Ухвала

від 25.10.2012 по справі 2а/1270/5043/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року справа №2а/1270/5043/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представника Масленнікової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганській області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5043/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-2» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганській області Державної податкової служби (відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області (відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відсотків,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності відповідача, зобов'язання надати відповідні документи на перерахування з Державного бюджету України на користь позивача 1013682 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за липень та грудень 2004 року, лютий-березень 2005 року та стягнення відсотків за несвоєчасне погашення бюджетної заборгованості в розмірі 95354,63 грн.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання відповідачу-2 передбачених законодавством України документів на перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ на користь ТОВ «Стелс-2»; стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Стелс-2» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1013002 грн., в тому числі по деклараціях за липень 2004 року - 283500 грн., лютий 2005 року - 330395 грн., березень 2005 року - 292889 грн., квітень 2005 року - 106218 грн.; а також стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Стелс-2» відсотки за несвоєчасне повернення податку на додану вартість в сумі 29987,08 грн. та судові витрати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року позовні вимоги задоволені частково, а саме, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відсотки за несвоєчасне відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 15244,45 грн, в тому числі по деклараціях: за липень 2004 року - 10988,92 грн., за грудень 2004 року - 498,36 грн., за лютий 2005 року - 3323,86 грн. та за березень 2005 року - 433,31 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не було своєчасно відшкодовано з Державного бюджету України належну йому суму бюджетного відшкодування ПДВ, то позивач відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин, мав право на нарахування та виплату йому процентів на суму бюджетної заборгованості. Відмовляючи в частині позовних вимог, суд зазначив, що на час розгляду справи предмет спору щодо бюджетного відшкодування відсутній, оскільки таке відшкодування позивачу здійснено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду відповідачі подали апеляційні скарги, в яких постанову суду просили скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому відповідач-1 вважав, що позивач взагалі не мав права на бюджетне відшкодування, а відповідач-2 зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду, а також про те, що законодавством, яке діяло на час виникнення спірних відносин не було визначено, з кого необхідно стягувати проценти за несвоєчасне отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В частині відмови в задоволенні позову постанова суду не оскаржена.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача-1, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем відповідно до наступних декларацій було заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, а саме:

- у липні 2004 року на суму 400495 грн. (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. №95280 від 14.12.2004, № 15999 від 01.02.2005 (т. № 1 а.с.117-118),

- у грудні 2004 року на суму 19708 грн.( № 9659 від 20.01.2005 (т. № 1 а.с.115-116),

- у лютому 2005 року на суму 314618 грн. (№ 27413 від 21.03.2005 (т. № 1 а.с.119-120),

- у березні 2005 року на суму 363392 грн. (№ 37405 від 20.04.2005 (т. № 1 а.с.113-114),

- у квітні 2005 року на суму 260068 грн. (№ 50289 від 20.05.2005 (т. № 1 а.с.11-112.

Відповідачем-1 проведено позапланову перевірку позивача з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за липень 2004 року, за результатами якої складено довідку №1814/23-3/32648463 від 21.12.2004 (т. № 1 а.с.11-12). Відповідно до проведеної відповідачем перевірки порушень у нарахуванні податкових зобов'язань по ставці 20% за липень 2004 року не встановлено та зазначено, що загальна сума ПДВ до відшкодування з бюджету згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2004 року складає 400495 грн., а також, що відшкодування настає після закінчення трьох наступних звітних періодів з моменту виникнення відшкодування, зарахування на рахунок в установі банку (т. № 1 а.с.11-12).

Згідно довідки № 1826/23-3-207 ДСК від 21.12.2004 року, складеної відповідачем-1, за результатами виїзної позапланової перевірки МПП «Даша» з питань взаємовідносин з ТОВ «Стелс-2» за липень 2004 року щодо повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках, податкові накладні були досліджені посадовими особами відповідача та визнані відповідними вимогам п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. № 1 а.с.103-106). Крім того, постановою господарського суду Луганської області від 23.10.2006 року у справі № 12/10пд за позовом прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Ленінської МДПІ в місті Луганську до ТОВ «Стелс-2» м.Луганськ, МПП «Даша» м. Луганськ та ТОВ «Мегатехснаб» м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором купівлі-продажу № 785 від 01.04.2004 між ТОВ Мегатехснаб» та МПП «Даша» та визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором поставки №03/01 від 03.01.2004 між МПП «Даша» та ТОВ «Стелс-2», яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено (т. № 1 а.с.41-46).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, господарські відносини між МПП «Даша» та ТОВ «Стелс-2» за договором поставки № 03/01 від 03.01.2004, виконання якого досліджено у довідці №1814/23-3/32648463 від 21.12.2004, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, Ленінською МДПІ у м.Луганську була проведена позапланова перевірка ТОВ «Стелс-2» з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за грудень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року, за результатами якої складено довідку №841/23-3/32648463 від 27.02.2005 (т.1 а.с.13-16). Відповідно до проведеної перевірки порушень у нарахуванні податкових зобов'язань по ставці 20% не встановлено та зазначено, що загальна сума ПДВ до відшкодування з бюджету за грудень 2004 року складає 17918 грн., за лютий 2005 року - 330395 грн., за березень 2005 року - 292889 грн., за квітень 2005 року - 106218 грн. протягом трьох наступних звітних періодів.

Згідно довідки № 735/23-3/30279712 від 29.06.2005 року, складеної відповідачем-1, за результатами виїзної позапланової перевірки МПП «Сервісстрой» з питань взаємовідносин з ТОВ «Стелс-2» за лютий та березень 2005 року щодо повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках встановлено, що на виконання умов договору №04/01/С від 04.01.2005 МПП «Сервісстрой» реалізувало продукцію. До податкових зобов'язань суми ПДВ включені по податковим накладним, перелік яких зазначений на стор.2-3 довідки. Податкові накладні внесено до реєстру податкових накладних та включено до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди. Дані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за перевірений період відповідають деклараціям з ПДВ (т. № 1 а.с. 107-110).

Наданим позивачем актом від 30.12.2008 №2 підтверджується знищення ТОВ «Стелс-2» первинної документації за спірний період.

Судом першої інсраанції правильно зазначено в постанові, що позивачем було надано відповідачу-1 всі необхідні документи для проведення перевірки. Суми заявленого бюджетного відшкодування підтверджені вищенаведеними довідками про результати позапланових перевірок. Під час проведення перевірки фахівцями Ленінської МДПІ у місті Луганську були перевірені надані позивачем первинні документи, які підтверджують виконання укладених контрактів: накладні, платіжні доручення, податкові накладні, які внесені у відповідні податкові періоди до реєстрів податкових накладних та інші документи.

До 1 січня 2011 року порядок обліку, звітності та внесення податку до бюджету визначався Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних правовідносин). (далі -Закон № 168)

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Судом першої інстанції також правильно зазначено, що для отримання бюджетного відшкодування необхідна наявність певних підстав, зокрема:

- наявність від'ємного значення звітного податкового періоду;

- зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

- фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

- здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

- включення залишку від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно Закону № 168 обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку - покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару -платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року та оплата за спірні періоди податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.7.5 Закону № 168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних відносин, право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно Ленінська МДПІ у місті Луганську, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинна діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Отже, в даному випадку наявна бездіяльність 1-го відповідача щодо ненадання до управління державного казначейства документів на перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ на користь ТОВ «Стелс-2» за липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року.

Відповідно до матеріалів справи, за липень 2004 року згідно уточнюючої декларації №95280 від 14.12.2004 позивачем було заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 400495 грн., але з урахуванням відшкодованої суми позитивними нарахуваннями платника у загальній сумі 116995 грн., залишок ПДВ до відшкодування склав 283500 грн.

За грудень 2004 року залишку не було, у зв'язку із відшкодуванням відповідачем суми ПДВ згідно висновків №222 від 19.08.2005 та №245 від 29.08.2005.

За лютий 2005 року залишок невідшкодованого ПДВ складав 330395 грн., за березень 2005 року - 292889 грн. та за квітень 2005 року - 106218 грн.

Отже, загальна сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість ТОВ «Стелс-2» склала 1013002 грн., у тому числі: за липень 2004 року - 283500 грн., за лютий 2005 року - 330395 грн., за березень 2005 року - 292889 грн. та за квітень 2005 року - 106218 грн.

Зважаючи на відсутність доказів заниження позивачем ПДВ або незаконності формування податкового кредиту в періоди, за якими позивачем заявлено відшкодування ПДВ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про відшкодування суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість ТОВ «Стелс-2» у розмірі 1013002 грн., у тому числі: за липень 2004 року - 283500 грн., за лютий 2005 року - 330395 грн., за березень 2005 року - 292889 грн. та за квітень 2005 року - 106218 грн.

Разом з тим, оскільки зазначена сума ПДВ на момент судового розгляду справи фактично відшкодована управлінням державного казначейства у Ленінському районі м.Луганська на розрахунковий рахунок ТОВ «Стелс-2» 28.01.2009 на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.06.2008 року № 2а-4316/08, що підтверджується випискою по рахунку, наданою Ленінською МДПІ в м.Луганську (т. № 2 а.с.126), колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо відсутності на час розгляду справи спору з цього питання, а відповідно і відсутності підстав для повторного стягнення з Державного бюджету України вказаного бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи відповідача-1 стосовно відсутності у ТОВ «Стелс-2» права на бюджетне відшкодування з ПДВ по деклараціям за липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року внаслідок анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Стелс-2» (акт №338 від 21.08.2010 про анулювання реєстрації платника ПДВ ( т. № 2 а.с.123), оскільки, як на момент звернення до суду, так і в спірні періоди (липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року) позивач був платником податку на додану вартість, а тому мав право на відповідне відшкодування. Рішення ж про анулювання свідоцтва платника ПДВ прийнято контролюючим органом лише у 2010 році, що правового значення для правильного вирішення спору по суті не має.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь процентів за несвоєчасне повернення податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З 1 червня 2005 року цей підпункт, з урахуванням, положень Закону України від 25.03.2005 №2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України, діяв у іншій редакції, яка не стосувалася відповідальності за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, з 01.06.2005 року можливість нарахування та стягнення з цієї дати процентів за несвоєчасно здійснене бюджетне відшкодування, відсутня.

Однак, відсутність на час звернення до суду за захистом порушеного права матеріальної норми щодо способу його відновлення не обмежує можливість застосування відповідних положень законодавчих актів, які діяли на час учинення порушення, але згодом утратили чинність.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, проведення протягом 30 днів, наступних за днем отримання декларації перевірки заявлених в ній даних, та надання у 5-ти денний термін висновку є обов'язком контролюючого органу.

Відповідно, для обчислення строків, з якого виникає право позивача на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, повинні застосовуватися наступні періоди.

Уточнююча декларація за липень 2004 року була подана позивачем 14.12.2004 за №95280; протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних - тобто по 14.01.2005. У п'ятиденний термін після закінчення перевірки контролюючий орган надає висновок - по 19.01.2005. Оскільки заявлена сума ПДВ була відшкодована ТОВ «Стелс-2» 28.01.2009 за рішенням суду, а з 01.06.2005 можливість нарахування та стягнення процентів відсутня, суд вважає, що позивач має право на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості за період з 20.01.2005 по 01.06.2005. Зазначений період становить 131 день. Розмір облікової ставки НБУ в зазначений період складав 9% (120% від облікової ставки НБУ - 10,8%), сума невідшкодованого ПДВ - 283500 грн. Відсотки за вказаний період за несвоєчасне відшкодування складають 10988,92 грн. (283500 грн. х 10,8%/365х131=10988,92 грн.).

Податкова декларація за грудень 2004 року із сумою ПДВ 17918 грн. була подана позивачем до податкового органу 20.01.2005. Зважаючи на передбачений законом 30 денний строк для проведення перевірки (20.02.2005) та 5 денний строк для надання висновку (25.02.2005), право на нарахування відсотків виникло у позивача з 26.02.2005. Оскільки заявлена сума ПДВ була відшкодована ТОВ «Стелс-2» відповідачем згідно висновків №222 від 19.08.2005 та №245 від 29.08.2005, суд вважає, що позивач має право на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості за період з 26.02.2005 по 01.06.2005. Зазначений період становить 94 дні. Розмір облікової ставки НБУ в зазначений період складав 9%, сума невідшкодованого ПДВ - 17918 грн. Відсотки за вказаний період за несвоєчасне відшкодування складають 498,36 грн. (17918 грн. х 10,8%/365х94=498,36 грн.).

Декларація за лютий 2005 року на суму ПДВ 330395 грн. подана ТОВ «Стелс-2» 21.03.2005. Зважаючи на передбачений законом 30 денний строк для проведення перевірки (21.04.2005) та 5 денний строк для надання висновку (26.04.2005), право на нарахування відсотків виникло у позивача з 27.04.2005. Заявлена сума ПДВ була відшкодована ТОВ «Стелс-2» 28.01.2009 за рішенням суду. Отже, позивач має право на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості за період з 27.04.2005 по 01.06.2005. Зазначений період становить 34 дні. Розмір облікової ставки НБУ не змінювався та складав 9%, сума невідшкодованого ПДВ - 330395 грн. Відсотки за вказаний період за несвоєчасне відшкодування складають 3323,86 грн. (330395 грн. х 10,8%/365х34=3323,86 грн.).

Декларація за березень 2005 року на суму ПДВ 292889 грн. подана ТОВ «Стелс-2» 20.04.2005. Зважаючи на передбачений законом 30 денний строк для проведення перевірки (20.05.2005) та 5 денний строк для надання висновку (25.05.2005), право на нарахування відсотків виникло у позивача з 26.05.2005. Заявлена сума ПДВ була відшкодована ТОВ «Стелс-2» 28.01.2009 за рішенням суду. Отже, позивач має право на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості за період з 26.05.2005 по 01.06.2005. Зазначений період становить 5 днів. Розмір облікової ставки НБУ не змінювався та складав 9%, сума невідшкодованого ПДВ - 292889 грн. Відсотки за вказаний період за несвоєчасне відшкодування складають 433,31 грн. (292889 грн. х 10,8%/365х5=433,31 грн.).

Декларація за квітень 2005 року була подана позивачем 20.05.2005 року. Зважаючи на передбачений законом 30 денний строк для проведення перевірки та 5 денний строк для надання висновку, право на нарахування відсотків виникло у позивача з 26.06.2005. Враховуючи, що з 01.06.2005 виключена можливість нарахування та стягнення процентів, за вказаний період відсотки стягненню не підлягають.

Отже, загальна сума відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ, як правильно розраховано судом першої інстанції, становить 15244,45 грн. (10988,92+498,36+3323,86+433,31), яка підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача-2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з огляду на наступні обставини.

Згідно частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Виходячи з приписів цієї норми, а також положень частини 3 статті 99 КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватись іншими законами, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до статті 15 якого такий строк становить 1095 днів з моменту отримання права на бюджетне відшкодування.

Оскільки вказаним Законом строк звернення до суду платника податків щодо стягнення відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість, не передбачений, то, враховуючи положення частини 7 статті 9 КАС України колегія суддів вважає необхідним за аналогією законів до цих відносин також застосувати строк у 1095 днів з дня отримання права на виплату відсотків, оскільки іншого строку діючим законодавством не передбачено. Такий же строк звернення до суду платника податків передбачений і діючим Податковим Кодексом України.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 15 січня 2008 року, у зв'язку з чим, оскільки судом першої інстанції стягнуто на користь позивача відсотки за період з 20 січня по 1 червня 2005 року, тобто в межах 1095 днів, колегія суддів вважає, що позивачем строк звернення до суду не пропущений.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, у зв'язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Повний текст ухвали виготовлено 31 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську Луганській області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5043/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова