методами, що відображено в графах 43, 45, 47 митних декларацій, а не з митної вартості за першим методом, який застосовується у першу чергу.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив лише з того, що декларантом самостійно визначено митну вартість товару та метод її визначення, яка відповідачем визнана правильною. Разом з тим, колегія суддів вважає зазначений висновок суду безпідставним, таким, що не відповідає нормам діючого на той час законодавства. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та не всебічно досліджено усі наявні докази, не враховано всіх фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення спору, що свідчить про односторонній характер розгляду та вирішення справи.

Так, судом першої інстанції не застосовано положення ч. 1 ст. 264 МК України, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення ?повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Судом першої інстанції не застосовано ч. 5 ст. 269 МК України, згідно з положеннями якої інформація, що використовується при здійсненні коригування митної вартості товару за третім методом, повинна бути документально підтверджена.

Судом першої інстанції не застосовано ст. 273 МК, згідно якої митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції не враховано те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які документально підтверджують митну вартість товару за третім та шостим методами (графи 43, 45, 47 митних декларацій), з якої до бюджету були сплачені мито та податок на додану вартість у загальній сумі 8.137.209,72 грн. Відтак, колегія суддів приходить до висновку щодо порушення судом першої інстанції ч. 1 ст. 264, ч. 5 ст. 269, ст. 273 МК України, ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р., ст. ст. 69, 86 КАС України, оскільки судом першої інстанції не застосовано зазначені норми законодавства та взагалі не досліджено обставини документального підтвердження митної вартості товарів, з якої позивачем були сплачені платежі?до бюджету.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Судом достовірно встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Ч.3 ст. 266 МК України вказує, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої ч.3 ст. 266 МК України.

Разом з тим, судом першої інстанції не досліджено те, що відповідачем -Південною митницею, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено неможливість застосування попередніх двох методів за митними деклараціями (у графі 43 яких зазначено 3 метод), та неможливість застосування попередніх п'яти методів за митними деклараціями (у графі 43 яких зазначено 6 метод).

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що декларантом надано до Південної митниці контракт та інвойси, які є невід'ємної частиною контрактів, що підтверджують вартість товару за ціною договору, тобто за першим методом, а тому відсутні підстави для сплати платежів до бюджету з митної вартості за третім та шостим методами, яка документально не підтверджується, та не повинна застосовуватися при обчисленні платежів, оскільки основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ст. 4 МК України митне регулювання здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; гласності та прозорості.

Ст. 265 МК України встановлений обов'язок саме митних органів здійснювати контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу.

З наведеного випливає, що митні органи зобов'язані вчиняти законні дії, незалежно від того, більша чи менша сума митних платежів зазначена у митній декларації при поданні її до митного оформлення, оскільки згідно з законодавством обов'язок по здійсненню митного оформлення та митного контролю щодо ввезених на територію України товарів та вчинення необхідних дій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності покладено на митні органи.

Контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Судом першої інстанції не застосовано положення ст. 265 МК України, відповідно до якої митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів. Південна митниця, як орган на який покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості товарів, сплати платежів, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості за третім та шостим методами, яка документально не підтверджується.

Суд першої інстанції зазначає, що джерелом інформації визначення митної вартості, з якої було сплачено мито та ПДВ є цінова база ДМСУ. При цьому суд посилається на те, що структура, джерела та критерії формування бази середньоконтрактних цін затверджена наказом ДМСУ № 257 від 17.05.2002 р.

Митним кодексом України, як актом, який має вищу юридичну силу, не передбачено права митних органів або будь-яких осіб коригувати ціну товару на підставі цінової бази даних ДМСУ.

Крім того, наказ ДМСУ № 257 від 17.05.2002 р., на який посилається суд першої інстанції, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п. п. 1, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від

03.10.1992 р. № 492/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади та зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державної реєстрації у Міністерстві юстиції України та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації.

Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ України від 28.12.1992 р. № 731, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Тому суд першої інстанції неправомірно застосував наказ ДМСУ № 257 від 17.05.2002 р., який не має юридичної сили та не може бути застосований.

Також, безпідставним є зазначення судом першої інстанції про те, що до суду не надано доказів звернення декларанта до митниці про випуск товарів під гарантійне зобов'язання, оскільки ст. 264 МК України надає право декларанту (а не встановлює обов'язок) звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною вартістю цих товарів.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, за клопотанням представника апелянта, призначено по справі судово-економічну експертизу.

Згідно висновку № 7795 судово-економічної експертизи від 12 жовтня 2012 року за матеріалами адміністративної справи № 2а/1570/5493/2011 встановлено наступне:

1. нарахування митних платежів, обчислених Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «SYSTEMS INS.»(Panama) на адресу ТОВ «ГАЛІОН БЕСТ»у відповідності до умов Контракту

№ BR-0809 від 19.08.2009 р. у розмірі 8.137.209,72 грн., у т.ч.: мито у розмірі

898.209,88 грн., податок на додану вартість у розмірі 7.238.999,84 грн. (898209,88+7238999,84=8137209,72), документально не обґрунтовані даними про вартість постачаємого товару, відображеного в наданих на дослідження інвойсам та специфікаціям, і нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображеного у графі 47 вантажних митних декларацій, (обґрунтування наведено у дослідницькій частині висновку); 2. ТОВ «ГАЛІОН БЕСТ»надмірно сплачено до Державного бюджету України митні платежі, обчислені Південною митницею при оформлені вантажних митних декларацій на поставку Товару Компанією «SYSTEMS INS.»(Panama) на адресу ТОВ «ГАЛІОН БЕСТ» у відповідності до умов Контракту № BR-0809 від 19.08.2009 р., у розмірі 4.430.009,14 грн., у тому числі: мито у розмірі 525.713,16 грн., податок на додану вартість у розмірі 3.904.295,98 грн. (525 713,16 грн. + 3 904 295,98 = 4 430 009,14), ?обґрунтування наведено у дослідницькій частині висновку.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні докази, а саме: контракт, інвойси, дані митних декларацій, висновок судово-економічної експертизи № 7795 від 12 жовтня 2012 року, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши норми матеріального права, як регулюють порядок сплати митних платежів та застосування методів визначення митної вартості товарів, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого мита у розмірі 525.712,98 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 3.904.292,97 грн., у загальній сумі 4.430.005,95 грн., є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 судові рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства.

Крім того, відповідно до п. п. 2.1, 3.3 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44 для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, застосовуються депозитні рахунки. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки митних органів, перераховуються митними органами для зарахування цих коштів до відповідних бюджетів України.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

У зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що надмірно сплачені кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України з вказанням реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження надмірно сплачених позивачем мита у розмірі

525.712,98 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 3.904.292,97 грн., у загальній сумі 4.430.005,95 грн.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618.

Згідно п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Галіон Бест»були направлені на адресу Південної митниці заяви від 19.10.2009 р. № 33/01, від 29.10.2009 р., від 09.11.2009 р., від 30.11.2009 р. про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 4.430.005,95 грн. у зв'язку з тим, що вартість товару за першим методом була підтверджена документально, однак мито та податок на додану вартість були сплачені з митної вартості товарів, визначеної з порушенням норм законодавства.

Однак, жодних дій щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіон Бест»надмірно сплачених коштів у загальній сумі 4.430.005,95 грн. Південною митницею не здійснено.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „Галіон Бест»надмірно сплаченого мита у розмірі 525.712,98 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 3.904.292,97 грн., у загальній сумі 4.430.005,95 грн., є протиправною, оскільки, як встановлено колегією суддів, зазначені кошти є надмірно сплаченими до бюджету.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними Рішень Південної митниці про визначення митної вартості товарів № 500000043/2009/003081/1 від 17.09.2009 р., № 500000043/2009/003082/1 від 17.09.2009 р., № 500000043/2009/003156/1 від 22.09.09 р., № 500000043/2009/003154/1 від 22.09.09 р., № 500000043/2009/003342/1 від 25.09.09 р., № 500000043/2009/003421/1 від 30.09.09 р., № 500000043/2009/003476/1 від 02.10.09 р. з ?огляду на наступне.

У зазначених рішеннях Південна митниця визначила митну вартість товарів за третім та шостим методами.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як встановлено колегію суддів, позивач правомірно застосував перший метод визначення митної вартості та надав ?митному органу всі документи на підтвердження ціни імпортованого товару за першим методом.

При визначені митної вартості за третім методом та шостим методами Південна митниця не обґрунтувала із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої декларантом.

В оскаржуваних рішеннях міститься лише посилання на законодавчі акти без конкретизації причин неможливості застосування митної вартості товару за першим методом.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товару за третім та шостим (резервним) методами без послідовного застосування попередніх методів, як це встановлено ч. 5 статті 266 МК, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, що регулює такі відносини.

Крім того, апелянтом до суду подані: 1. заява про відмову від частини позовних вимог, а саме: від позовної вимоги про зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 4430005,95 гривень, від зазначення підтвердження Південної митниці щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість; 2. заява про відмову від частини позовних вимог, а саме: від позовної вимоги про зазначення номерів та дат митних декларацій в якості підстави для визнання протиправної бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»мита та ПДВ у загальній сумі 4430005,95 гривень, про зазначення номерів та дат митних декларацій в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»?мита та податку на додану вартість у загальній сумі 4430005,95 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 194 КАС України позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 КАС України, у разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Беручи до уваги, що позивач скористався наданим йому ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 194 КАС України правом відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду справи, такі дії позивача не суперечать закону та не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів, колегія суддів не вбачає перешкод для прийняття відмови позивача та закриття у зв'язку з цим провадження у цій частині вказаних позовних вимог відповідно до ст. 112 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості згідно ст. 159 КАС України.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст.ст. 112, 194, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 202, ст. 207. ч.5 ст. 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛІОН БЕСТ" від позову до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про зобов'язання Південної митниці Державної митної служби України надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість у загальній сумі 4.430.005,65 грн., забезпечення підтвердження Південної митниці Державної митної служби України щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»згідно митних декларацій мита та податку на додану вартість, зазначення номерів та дат митних декларацій в якості підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Державної митної служби України щодо повернення надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»мита та податку на додану вартість, зазначення номерів та дат митних декларацій в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»мита та податку на додану вартість та закрити провадження у справі в цій частині.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасувати та прийняти по справі нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»до Південної митниці Державної митної служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Державної митної служби України, щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»надмірно сплачених мита в сумі 525.712,98 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 3.904.292,97 грн., а всього в сумі 4.430.005,95 грн.

Визнати недійсними рішення Південної митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 5000000/2009/003081/1 від 17.09.2009 року, № 500000043/2009/003082/1 від 17.09.2009 року, № 500000043/2009/003156/1 від 22.09.2009 року, № 500000043/2009/003154/1 від 22.09.2009 року, № 5000000/2009/003342/1 від 25.09.2009 року, 500000043/2009/003421/1 від 30.09.2009 року, № 500000043/2009/003476/1 від 02.10.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України через головне Управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м. Одеса, вул. Садова, 1/А, код ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ГАЛІОН БЕСТ»(65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд.14А, код ЄДРПОУ 36611856) суму надмірно сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»(65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд.14А, код ЄДРПОУ 36611856) мита у розмірі 525.712,98 грн. з рахунку: «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності»(код 020) № 31117060705002 в ГУДКСУ в Одеської області, код бюджетної класифікації 15010100 (с. 060) та суму надмірно сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН БЕСТ»(65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд.14А, код ЄДРПОУ 36611856) податку на додану вартість у розмірі 3.904.292,97 грн. з рахунку: «податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання»(код 028) № 31113031705002 в ГУДКСУ в Одеської області, код бюджетної класифікації 14010300 (с. 031), а всього в сумі 4.430.005,95 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.