Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а/0570/7711/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/7711/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Ріпак Л.І. (дов.)

відповідача: Крамаренко Л.В. (дов.)

Топчий Т.А. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой»

до Макіївської об'єднаної державної податкової служби Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» (надалі - позивач, ТОВ «Інтерстрой») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Макіївська ОДПІ) про скасування акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414, скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012р.:

- №0000032330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159 126,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53 042,00 грн.;

- №0000042330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 165 755,00 грн., у тому числі за основним платежем 132 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33 151,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Ухвалою суду від 23.10.2012р. провадження у справі №2а/0570/7711/2012 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» до Макіївської об'єднаної державної податкової служби Донецької області Державної податкової служби про скасування акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414, скасування податкових повідомлень-рішень в частині вимог скасування акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414 - закрито.

В судовому засіданні від 23.10.2012р. представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Макіївська ОДПІ надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.

Також відповідач посилається на вирок Брянківського міського суду від 21.10.2011р. у справі №1-291/11 про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у здійсненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні від 23.10.2012р. представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 24819414, місце знаходження: 86110, Донецька область, м.Макіївка, вул.50-річчя Створення СРСР, буд.1), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №297653.

Макіївською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інтерстой» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Іллекс Луганськ» за серпень, жовтень-грудень 2010 року, по закінченню якої було складено акт перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірко встановлено:

- в порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.215, ст.216, ст.220, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині дотриання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними на правочинах, здійснених ТОВ «Інтерстрой» при придбанні товару. Придбання товару по вказаним правочинам не були здійсненні в порушення ст.626, ст.629, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України;

- в порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 106 084,00 грн., у тому числі за серпень 2010р. - 13 968,00 грн., за жовтень 2010р. - 17 260,00 грн., за листопад 2010р. - 53 532,00 грн., за грудень 2010р. - 21 324,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину що відбувся між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару;

- в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 132 604, 00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року 17 460,00 грн. по податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік - 115 144,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину, що відбувався між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару.

На підставі акту від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414 були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012р.:

- №0000032330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159 126,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53 042,00 грн.;

- №0000042330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 165 755,00 грн., у тому числі за основним платежем 132 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33 151,00 грн.

Відповідно до акту перевірки від 25.05.2012р. до Макіївської ОДПІ надійшов вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011р. у справі №1-291/2011р. про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у здійсненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1 ст.396 Кримінального кодексу України.

У відповідності до зазначеного вироку, названі вище особи, придбавши суб'єкти господарської діяльності ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «ВВП-Луганськ-контракт» без наміру ведення законної підприємницької діяльності, здійснювали фіктивне підприємництво, а саме надавала послуги суб'єктам підприємницької діяльності по незаконному відмиванню грошових коштів, формуванню податкового кредиту.

Крім того, з метою розширення своєї злочинної діяльності та збільшення грошового потоку, який направлявся підприємствам-контрагентами з метою здійснення фіктивного підприємництва., приблизно в січні 2010 року придбали у ОСОБА_6 Приватне підприємство «Іллекс Луганськ».

Директор ПП «Іллекс Луганськ» ОСОБА_6, не займаючись господарською діяльністю, за грошову винагороду передав членам злочинного угруповування установчі документи та печку підприємства, документі на відкриті розрахункові рахунки, договір з Жовтневою МДПІ м.Луганська для подачі податкової звітності по базі БЕСТ «Звіт».

У 2010 році, між підприємствами ПП «Луганськенерголюкс» ПП «ВВП Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювались взаємні фінансово-господарські відносини, які полягали в реалізації та придбанні один у одного товарів (робіт, послуг)

У вироку зазначено, що за період з січня 2010р. по 25 лютого 2011р. вся офіційна діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва та до незаконного формування податкового кредиту з наступним його відшкодуванням, до надання документів для проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту та відмивання готівки, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства від підприємств-контрагентів та таким чином формування податкового кредиту.

Також у вироку міститься посилання на висновок судово-економічної експертизи №149 від 06.06.2011р., відповідно до якого за результатами дослідження руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства ПП «Іллекс-Луганськ», експертом встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд зазначає, що період, зазначений у вироку від 21.10.2011р. по справі №1-291/2011р. під час якого ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність, співпадає з періодом за який була проведена перевірка Макіївської ОДПІ, під час якої були виявленівказані вище порушення податкового законодавства.

В порушення п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ПП «Іллекс Луганськ» було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за 2010 рік, у зв'язку з відсутністю податкових накладних, що підтверджують податковий кредит на суму 4 283 093,00 грн.

Завищення податкового кредиту призвело до не донарахуванню у бюджет податку на додану вартість за 2010 рік на суму 4 283 093,00 грн.

Таким чином, не донарахування до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 4 283 093,00 грн. мало місце у зв'язку з порушенням ведення податкового обліку підприємства, а саме відсутність первинних документів (податкових накладних), що підтверджують витратну частину підприємства (у тому числі суму податку на додану вартість по придбанню цим підприємством товарів (робіт, послуг) у різних контрагентів).

Відповідач зазначає, що жодних документів, які можуть підтверджувати якість придбаного товару, отриманого від підприємства ПП «Іллекс Луганськ» до перевірки підприємством ТОВ «Інтерстрой» не надано. Тобто докази того, що постачання товару дійсно відбулося, відсутні.

Підприємством ТОВ «Інтерстрой» не надано до перевірки документів, що могли б підтверджувати транспортування товарів від ПП «Іллекс Луганськ».

Враховуючи ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування, а отже, їх відсутність, підприємство ТОВ «Інтерстрой» фактично не отримувало товари відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП «Іллекс Луганськ».

Також, підприємством до перевірки не надана інформація щодо сальдо по розрахункам з ПП «Іллекс Луганськ» станом на 31.12.2010р.

Встановлені у ході перевірки порушення, призвели до безпідставного віднесення до складу валових витрат до податкової декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2010 року за результатами роботи за 3-й квартал 2010 року та рік 2010 за результатами роботи за 4-й квартал 2010р. по податковим та видатковим накладним, отриманим від ПП «Іллекс Луганськ», у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердження факту придбання товару, на суму податку у розмірі 132 604,00 грн., у тому числі за 3-й квартал 2010 року - 17 460,00 грн., за 4-й квартал 2010р. - 115 144,00 грн.

Отже, в ході проведення перевірки з'ясовано що операції із придбання та реалізації мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (дійсного на момент здійснення договірних зобов'язань) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як визначено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч.2 ст.9 зазначеного Закону України первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, частиною другою зазначеної статті встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд зазначає, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що відсутність у позивача документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, договорів оренди транспортних засобів або інших документів, що підтверджують спосіб, засіб перевезення та містять реквізити перевізника, сертифікатів якості, технічних паспортів товарів, карток складського обліку, розрахункових документів, що підтверджують факт оплати по операціям з підприємствами-контрагентами, а саме платіжних доручень, банківських виписок, зворотно-сальдових відомостей, прибуткових касових ордерів, векселів, тощо; не сплата до бюджету податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами позивача свідчить проте, що фактично товар у ПП «Іллекс Луганськ» не придбавався.

На підставі аналізу зазначених норм законодавства України, суд приходить до висновку, що надання документів, які згідно Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для нарахування податкового кредиту, не можуть слугувати єдиним та безспірним доказом факту реального здійснення постачання товарів (робіт, послуг).

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають та підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Суд вважає, що контролюючим органом доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача з ПП «Іллекс Луганськ» у податковому обліку фактичним обставинам.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано до судового розгляду жодного доказу, який би міг підтвердити обґрунтованість та правомірність позовних вимог та які б спростовували правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість в матеріалах справи наявна копія вироку Брянківського районного суду Луганської області від 21.1.0.2011р. №1-291/11, у відповідності до описової частини якого, було встановлено, що ПП «Іллекс Луганськ» було створено з порушенням діючого законодавства.

Відповідно до змісту ч.1,4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов до висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ».

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой»» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - відмовити.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 23 жовтня 2012 року, повний текст виготовлено 29 жовтня 2012 року.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.