Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2а/0570/7711/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року справа №2а/0570/7711/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Куліш А.М.,

за участю представника позивача Ріпак Л.І., представника відповідача Назаренка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/7711/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» до Макіївської об'єднаної державної податкової служби Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування акту перевірки від 25.05.2012 р. № 1492/22-4/24819414, скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012р.:

- №0000032330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159 126,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53 042,00 грн.;

- №0000042330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 165 755,00 грн., у тому числі за основним платежем 132 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33 151,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року провадження у справі в частині скасування акту перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414 закрито.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у позові ТОВ «Інтерстрой» відмовлено. При цьому суд першої інстанції послався на відсутність факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ».

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, викладених в позові, просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також позивач зазначив, що висновки податкового органу є помилковими, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні законодавчих норм та їх застосуванні до фактичних обставин, пов'язаних з написанням довідки про зустрічну звірку, невмотивованими, оскільки в довідці зустрічної звірки відсутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопорушення, а також безпідставними, оскільки всупереч з п.83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які могли бути підставою для зроблених висновків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 24819414, місце знаходження: 86110, Донецька область, м. Макіївка, вул.50-річчя Створення СРСР, буд.1), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №297653.

Макіївською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інтерстой» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Іллекс Луганськ» за серпень, жовтень-грудень 2010 року, по закінченню якої було складено акт перевірки від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414.

Відповідно до висновків вказаного акту перевіркою встановлено:

- в порушення ч. 1 ст.201, ч. 1-6 ст.203, ст.215, ст.216, ст.220, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині дотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними на правочинах, здійснених ТОВ «Інтерстрой» при придбанні товару. Придбання товару по вказаним правочинам не були здійсненні в порушення ст.626, ст.629, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України;

- в порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 106 084,00 грн., у тому числі за серпень 2010р. - 13 968,00 грн., за жовтень 2010р. - 17 260,00 грн., за листопад 2010р. - 53 532,00 грн., за грудень 2010р. - 21 324,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину що відбувся між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару;

- в порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334 підприємством занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 132 604, 00 грн., у тому числі по податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року 17 460,00 грн. по податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік - 115 144,00 грн., у зв'язку з визнанням правочину, що відбувався між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердженням факту придбання товару.

На підставі акту від 25.05.2012р. №1492/22-4/24819414 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2012р.:

- № 0000032330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159 126,00 грн., у тому числі за основним платежем 106 084,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 53 042,00 грн.;

- № 0000042330, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 165 755,00 грн., у тому числі за основним платежем 132 604,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 33 151,00 грн.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (дійсного на момент здійснення договірних зобов'язань) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Системний аналіз пп. 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону № 334, який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пункті 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що можуть бути віднесені до валових є їх здійснення у зв'язку із придбанням платником податку товарів (робіт, послуг для їх використання у власній господарській діяльності).

Згідно абзацу 4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, яким узагальнені висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит та валові витрати позивачем сформовані по операціях з ПП «Іллекс Луганськ».

Так, 2 серпня 2010 року між позивачем та вказаним контрагентом укладений договір поставки № 20, за яким постачальник ПП «Іллекс Луганськ» зобов'язався в порядку та на умовах, визначеним цим Договором, поставити будівельні матеріали в асортименті, а покупець (позивач» зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар. Згідно п. 3 товар доставляється на склад покупця, поставка здійснюється протягом трьох днів з моменту отримання заявки покупця.\ а.с. 9\.

На підставі вказаного договору ПП «Іллекс Луганськ» видані позивачу податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату товару. \ а.с. 61-123\.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону України первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідженням видаткових та податкових накладних, виписаних від імені ПП «Іллекс Луганськ» встановлено, що всі вони складені з порушенням вимог ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять посади та прізвища особи, яка їх склала та підписала, тобто з вказаних документів неможливо встановити особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ПП «Іллекс Луганськ».

Колегія суддів також звертає увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, частиною другою зазначеної статті встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд зазначає, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як вже судом вказувалось вище, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції зазначено в постанові, що відсутність у позивача документів, які б підтверджували факт отримання ним товару, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, договорів оренди транспортних засобів або інших документів, що підтверджують спосіб, засіб перевезення та містять реквізити перевізника, сертифікатів якості, технічних паспортів товарів, карток складського обліку, розрахункових документів, що підтверджують факт оплати по операціям з підприємствами-контрагентами, а саме платіжних доручень, банківських виписок, зворотно-сальдових відомостей, прибуткових касових ордерів, векселів, тощо, свідчить проте, що фактично товар у ПП «Іллекс Луганськ» не придбався.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011р. у справі №1-291/2011р. про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у здійсненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.205, ч.1 ст.396 Кримінального кодексу України.

У відповідності до зазначеного вироку, названі вище особи, придбавши суб'єкти господарської діяльності ПП «Луганскенерголюкс» та ПП «ВВП-Луганськ-контракт» без наміру ведення законної підприємницької діяльності, здійснювали фіктивне підприємництво, а саме надавала послуги суб'єктам підприємницької діяльності по незаконному відмиванню грошових коштів, формуванню податкового кредиту.

Крім того, з метою розширення своєї злочинної діяльності та збільшення грошового потоку, який направлявся підприємствам-контрагентами з метою здійснення фіктивного підприємництва., приблизно в січні 2010 року придбали у ОСОБА_6 Приватне підприємство «Іллекс Луганськ».

Директор ПП «Іллекс Луганськ» ОСОБА_6, не займаючись господарською діяльністю, за грошову винагороду передав членам злочинного угруповування установчі документи та печатку підприємства, документі на відкриті розрахункові рахунки, договір з Жовтневою МДПІ м. Луганська для подачі податкової звітності по базі БЕСТ «Звіт».

У 2010 році, між підприємствами ПП «Луганськенерголюкс», ПП «ВВП Луганськ-Контракт», ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювались взаємні фінансово-господарські відносини, які полягали в реалізації та придбанні один у одного товарів (робіт, послуг).

У вироку також зазначено, що за період з січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вся офіційна діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва та до незаконного формування податкового кредиту з наступним його відшкодуванням, до надання документів для проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту та відмивання готівки, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства від підприємств-контрагентів та таким чином формування податкового кредиту.

Також згідно висновку судово-економічної експертизи № 149 від 06.06.2011 року за результатами дослідження руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства ПП «Іллекс-Луганськ», експертом встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд зазначає, що період, зазначений у вироку від 21.10.2011р. по справі №1-291/2011р. під час якого ПП «Іллекс-Луганськ» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність, співпадає з періодом за який була проведена перевірка Макіївської ОДПІ, під час якої були виявлені вказані вище порушення податкового законодавства.

З огляду на вимоги частини 4 статті 72 КАС України вказаний вирок є обов'язковим для суду при розгляду даної справи.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ», колегія суддів зазначає, що з пункту 3.1 Договору від 2 серпня 2010 року № 20 вбачається, що товар на склад покупця постачається постачальником.

Проте у позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт постачання контрагентом будівельних матеріалів на склад позивача, про що було зазначено судом першої інстанції, що в сукупності з відсутністю у ПП «Іллекс Луганськ» складських приміщень та транспортних засобів, свідчить про відсутність факту такого постачання з боку ПП «Іллекс Луганськ».

Позивачем зазначається, що будівельні матеріали перевозились з міста Луганська до міста Макіївки транспортом позивача, на підтвердження чого надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, з яких вбачається, що позивачу належать два вантажних автомобілі ЗИЛ. \а.с. 60\.

Разом з тим позивачем не надано ні податковому органу під час перевірки, ні судам обох інстанцій доказів того, що цими автомобілями протягом серпня-грудня 2010 року з міста Луганська до міста Макіївки на склад позивача перевозились будівельні матеріали, а також, що вказані автомобілі взагалі виїжджали до міста Луганська.

Суд пропонував позивачу надати документи, які підтверджували б вказані обставини, але у позивача такі документи відсутні.

Так, підтвердженням дійсності перевезення будівельних матеріалів з міста Луганська до міста Макіївки повинні бути службові відрядження водіїв, накази про такі відрядження, акти списання палива за результатами поїздки, довіреності на отримання товару, подорожні листи, акти навантаження та розвантаження будівельних матеріалів тощо.

Також у позивача відсутні картки складського обліку поставлених матеріалів.

Крім того, зважаючи на відсутність у ПП «Іллекс Луганськ» складських приміщень та людського персоналу, необхідного для навантаження будівельних матеріалів, позивачем не доведено суду, звідки ж вказані автомобілі вивозили будівельні матеріали та ким вони навантажувались.

При цьому колегія суддів зазначає, що, наприклад, з видаткової та податкової накладних від 2 серпня 2010 року вбачається, що в цей день відбулось постачання цегли, цементу, гіпсу, піни, шпатльовки, піску, плінтусу, фарби тощо. Представник позивача на запитання суду не зміг пояснити, яким чином вказані будівельні матеріали могли перевозитись лише двома автомобілями.

Аналогічна ситуація і з постачанням будівельних матеріалів і в інші дні.

Також, підприємством до перевірки не надана інформація щодо сальдо по розрахункам з ПП «Іллекс Луганськ» станом на 31.12.2010 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у позивача відсутні первинні документи, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ПП «Іллекс Луганськ», а видаткові та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не дають можливості встановити особу, якою вони виписувались.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", який діяв на час видачі податкових накладних, останню заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно пункту 5 Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Відповідно до пункту 18 вказаного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як зазначав вище суд, податкові накладні від імені ПП «Іллекс Луганськ» не містять посади та прізвища особи, яка їх виписала та підписала. В судовому засіданні представник позивача на запитання суду також не змогла назвати особу, яка виписала податкові накладні, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

Зважаючи на те, що податкові накладні від імені ПП «Іллекс Луганськ» виписані та підписані особою, яку неможливо встановити та ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку, що податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2011 року (справа № 21-37а10) та відповідно до статті 244І КАС України є обов'язковою для застосування в судовій практиці.

Відсутність посади та прізвища особи, яка від імені ПП «Іллекс Луганськ» нібито виписала позивачу податкові накладні, кореспондується з вищезазначеними обставинами, встановленими вироком Брянківського районного суду Луганської області від 21.1.0.2011р. №1-291/11, у відповідності до описової частини якого встановлено, що ПП «Іллекс Луганськ» було створено з порушенням діючого законодавства, а вся його діяльність зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва та до незаконного формування податкового кредиту з наступним його відшкодуванням

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності факту реального здійснення господарських операції між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ».

Як зазначалось судом вище, за відсутності факту придбання товарів чи послуг суми, вказані у видаткових та податкових накладних, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, в порушення п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством ПП «Іллекс Луганськ» було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за 2010 рік, у зв'язку з відсутністю податкових накладних, що підтверджують податковий кредит на суму 4 283 093,00 грн.

Завищення податкового кредиту призвело до не донарахуванню у бюджет податку на додану вартість за 2010 рік на суму 4 283 093,00 грн.

Таким чином, не донарахування до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 4 283 093,00 грн. мало місце у зв'язку з порушенням ведення податкового обліку підприємства, а саме відсутність первинних документів (податкових накладних), що підтверджують витратну частину підприємства (у тому числі суму податку на додану вартість по придбанню цим підприємством товарів (робіт, послуг) у різних контрагентів).

Встановлені порушення, призвели до безпідставного віднесення до складу валових витрат до податкової декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2010 року за результатами роботи за 3-й квартал 2010 року та рік 2010 за результатами роботи за 4-й квартал 2010р. по податковим та видатковим накладним, отриманим від ПП «Іллекс Луганськ», у зв'язку з визнанням правочину, що відбувся між ТОВ «Інтерстрой» та ПП «Іллекс Луганськ» нікчемним та не підтвердження факту придбання товару, на суму податку у розмірі 132 604,00 грн., у тому числі за 3-й квартал 2010 року - 17 460,00 грн., за 4-й квартал 2010р. - 115 144,00 грн.

Суд вважає, що контролюючим органом доведено в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача з ПП «Іллекс Луганськ» у податковому обліку фактичним обставинам.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано до судового розгляду жодного доказу, який би міг підтвердити обґрунтованість та правомірність позовних вимог та які б спростовували правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з цим, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, і вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга позивача є безпідставною та не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 25 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстрой» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/7711/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова