Ухвала

від 25.02.2014 по справі 2а-5475/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/800/32347/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р.

у справі № 2а-5475/12/1370

за позовом Приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - позивач, ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові № 0000070803/322 від 05.04.2012 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Компанія Дія Плюс», за результатами якої складено акт від 23.03.2012 р. №321/08-03/36670361.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 294474,23 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070803/322 від 05.04.2012 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 441711,35 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 147237,12 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «ОККО-Нафтопродукт» та ПП «Компанія Дія Плюс» 02.08.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу товарів №0/2-1-10/35. Відповідно до додатку №1 до цього договору асортимент товарів, що постачався за договором включав, зокрема, серветки для миття авто, губки для скла, щітки склоочисника, лампи автомобільні та інші автотовари.

Передача товарів за договором купівлі-продажу товарів від 02.08.2010 року відбувалась на складі покупця за адресою, що вказана у Додатку №2 до цього договору (м. Львів, вул. Городоцька, 355). Транспортування товару до зазначеного складу здійснювалось продавцем (ПП «Компанія Дія Плюс»), що відповідає умовам договору (п.2.3. та п.2.5.) та підтверджено товарно-транспортними накладними.

Відповідно до договору про надання послуг №0/2-2-10/69 від 12.08.2010 року, що укладений між ТОВ «Універсальна логістична компанія» та ПП «ОККО-Нафтопродукт», приймання товарів здійснювалось ТОВ «Універсальна логістична компанія». За цим договором ТОВ «Універсальна логістична компанія» надавала послуги ПП «ОККО-Нафтопродукт» з приймання, зберігання товарів на складі за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355. Факт надання послуг підтверджено актом наданих послуг від 31.12.2010 р. Оплата послуг ТОВ «Універсальна логістична компанія» підтверджено платіжними дорученнями.

У зв'язку із здійсненням господарських операцій із закупівлі ПП «ОККО-Нафтопродукт» товарів у ПП «Компанія Дія Плюс» були оформлені належним чином видаткові та податкові накладні. Оплата товарів здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями.

Також з матеріалів справи вбачається, що у подальшому автотовари використовувались у господарській діяльності ПП «ОККО-Нафтопродукт», а саме: реалізовані вроздріб, що підтверджено копіями фіскальних чеків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов