Ухвала

від 19.10.2012 по справі 2504/679/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2504/679/12 Провадження № 22-ц/2590/3413/2012 Головуючий у I інстанції - Павлов В.Г. Категорія - цивільна Доповідач - Іваненко Л. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Іваненко Л.В. суддів:Харечко Л.К., Ішутко В.М. при секретарі: Биховець Н.М. за участю:представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Варвинського районного суду від 11 вересня 2012 року у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_5 про відшкодування витрат за навчання,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просив скасувати рішення Варвинського районного суду від 11.09.2012 року, яким задоволено позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ, стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача витрати, пов'язані з його навчанням в сумі 21 953 грн. 14 коп., судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції в порушення ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України застосував постанову Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року до правовідносин, які виникли між сторонами до набрання нею чинності, а саме з часу зарахування відповідача до складу курсантів ХНУВС 30.07.2003 року та прийшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за період з 30.07.2003 року по 27.06.2008 року.

ОСОБА_5 вказував на неврахування судом того, що договір на підготовку фахівця у ВНЗ МВС України від 01.09.2007 року був багатосторонньою угодою, за умовами якої замовником визначено Головне управління МВС України в Чернігівській області, а тому, враховуючи те, що пунктом 3.5. Наказу МВС України №660 від 30.08.1999 року встановлено обов'язок випускника компенсувати витрати за навчання саме замовнику, суд безпідставно стягнув кошти на користь виконавця - Харківського НУВС.

Апелянт зазначав, що представлені позивачем довідки та розрахунки на суму 21953,14 грн. не є належними та допустимими доказами дійсного розміру витрат на утримання курсанта.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни, виходячи з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що наказом в.о. ректора Харківського національного університету внутрішніх справ № 178 о/с від 30.07.2003 року ОСОБА_5 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано до складу курсантів з 01.08.2003 року з присвоєнням спеціального звання «рядовий міліції» (а.с. 12).

01 вересня 2007 року між Головним управлінням МВС України в Чернігівській області (замовник), Харківським національним університетом внутрішніх справ (виконавець) та ОСОБА_5 (особа) було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с. 9-10), пунктом 2.3.6. якого було передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Згідно з пунктом 3.2. відмова особи від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в ОВС протягом перших трьох років після закінчення навчання, є підставою для відшкодування нею фактичних витрат на підготовку.

Згідно з наказом ректора Харківського НУВС № 329 о/с від 27.06.2008 року лейтенанта міліції ОСОБА_5 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Чернігівській області (а.с.13), а через 2 роки 8 місяців наказом ГУ МВС України в Чернігівській області № 29 о/с від 10.02.2011 року ОСОБА_5 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с. 14).

На час зарахування ОСОБА_5 на службу до органів внутрішніх справ, яке мало місце 30 липня 2003 року, діяла постанова КМ України №992 від 22.08.1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», згідно з положеннями пункту 14 якої, у разі звільнення молодого фахівця за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Аналогічні за змістом положення містяться в чинному Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року.

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_5 відбулось в межах трирічного строку роботи за призначенням, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківського НУВС про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з його навчанням.

Доводи ОСОБА_5 з приводу необґрунтованого стягнення коштів на користь виконавця - Харківського НУВС не підлягають врахуванню, оскільки відповідно до п. 3 наказу МВС України від 16.07.2007 року «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» кошти, які відшкодовуються особами перераховуються на рахунок Харківського НУВС у ГУ ДКС України в Харківській області.

Посилання ОСОБА_5 на неналежність представленого позивачем розрахунку витрат на утримання курсанта, не можуть бути взятими до уваги, з огляду на те, що в зобов'язання Харківського НУВС входить фінансове та матеріально-технічне забезпечення курсантів, яке регламентується Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою КМУ № 313 від 01.03.2007 року, тоді як відповідачем в силу положень ст. 60 ЦПК України не доведено того, що вказані послуги в заявленому обсязі університетом не надавались.

Рішення суду постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Варвинського районного суду від 11 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: