Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-5475/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р. № 2а-5475/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Демчик О.І.,

представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт»(надалі-ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (надалі-СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, посилаючись на реальність вчинених господарських операцій, що, зокрема, належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Також, вказав, що уся первинна документація складена з дотриманням норм чинного законодавства. Окрім того, позивач посилався на те, що платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та контрагентами його контрагентів.

Ухвалою судді від 21 червня 2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, судом, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові на її правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби.

Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав суду письмове заперечення проти адміністративного позову, у якому обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилається на те, що позивачем на час проведення перевірки не представлено належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій ПП «ОККО-Нафтопродукт»з ПП «Компанія Дія Плюс». Відповідач вважає, що Підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту грудня 2011 року суму ПДВ у розмірі 294474,23 грн. на підставі накладних, виписаних контрагентом - ПП «Компанія Дія Плюс». Окрім цього, зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт»з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Компанія дія плюс»від 23.03.2012 року №321/08-03/36670361 та, відповідно, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 01.08.2012 року було допитано в якості свідка ОСОБА_3, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС, який здійснював документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт». У своїх показаннях свідок ствердив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення, про які зазначено у висновках Акту перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, ознайомившись із запереченнями відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», КАС України, тощо.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №207643 ПП «ОККО-Нафтопродукт»зареєстроване як юридична особа 24.09.2009 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 102 0000 022618. Позивач є платником, зокрема, податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, екологічного податку, окрім цього, останній перебуває на податковому обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС з 25.09.2009 року за №02-198 (ідентифікаційний код юридичної особи - 36670361, місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул.Пластова, б. №1).

Із копії Довідки АА №292594 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності Підприємства за КВЕД є: 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним; 51.51.0 -оптова торгівля паливом; 52.11.0 -роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 52.12.0 -роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 52.25.0 -роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; 52.26.0 -роздрібна торгівля тютюновими виробами.

З матеріалів справи судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС 23.03.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ОККО-Нафтопродукт»з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Компанія Дія Плюс»(код ЄДРПОУ - 35720751), за наслідками якої складений Акт «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт»з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Компанія дія плюс» від 23.03.2012 року №321/08-03/36670361 (надалі - акт перевірки від 23.03.2012 року).

За результатами вказаної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС дійшла висновку щодо порушень ПП «ОККО-Нафтопродукт»вимог п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), у зв'язку з чим, позивачу - ПП «ОККО-Нафтопродукт»завищено податковий кредит у розмірі 294474,23 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Компанія дія плюс» у грудні 2010 року, що, у свою чергу, призвело до заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету у розмірі 294474,23 в грудні 2011 року.

На підставі Акту перевірки №321/08-03/36670361 від 23.03.2012р., відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року на загальну суму 441711,35 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 147237,12 грн., яке отримано Підприємством 09.04.2012 року.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд констатує та приймає до уваги той факт, що спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 10.05.2012 року відмовлено у задоволенні скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року.

Не погодившись із рішенням ДПС у Львівській області, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС від 05.04.2012 року №0000070803/322 та вказане рішення від 10.05.2012 року №8981/10/10-2005/748 були оскаржені ПП «ОККО-Нафтопродукт» у порядку п.56.6. ст.56 Податкового кодексу України до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 07.06.2012 року позивачу відмовлено у задоволенні повторної скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак, з огляду на викладене вище, позивач, не погодившись з висновками податкового органу (рішеннями) та винесеним податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, оскаржив їх у судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, визначені відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до пп. а) п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформлені з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом було досліджено докази позивача у підтвердження проведення господарської операції, щодо надання послуг, згідно договорів з контрагентом «Компанія Дія Плюс»(код ЄДРПОУ - 35720751). Тому, у контексті наведених вище норм законодавства, погодившись із позивачем, судом встановлено, що між ПП «ОККО-Нафтопродукт»та ПП «Компанія Дія Плюс»02.08.2010 року було укладено договір купівлі-продажу товарів №0/2-1-10/35. Відповідно до додатку №1 до цього договору асортимент товарів, що постачався за договором включав, зокрема, серветки для миття авто, губки для скла, щітки склоочисника, лампи автомобільні та інші автотовари.

ПП «ОККО-Нафтопродукт»включило до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суми ПДВ з товарів, поставлених ПП «Компанія Дія Плюс»в грудні 2011 року на суму 413688,16 грн. (в тому числі 68954,69 грн.).

Також, до складу податкового кредиту з ПДВ в грудні 2011 року ПП «ОККО-Нафтопродукт» включено вартість товарів, поставлених ПП «Компанія Дія Плюс»в грудні 2010 року на суму 1766845,38 грн. (в тому числі ПДВ 68954,69 грн.).

Суд позитивно розцінює доводи позивача, що декларування податкового кредиту через рік після здійснення господарських операцій пов'язано з тим, що податкові накладні за цими господарськими операціями не були своєчасно отримані від ПП «Компанія дія плюс», що, у свою чергу, підтверджується матеріалами справи та поясненнями, наданими у судовому засіданні представником позивача.

Передача товарів за договором купівлі-продажу товарів від 02.08.2010 року відбувалась на складі покупця за адресою, що вказана у Додатку №2 до цього договору (м.Львів, вул.Городоцька,355). Транспортування товару до зазначеного складу здійснювалось продавцем (ПП «Компанія Дія Плюс»), що відповідає умовам договору (п.2.3. та п.2.5.) та підтверджується товарно-транспортними накладними: №Т\-0000071-ТТН від 03.12.2010 року, №Т\-0000072-ТТН від 06.12.2010 року, №Т\-0000075-ТТН від 10.12.2010 року, №Т\-0000078-ТТН від 15.12.2010 року, №Т\-0000080-ТТН від 17.12.2010 року, №Т\-0000082-ТТН від 21.12.2010 року, №Т\-0000086-ТТН від 27.12.2010 року, №Т\-0000087-ТТН від 28.12.2010 року, №Т\-0000089-ТТН від 30.12.2010 року, №Т\-0000090-ТТН від 31.12.2010 року, №Р1111191 від 22.11.2011 року, №Р1112207 від 14.12.2011 року, №Р1112208 від 14.12.2011 року, №Р1112310 від 20.12.2011 року, №Р1112311 від 20.12.2011 року, №Р1112445 від 30.12.2011 року, №Р1112447 від 30.12.2011 року, №Р1112451 від 30.12.2011 року, №Р1112453 від 30.12.2011 року, №Р1112452 від 30.12.2011 року (а.с.189-208).

Відповідно до договору про надання послуг №0/2-2-10/69 від 12.08.2010 року, що укладений між ТОВ «Універсальна логістична компанія»та ПП «ОККО-Нафтопродукт», приймання товарів здійснювалось ТОВ «Універсальна логістична компанія». За цим договором ТОВ «Універсальна логістична компанія»надавала послуги ПП «ОККО-Нафтопродукт»з приймання, зберігання товарів на складі за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,355, послуги з доставки товарів до місць торгівлі продавця (п.п.1.2.2, 1.2.3, 2.4. договору). Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг від 31.12.2010 року. Окрім цього, оплата послуг ТОВ «Універсальна логістична компанія»підтверджується платіжними дорученнями, відповідно: №0000308985 від 07.12.2010 року, №0000314360 від 17.12.2010 року, №0000323082 від 05.01.2011 року, №0000326094 від 12.01.2011 року, №0000333526 від 28.01.2011 року (а.с.227-231).

У зв'язку із здійсненням господарських операцій із закупівлі ПП «ОККО-Нафтопродукт»товарів у ПП «Компанія Дія Плюс»були оформлені видаткові та податкові накладні (а.с.103-114, а.с.121-188). Оплата товарів здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №0000310373 від 09.12.2010 року, №0000315107 від 20.12.2010 року, №0000318091 від 25.12.2010 року, №0000321626 від 30.12.2010 року, №0000322783 від 05.01.2011 року, №0000323911 від 06.11.2011 року, №0000327526 від 14.01.2011 року, №0000328788 від 18.01.2011 року, №0000330107 від 20.01.2011 року, №0000334710 від 31.01.2011 року, №0000337658 від 04.02.2011 року (а.с.209-219).

Також із матеріалів справи вбачається, що у подальшому автотовари використовувались у господарській діяльності ПП «ОККО-Нафтопродукт», а саме: були реалізовані вроздріб, що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.232-234). Фіскальні чеки таким чином підтверджують проведення операції купівлі-продажу товарів кінцевими споживачами через реєстратори розрахункових операцій у місцях продажу з подальшим відображенням вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Однак, з огляду на вказане, суд звертає увагу, що відповідачем дані обставини належними чином не спростовані.

Не можуть бути визнані як доказ на обґрунтування безтоварності операцій посилання податкового органу на ненадання під час перевірки сертифікатів якості виробника або інших документів, що підтверджують якість товару, оскільки, податковим органом в процесі розгляду справи суду не надано жодного доказу на підтвердження необхідності проведення сертифікації товару, придбаного позивачем за договором купівлі-продажу від 02.08.2010 року. В той же час, наданим до матеріалів справи Листом ДП «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»від 02.09.2009 року підтверджено, що щітки склоочисника для автомобілів не підлягають обов'язковій сертифікації, а рішенням ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»від 28.01.2009 року визначено, що лампи автомобільні торгових марок «Philips»та «Narva»також не підлягають обов'язковій сертифікації.

Суд вважає, що неправомірними є доводи відповідача про те, що Підприємством не надано підтверджуючих документів на поставку ТМЦ, а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки, по-перше, ТТН не є виключним документом, що підтверджує поставку товару, по-друге, норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Однак, надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні містять усі без винятку обов'язкові реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88), що дають змогу ідентифікувати господарську операцію, та осіб які брали участь у здійсненні господарської операції.

Щодо відсутності окремих інших реквізитів товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу, що відсутність таких реквізитів не є підставою вважати безтоварними господарські операції, оскільки в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 вказано з цього приводу наступне: сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім цього, на думку суду не можуть бути доказом безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у ПП «Компанія Дія Плюс»посилання податкового органу на взаємовідносини вказаного Підприємства з постачальниками (ПП «Інвест Пром», ТзОВ «Альбатрос Компані», ТзОВ «УТК «Аргумент»), оскільки, у даному випадку, ПП «ОККО-Нафтопродукт»не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, такими як ПП «Компанія Дія Плюс». У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»роз'яснено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд критично оцінює доводи та посилання податкового органу і на ту обставину, що зазначений у наданих позивачем ТТН автомобіль, який здійснював перевезення вантажу по договору купівлі-продажу, а саме: FORD Transit, державний номер НОМЕР_1, не належить ПП «Компанія Дія Плюс», а належить її власнику ОСОБА_4 та вважає, що це є лише додатковим підтвердженням того, що перевезення фактично здійснювалося зареєстрованим у ВРЕВ ДАІ при ГУМВС України у Львівській області транспортним засобом. При цьому, податковим органом не надано доказів про відсутність належним чином оформлених цивільно-правових відносин між ПП «Компанія Дія Плюс»та його власником по оренді транспортного засобу, в той же час, відсутність належного оформлення таких відносин не може бути доказом на спростування факту здійснення перевезення зазначеним вище транспортним засобом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між ПП «ОККО-Нафтопродукт»та ПП «Компанія Дія Плюс», в тому числі, наявність первинних бухгалтерських документів, факт оплати поставлених ПП «ОККО-Нафтопродукт»товарів, окрім цього, Підприємством на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, загалом підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, відтак, суд вважає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. на користь Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт», що пов'язані із сплатою судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 листопада 2012 року.