Постанова

від 10.10.2012 по справі 0870/4643/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року 16:00 Справа № 0870/4643/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.07.2012 №937;

ОСОБА_2, довіреність від 11.07.2012 №937;

відповідача: не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_3) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби України (далі - відповідач або Енергодарська ОДПІ) в якій просить визнати протиправними податкове повідомлення-рішення №0000101702/0 від 28.04.2012, податкове повідомлення-рішення №0000091702/0 від 04.05.2012 та скасувати їх.

Ухвалою суду від 21.05.2012 позовну заяву залишено без руху до 14 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 18.06.2012 року відкрито провадження у справі №0870/4643/12, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 липня 2012 року.

У зв'язку із перебуванням судді Бойченко Ю.П. у відпустці (про що свідчить наказ т.в.о. голови суду від 27.06.2012 №183) розгляд справи перенесено на 16.07.2012, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні оголошувалась перерва, а також провадження у справі неодноразово зупинялось.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали адміністративний позов у повному обсязі, просять суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000101702/0 від 28.04.2012 (за порушення підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16, «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV (далі - Закон України №889-ІV), статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян» від 26.12.1992 №13-92 (далі - Декрет КМУ №13-92), - в частині не нарахування та неперахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у сумі 16851 грн. 51 коп.) та №0000091702/0 від 04.05.2012 (за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР), - в частині завищення податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 227107 грн. 00 коп., у тому числі у липні 2010 року у сумі ПДВ - 145384 грн. 00 коп. та у серпні 2010 року у сумі ПДВ - 81723 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіряємий період на суму 227107 грн. 00 коп., у тому числі за липень та серпень 2010 року).

Обґрунтовують свої вимоги тим, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем згідно Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП від 11.03.1999 серія НОМЕР_3, взятий на облік як платник податків 11.01.2006 згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 12.01.2006 №1/10/29 та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.01.2006 НОМЕР_4.

Отже, відповідно до додатку №7 «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 №12, до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платника податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ внесені до бюджету. Виходячи з вищенаведеного, висновок акту перевірки про результати документальної планової виїзної перевірки вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. (далі - Акт перевірки) суперечить застосованим відповідачем нормам законодавства та прийняте ним податкове повідомлення-рішення №0000091702/0 від 04.05.2012.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000101702/0 від 28.04.2012 представники позивача обґрунтовують свої вимоги наступним.

ФОП ОСОБА_3 за договором придбав у ПП «Кремресурс» паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ), які були у повному обсязі обліковані по бухгалтерському обліку та в подальшому проводилась їх роздрібна реалізація. Це підтверджується договорами, документами про перевезення, видаткові накладні, податкові накладні, стан розрахунків за придбані ПММ тощо. Крім того, у позивача є технічні, технологічні матеріали для проведення реальних господарський операцій, а саме: наявний кваліфікований персонал, основний фонд, приміщення для зберігання ПММ, наявні дозвільні документи тощо. Також, перед укладанням угоди позивачем був виконаний ряд дій щодо перевірки контрагента, а саме: отримані від ПП «Кремресурс» ксерокопії реєстраційних документів, перевірено за базами даних ДПА України щодо наявності інформації про недобросовісність платника, анулювання свідоцтва платника ПДВ тощо. Тобто, позивачем були виконані всі вимоги щодо перевірки посадової особи та юридичної особи контрагента щодо ознак фіктивності.

Отже, отримавши від контрагента податкові накладні з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, позивач мав право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за звітний період.

В Акті перевірки не наведені докази які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з контрагентом. Пред'явлені ФОП ОСОБА_3 первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення, акти приймання-передачі) підтверджують факт здійснення операцій, а отже, позивач мав право включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з ПП «Кремресурс».

Також, просять суд стягнути з відповідача витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката в розмірі 5000 грн.

Відповідач вважає, що позов безпідставний та не підлягає задоволенню. У письмових запереченнях посилається на те, що до декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджених документально. Згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат не включають сплату податку на додану вартість включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб. В обґрунтування інших виявлених порушень зазначив, що транспортування матеріалів здійснювалось ФОП ОСОБА_9 з м. Кременчук (фактичне місце завантаження не відомо) до Кам'янсько-Днiпровського району Запорізької області (фактичне місце розвантаження не вказано). Дорожніх листів, що підтверджують транспортування матеріалів до перевірки не надано (також в Акті йде перелік ТТН за якими здійснювалася доставка ПММ). До перевірки не надавались сертифікати якості та походження паливо мастильних матеріалів. ФОП ОСОБА_3 не надані до перевірки всi обов'язкові первинні документи, щодо приймання та транспортування нафтопродуктів. У позивача була відсутня у первинних документах інформація, про фактичне перевезення пального вiд ПП «Кремресурс» на адресу АЗС ФОП ОСОБА_3 за фактичним місцезнаходженням виробничих потужностей ФОП ОСОБА_3, інформація Кременчуцької ОДПI позбавляє можливості дійти висновку про фактичне отримання ПММ та їх зв'язок з підготовкою, органiзацiєю, веденням виробництва, продажем товару. В результаті перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ПП «Кремресурс» за липень-серпень 2010 року. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 порушені вимоги пп. 7.4.1, п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР в частинi завищення податкового кредиту за перевiряємий перiод в сумі 227107,0 грн. у т.ч. у липня мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ - 145384,00 гри., у серпнi мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ 81723,00 грн.».

На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме - звукозаписуючого пристрою «Камертон».

У судовому засіданні 10.10.2012, на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_3 11.03.1999 року зареєстрований Кам'янсько - Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що зроблено запис в журналі реєстраційних справ за №21000010001000371. Взято на податковий облік до Кам'янсько - Дніпровської МДПІ 11.03.1999. Відповідач є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.01.2006 НОМЕР_4.

Також судом встановлено, що на підставі направлення від 19.03.2012 №96, виданого Кам'янсько-Дніпровським відділенням Енергодарської ОДПІ Запорізької області ОСОБА_7, головному державному податковому-ревізору інспектору сектору податкового контролю фізичних осіб відділу оподаткування фізичних осіб, на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2012 року та наказу Кам'янсько-Дніпровського МДПІ (правонаступник - Енергодарська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби)від 03.03.2012 №65 проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010 по 31.12.2011. За наслідками перевірки, відповідачем 13.04.2012 складено «Акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.» НОМЕР_5 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що з боку СПД ФОП ОСОБА_3 було порушено:

- пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб» №1889-IV вiд 22.05.03р. (із змiнами та доповненнями) в частинi не нарахування та неперерахування податку з доходів фiзичних осiб вiд підприємницької діяльності за 2010 рiк в сумі 16851,51 грн.

- пп. 7.4.1. п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР в частині завищення податкового кредиту за перевiряємий період в сумi 227107,0 грн. у т.ч. у липні мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ - 145384,00 грн., у серпнi мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ - 81723,00 грн. в результатi чого занижено податок на додану вартiсгь в перiодi, що перевiрявся, на суму 227107,0 грн., в тому числi: за липень 2010р. -145384,0 грн., за сернень 2010р. - 81723,0 грн.

23 квітня 2012 року позивачем відповідачу були надані заперечення на Акт перевірки.

27 квітня 2012 року позивачем було отримано висновок (вих..№214/10/17-2), яким заперечення позивача щодо висновків, викладених в Акті перевірки, залишено без задоволення.

Відповідачем, на підставі Акта перевірки НОМЕР_5 від 13.04.2012р., винесені податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань позивача, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0000101702/0 від 28.04.2012р., яким позивача зобов'язано сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання повідомлення-рішення податок з доходiв фiзичних осiб в сумі 21064,39 грн., з яких 16851,51 грн. основний платіж та 4212,88 грн. штрафні санкції.

- податкове повідомленні-рішенні №0000091702/0 від 04.05.2012р., яким позивача зобов'язано сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання повідомлення-рішення 283883,75 грн. податку на додану вартість, з яких 227107,00 основний платіж та 56776,75 грн. штрафні санкції.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду.

Розглянувши надані матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних обставин.

Відповідач стверджує, що позивачем завищено податковий кредит за перевiряємий перiод в сумi 227107,0 грн. у т.ч. у липні 2010 року на суму ПДВ - 145384,00 грн., у серпнi 2010 року на суму ПДВ - 81723,00 грн. в результатi чого занижено податок на додану вартість в перiодi, що перевiрявся, на суму 227107,0 грн., в тому числi: за липень 2010 року - 145384,0 грн., за сернень 2010 року - 81723,0 грн.

В обґрунтування даного твердження відповідач в Акті перевірки посилається на наступне.

1. За результатами даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість у ФОП ОСОБА_3 виникли розбіжності за перевiряємий період (за липень-серпень 2010р.) по податковому кредиту по взаємовідносинам з ПП «Кремресурс», (код ЄДРПОУ 31913592) на загальну суму 1135535,00грн. в тому числі ПДВ 227107,00 грн., (в подальшому зазначений перелік податкових накладних за липень - серпень 2010р.). Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено до податкового кредиту податкових перiодiв: липень, серпень 2010 року відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, якi вiдповiдають даним додатку 2 до податкових дскларацiй з податку на додану вартiсть за перiод липень, серпень 2010 року. ФОП ОСОБА_3 здiйснено оплату вiдповiдно до банкiвських виписок.

Суми ПДВ по взаємовідносинам ПП «Кремресурс» з ФОП ОСОБА_3 за липень 2010 року 145384 грн., за серпень 2010 року - 81723 грн. не включені до податкових зобов'язань вiдповiдних перiодiв (мається на увазі ПП «Кремресурс»). Вiдповiдно до листа Кременчуцької ОДПI № 1090/7/22-718 вiд 06.04.2012 року ПП «Кремресурс» згідно Додатка 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрiзi контрагентів» в Роздiлi 1 Податкове зобов'язання не вiдобразило взасмовiдноеини з ФОП ОСОБА_3 Декларація за липень 2010 року не визнано як податкову, за серпень 2010 року не подана. Суми податку на додану вартість за період липень, серпень 2010 року до бюджету не сплачені. Свідоцтво ПДВ НОМЕР_6 анульовано Кременчуцькою ОДПI 27.08.2010 року. Згідно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрiзi контрагентiв» ПП «Кремресурс» за період липень - серпень 2010 року мало основні взаємовідносини по закупiвлi паливо-мастильних матерiалiв з ПП «Вiдi-Трейд» (код ЄДРПОУ 34739159 Кременчуцька ОДПІ), яке має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням). Також, в судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що остання податкова накладна №31/08-10 від 31.08.2010 виписана ПП «Кремресурс» вже після анулювання його свідоцтва платника ПДВ.

2. Транспортування матеріалів здійснювалось ФОП ОСОБА_9 (iден. код НОМЕР_2) з м. Кременчук (фактичне місце завантаження не відомо) до Кам'янсько-Днiпровського району Запорізької області (фактичне місце розвантаження не вказано). Дорожніх листів, що підтверджують транспортування матеріалів до перевірки не надано (також в Акті йде перелік ТТН за якими здійснювалася доставка ПММ).

3. До перевірки не надавались сертифікати якості та походження паливо мастильних матеріалів.

4. ФОП ОСОБА_3 не надані до перевірки всi обов'язкові первнннi документи, щодо приймання та транспортування нафтопродуктiв.

5. У ФОП ОСОБА_3 вiдсутня у первинних документах iнформацiя, про фактичне перевезення пального вiд ПП «Кремресурс» на адресу АЗС ФОП ОСОБА_3 за фактичним місцезнаходженням виробничих потужностей ФОП ОСОБА_3, інформація Кременчуцької ОДПI позбавляє можливості дійти висновку про фактичне отримання ПММ та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товару. В результаті перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операцiях з ПП «Кремресурс» за липень-серпень 2010 року. Таким чином ФОП ОСОБА_3 порушені вимоги пп. 7.4.1, п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР в частинi завищення податкового кредиту за перевiряємий період в сумi 227107,0 грн. у т.ч. у липня мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ - 145384,00 гри., у серпнi мiсяцi 2010 року в сумi ПДВ 81723,00 грн.».

Однак, суд не погоджується з даним висновком Енергодарської ОДПІ на підставі наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Кремресурс» в особі директора ОСОБА_8, було укладено договір поставки №11/01-10 від 11.01.2010р. Згідно до умов даного договору:

- ПП «Кремресурс» виступає як продавець, а позивач як покупець товару, зазначеного у документах на відвантаженні (п.2.1);

- Базіс поставки при відвантаженні автомобільним транспортом - франко-термінал АТ «Укртатнафта». При необхідності Продавець надає послуги по доставці товару до пункту призначення, укладаючи від свого імені і за свій рахунок з Експедитором Договір на надання послуг експедирування… при цьому право власності на товар переходить до Покупця в пункті призначення (п.2.3);

- форма оплати - безготівковий розрахунок (п. 3.4).

Також, при укладанні договору позивач мав в наявності відомості щодо ПП «Кремресурс» (ксерокопії реєстраційних документів, довідки ДПІ про взяття на облік тощо), вказані документи долучені до матеріалів справи.

За базами даних ДПА України, були відсутні відомості щодо ПП «Кремресурс» як то наявність інформації про «недобросовістного» платника, анулювання свідоцтва платника ПДВ. Проти зазначеного факту представник відповідача не заперечував.

Станом на час укладання угоди між позивачем та «Кремресурс», останній був в базі даних платників ПДВ, а також було зазначено, що щодо даного платника не надходила інформація про:

- перебування юридичної особи в процесі припинення;

- набрання законної сили судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством; про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання юридичної особи банкрутом;

- державну реєстрацію припинення юридичної особи;

- відсутність за місцезнаходженням (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

- не підтвердження відомостей (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Вказана обставина також не заперечувалась представником Енергодарської ОДПІ.

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем як до перевірки, так і суду надані всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій.

Поставка товару на адресу позивача з боку ПП «Кремресурс» здійснювалася на підставі даного договору з видачею всієї необхідної первинної документації, як то: накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, на підставі якої позивач у повному обсязі облікував у себе придбаний товар. Якість поставленого товару підтверджена відповідними сертифікатами якості, які долучені до матеріалів справи.

Згідно з нормами діючого законодавства України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі документи у підтвердження оплати товару.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, господарські операції позивача з ПП «Кремресурс» повністю відповідають вимогам ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, пред'явлені позивачем податковому органу до перевірки документи (договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки, сертифікати відповідності на товар) є первинними документами у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з ПП «Кремресурс». Усі первинні документи з обліку господарських операцій оформлені належним чином та виражали волевиявлення сторін правочину.

Стосовно виявлених порушень на які посилається відповідач в акті перевірки та наданих до суду запереченнях, суд звертає увагу на наступне.

Щодо розбіжностей у звітах Позивача та ПП «Кремресурс», а також анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ПП «Кремресурс», суд звертає увагу сторін на слідуючи обставини.

З наданих до суду документів та відомостей встановлено, що ПП «Кремресурс» подало декларації по ПДВ за липень та серпень 2010р. до Кременцуцької ОДПІ. В розшифровці податкових зобов'язань ПП «Кремресурс» зазначило ідентифікаційний номер Позивача з обсягом поставок та сумою ПДВ (липень - 726918,07 грн. та ПДВ 145383,61 грн. в серпні - 497796,16 грн. та ПДВ 99559,03 грн.). Дані показники співпадають з податковими звітами позивача. Вказані декларації ПП «Кремресурс» долучені до матеріалів справи. Те що, декларацію за липень 2010 року не визнано як податкову не говорить про те, що ПП «Кремресурс» не визначила свої зобов'язання по правовідносинам з ФОП ОСОБА_3 Що стосується податкової декларації ПП «Кремресурс» за серпень 2010 року, то відповідно до наданих суду відомостей, 10 вересня 2010 року ПП «Кремресурс» направило вказану декларацію до Кременчуцької ОДПІ з Додатком №5, Додатком №1 та Реєстром отриманих та відправлених податкових накладних в електронній формі. В той же день була одержана квитанція №1, в якій вказано, що документ збережено на центральному рівні та квитанція №2, в якій було зазначено, що організації заборонено прийом звітності по електронній пошті (вказані документи долучені до матеріалів справи). В даній декларації також були в повному обсязі відображені всі зобов'язання по правовідносинам з ФОП ОСОБА_3

Що стосується анулювання ПП «Кремресурс» свідоцтва платника ПДВ від 27.08.2010, то постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. по справі №2а-4302/10/1670 за адміністративним позовом ПП «Кремресурс» до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про визнання протиправним та скасування акту Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кремресурс» від 27.08.2010 року №222; зобов'язання поновити в електронному реєстрі платника ПДВ,- адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Кремресурс» та виключення ПП «Кремресурс» з державного реєстру платників податку на додану вартість; скасовано акт Кременчуцької ОДПІ від 27.08.2010 року № 222 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кремресурс»; зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ поновити ПП «Кремресурс» в реєстрі платників податку на додану вартість.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі №2а-4302/10/1670 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. скасувано в частині:

- визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Кремресурс» та виключення ПП «Кремресурс» з державного реєстру платників податку на додану вартість.

- зобов'язання Кременчуцької ОДПІ поновити ПП «Кремресурс» в реєстрі платників податку на додану вартість та в цій частині в позові відмовлено.

Зобов'язано Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області вчинити дії щодо відновлення Приватного підприємства «Кремресурс» в реєстрі платників податку на додану вартість. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. залишено без змін.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведений факт реальності господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з ПП «Кремресурс», однак суд не погоджується з таким висновком Енергодарської ОДПІ з огляду на наступні обставини.

У позивача наявні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, як то:

наявність кваліфікованого персоналу (в перевіряємий період працювало 14 осіб, що підтверджується відомостями зазначеними на ст.23 Акту перевірки);

наявність основних фондів, у тому числі приміщень для зберігання ПММ (зокрема власні АЗС за адресою: АДРЕСА_1), так як такі умови необхідні для здійснення даної операції.

є можливість здійснення операцій з відповідною кількістю товару (ПММ) у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, часу реалізації тощо.

наявні відповідні ліцензії та інші дозвільні документи, що необхідні для ведення даного виду господарської діяльності (придбання, зберігання та реалізація ПММ та інше).

Вищезазначені відомості відображені в Акті перевірки та проти них не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

Кожна поставка ПММ на адресу позивача від ПП «Кремресурс» супроводжувалася виданням первинних документів (що стосується спірного періоду липень-серпень 2010 року):

- договору поставки №11/01-10 від 11.01.2010р.;

- накладних та податкових накладних (№№ 02/07-10 від 02.07.2010; 07/07-10 від 07.07.2010; 09/07-10 від 09.07.2010; 14/07-10 від 14.07.2010; 19/07-10 від 19.07.2010; 22/07-10 від 22.07.2010; 29/07-10 від 29.07.2010; 03/08-10 від 03.08.2010; 11/08-10 від 11.08.2010; 13/08-10 від 13.08.2010; 18/08-10 від 18.08.2010; 26/08-10 від 26.08.2010; 31/08-10 від 31.08.2010 - остання, відповідно до Акту перевірки, не досліджувалась при проведенні перевірки та зазначена в ній сума ПДВ не включена до складу податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_3)

- розрахунок за поставлені ПММ проводився шляхом безготівкового перерахунку позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Кремресурс» (проти вказаного факту та сум представник відповідача не заперечував).

Тобто, господарські операції Позивача з ПП «Кремресурс», повністю відповідають вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поставка ПММ від ПП «Кремресурс» на адресу ФОП ОСОБА_3 здійснювалася приватним підприємцем ОСОБА_9 на підставі укладеного між ними договору перевезення вантажу №12/01-10 від 12.01.2010р.

Згідно до умов даного договору:

- - здійснюється перевезення нафтопродуктів в асортіменті (п.1.2) транспортним засобом автомашиною MAN NUTZFAHRZEUGE НОМЕР_7 причеп НОМЕР_8 (п.2.1.2).

- - після перевезення вантажу складається Акт прийому-передачі виконаних послуг, який підписується обома сторонами (п.1.6);

- - строк дії договору до 31.12.2010р. (п.5.1).

Факти поставок підтверджено первинними документами:

- товарно-транспортними накладними, перелік яких зазначено на ст. 18 Акту перевірки;

- подорожніми листами вантажного автомобіля за №31-№43;

- актами виконаних робіт між приватним підприємцем ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_3;

- виставленими рахунками на проведення оплати та виписками з банку про проведення розрахунків з приватним підприємцем ОСОБА_9;

- книгами обліку доходів та витрат підприємця, що підтверджують прийняття товару та його подальшу реалізацію;

Що стосується походження товару та права ОСОБА_9 на перевезення даного товару, то походження товару підтверджується сертифікатами відповідності, які зареєстровані в реєстрі за НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 право на перевезення підтверджується Ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_9.

Що стосується подальшого використання товару в господарській діяльності, то його реалізація підтверджується книгами обліку доходів та витрат підприємця та відповідними накладними.

Всі вищезазначені документи додані до матеріалів справи.

Щодо посилання представника відповідача, в судовому засіданні, що податкова накладна №31/08-10 від 31.08.2010 виписана ПП «Кремресурс» після анулювання його свідоцтва платника ПДВ, то відповідно до відомостей зазначених в Акті перевірки, вказана податкова накладна не була взята до уваги при нарахування позивачу зобов'язання з ПДВ. Крім того, про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 27.08.2010 ПП «Кремресурс» дізнався - 10 вересня 2010 року ПП «Кремресурс» після направлення декларації з ПДВ за серпень 2010 року до Кременчуцької ОДПІ та одержання квитанції №1, в якій вказано, що документ збережено на центральному рівні та квитанції №2, в якій було зазначено, що організації заборонено прийом звітності по електронній пошті.

Доказів того, що ПП «Кремресурс» був обізнаний про це раніше відповідачем не надано, хоча обов'язок доказування правомірності свого рішення, відповідно до ст.71 КАС України, покладено саме на нього.

Стосовно посилання відповідача, що згiдно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрiзi контрагентiв» ПП «Кремресурс» за перiод липень- серпень 2010 року мало основнi взасмовiдносини по закупiвлi паливо-мастильних матерiалiв з ПП «Вiдi-Трейд» (код ЄДРПОУ 34739159 Кременчуцька ОДПІ), яке має стан - 8 (до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням)» то суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Жодним нормативним документом позивача не зобов'язано здійснювати контроль, перевірку контрагента ПП «Кремресурс» з питань правильності ведення ним бухгалтерського та податкового обліку, своєчасного подання податкових звітів та сплати податків, здійснення контролю за його відносинами з іншими контрагентами.

Отже, товарність та реальність вищезазначених операцій підтверджена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000091702/0 від 04.05.2012 є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000101702/0 від 28.04.2012, то в їх задоволенні слід відмовити виходячи з наступних обставин.

Як зазначалось вище, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.16.3.3 п.16.3 ст.16, пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб» №1889-IV вiд 22.05.03р. (із змiнами та доповненнями) в частинi не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб вiд підприємницької діяльності за 2010 рiк в сумі 16851,51 грн.

Відповідно до пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 «Про податок з доходiв фізичних осіб», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:

у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах;

в інших випадках - за її податковою адресою.

Згідно з пп. «а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб», платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики;

Відповідно до висновків Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000101702/0 від 28.04.2012р., яким позивача зобов'язано сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання повідомлення-рішення податок з доходiв фiзичних осiб в сумі 21064,39 грн., з яких 16851,51 грн. основний платіж та 4212,88 грн. штрафні санкції.

Позивач з посиланням на розділу IV декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.12.92р. №13- 92 «Про прибутковий податок з громадян» та додатку №7 Iнструкцiї про оподаткування доходiв фiзичних осiб вiд зайняття пiдприємницькою дiяльнiстю, затвердженої наказом ДПА України вiд 21.04.1993 №12, (у редакції наказу ДПА України від 14.02.2001 р. №53) вважає, що він правомірно включив до валових витрат суми сплаченого ПДВ за 2010 рiк в розмірі 106420,00 грн.

Однак, згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, розділ IV якого був чинним в період, що перевірявся, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, суд зазначає, що розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, до складу якого входить ст. 13 цього декрету, втратив чинність лише з 01.01.2012 тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 № 4014-VI (п.п. 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Відповідно до пп.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.

Згідно з п.1.16 ст. 16 Закону України «Про податок з доходiв фізичних осіб», податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Твердження позивача про необхідність застосування до цих правовідносин вимог наказу ГДПІ України від 21.04.1993 №12 «Про затвердження Інструкції про прибутковий податок з громадян», зі змінами та доповненнями, суд не приймає як належний доказ, оскільки зазначений наказ є підзаконним нормативним актом, і у частині в якій він не відповідає вимога нормативного акту вищої сили, він не повинен застосовуватися.

Крім того, якщо виходити з економічної сутності ПДВ, який сплачується до бюджету, - це податок утриманий підприємцем з покупців (замовників) і який підлягає перерахуванню до бюджету. Ну а оскільки, ПДВ сплачується до бюджету за рахунок третіх осіб (покупців/замовників) то його не слід вважати витратами самого підприємства. Таким чином, сама природа ПДВ, сплаченого до бюджету, не дає можливості вважати його витратами.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти факту отримання паливо-мастильних матеріалів з урахуванням ПДВ так і їх продажу з урахуванням ПДВ.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність у позивача правових підстав віднесення до власних витрат сум сплаченого податку на додану вартість.

Що стосується стягнення з відповідача (Державного бюджету України) витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До 01.01.2012 дане питання було врегульоване, постановою КМУ від 27.04.2006 за №590 «Про граничний розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», на яку і посилався позивач в обґрунтування вказаної вимоги.

Відповідно до пп.2 п.1 Додатка до постанови КМУ «Про граничний розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» в редакції до 22.02.2012 - якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави то оплата послуг адвоката не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011.

На підставі вказаного закону, 22.02.2012 була прийнята постанова КМУ №127 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590» якою виключено пп.2 п.1 Додатка до постанови КМУ «Про граничний розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Згідно з Преамбулою Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011, Цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», особа має право на компенсацію витрат на правову допомогу у таких випадках:

1) особа, що надає правову допомогу, брала участь у судовому засіданні;

2) особа, що надає правову допомогу, вчиняла окремі процесуальні дії поза засіданням дій поза судовим засіданням;

3) особа, що надає правову допомогу, знайомилася із матеріалами справи у суді.

Перше судове засідання по справі №0870/4643/12 відбулось 16 липня 2012 року, в той час як Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичної консультації та правової допомоги адвоката підписаний сторонами (ФОП ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1) - 12 липня 2012 року, тобто до початку судових засідань та розгляду справи по суті. Тією ж датою датовані рахунок №3 та платіжне доручення №50, які позивач надав суду в якості доказу оплати послуг адвоката.

Тобто, станом на час сплати послуг з адвокатської допомоги, адвокат ОСОБА_1 не вчиняв жодну з дій, компенсація за які передбачена Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Оплата проводилась за інші послуги адвоката, компенсація за які не передбачена Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Це, зокрема, підтверджується Актом №1 приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичної консультації та правової допомоги адвоката від 12 липня 2012 року в якому зазначені перелік наданих послуг.

Також, позивачем не надано жодного розрахунку дій (перелік дій, кількість годин, тощо) вчинених адвокатом в судовому засіданні і не надано доказів оплати таких дій.

На підставі викладеного у суду відсутні передбачені законом підстави для відшкодування витрат пов'язаних з оплатою допомоги адвоката.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області від 04 травня 2012 року №0000091702/0.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1987 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 04 копійки.

4. В іншій частини адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко