Постанова

від 25.10.2012 по справі 26/086-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа№ 26/086-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Коршун Н.М.

при секретарі судового засідання Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Капустін В.В. - довіреність б/н від 14.09.2012 року;

від відповідача: Колісніченко С.В. - довіреність № 05-01 від 04.01.2012 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт" на рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року

у справі № 26/086-12 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт",

до Закритого акціонерного товариства „Росава",

про стягнення 72 992,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 53 131,41 грн. інфляційної складової боргу та 19 860,94 грн. 3% річних за період з 02.07.2009 року по 07.09.2011 року у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за контрактом № 1086 від 25.11.2002 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.09.2012 року (повний текст рішення підписано 10.09.2012 року) в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Спліт" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 року для розгляду справи № 26/086-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ТОВ „Спліт" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Коршун Н.М.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Спліт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну ТОВ „Спліт" слід задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.06.2004 у справі № 119/7-04 за позовом ТОВ „Спліт" до ЗАТ „Росава" про стягнення 312 284,45 грн. встановлено, що 25.11.2002 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено контракт № 1086, за умовами якого, позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити електродвигуни у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною його частиною.

Вищевказаним рішенням встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений товар в сумі 303 199,79 грн., яке мало бути виконане в строк до 31.12.2003 року, та стягнуто з ЗАТ „Росава" на користь ТОВ „Спліт" 303 188,79 грн. основного боргу та 2 666,40 грн. 3% річних за період з 31.12.2003 року по 15.04.2004 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року у справі № 199/7-04 рішення господарського суду Київської області від 29.06.2004 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року у справі № 119/7-04 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 року залишено без змін.

03.06.2011 року господарським судом Київської області видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 119/7-04.

Однак вказане судове рішення було виконано у повному обсязі лише 08.09.2011 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки у справі № 119/7-04 3% річних були нараховані до 15.04.2004 року, а борг відповідачем погашено лише 08.09.2011 року, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 02.07.2009 року по 07.09.2011 року в сумі 19 860,94 грн. та інфляційне збільшення суми боргу за аналогічний період в сумі 53 131,41 грн.

Враховуючи, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем згідно ст. 625 ЦК України інфляційних витрат та 3 % річних у період, коли грошове зобов'язання не виконувалось відповідачем й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Однак, місцевим господарським судом відповідно до статей 257, 267 ЦК України, враховуючи наявність клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, було відмовлено в позові повністю з посиланням на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки основний борг виник 31.12.2003 року то трирічний строк позовної давності сплинув 31.12.2006 року, а позивач звернувся до суду першої інстанції 03.07.2012 року.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливає і до додаткової вимоги, а вимога про сплату інфляційних витрат та 3% річних в розумінні ст. 625 ЦК України є додатковою вимогою до вимоги про сплату основного боргу.

Проте, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенняя і неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції залишено поза увагою положення ч. 2 ст. 264 ЦК України, якими встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, 15.04.2004 року в зв'язку із зверненням позивача до суду з першої інстанції з позовом у справі № 119/7-04 строк позовної давності було перервано і лише 15.03.2011 року коли постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 29.06.2004 року залишено без змін, перебіг позовної давності почався знову.

За таких обставин, звернення позивача 03.07.2012 року до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 53 131,41 грн. інфляційної складової боргу та 19 860,94 грн. 3% річних за період з 02.07.2009 року по 07.09.2011 року відбулося в межах строків позовної давності.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 29.06.2004 у справі № 119/7-04 встановлено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати за поставлений товар в сумі 303 199,79 грн., яку відповідачем було погашено лише 08.09.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, провівши відповідні розрахунки, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53 131,41 грн. інфляційної складової боргу та 19 860,94 грн. 3% річних за період з 02.07.2009 року по 07.09.2011 року є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача, викладені в апеляційні скарзі, підтверджуються наявним у справі доказами та відповідають чинному законодавству.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт" на рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року у справі № 26/086-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.09.2012 року у справі № 26/086-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Росава" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код 30253385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спліт" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 38, кв. 108, код 23586646) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 53 131,41 грн. інфляційних втрат, 19 860,94 грн. 3% річних, 1 459,85 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 26/086-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Коршун Н.М.