Постанова

від 16.01.2013 по справі 26/086-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа № 26/086-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Росава" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі

№ 26/086-12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" до приватного акціонерного товариства "Росава" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Росава" про стягнення інфляційних в розмірі 53131,41 грн. і 3 % річних в сумі 19860,94 грн. за період з 2 липня 2009 року по 7 вересня 2011 року, посилаючись на те, що наказ на примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 29 червня 2004 року у справі № 119/7-04 про стягнення з відповідача на користь позивача 303188,79 грн. основного боргу та 2666,40 грн. 3 % річних за період з 31 грудня 2003 року по 15 квітня 2004 року виконано відповідачем 8 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 6 вересня 2012 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року рішення місцевого суду скасовано, а позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в розмірі 53131,41 грн., 3 % річних в сумі 19860,94 грн. і судовий збір.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням господарського суду Київської області від 29 червня 2004 року у справі №119/7-04, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2011 року, з відповідача на користь позивача, за невиконання умов договору №1086 від 25 листопада 2002 року щодо оплати поставленого товару, стягнуто 303 188, 79 грн. основного боргу, 2666, 40 грн. - 3% річних за період з 31 грудня 2003 по 15 квітня 2004 року, яке виконано в повному обсязі 8 вересня 2011 року.

Предметом даного спору є вимога про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних за період з 2 липня 2009 року по 7 вересня 2011 року за невиконання відповідачем грошових зобов'язань.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату інфляційних і 3 % річних, в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, є додатковою вимогою до вимоги про сплату основного боргу, й зі спливом позовної давності до основної вимоги, згідно ст. 266 Цивільного кодексу України, позовна давність спливає і до додаткової вимоги. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 3 липня 2012 року, вимога про стягнення інфляційних і 3 % річних, нарахованих на прострочений борг, що виник 31 грудня 2003 року, заявлена поза межами строку позовної давності, який закінчився 31 грудня 2006 року.

Не погодившись з таким рішенням місцевого господарського суду, суд другої інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку про необхідність скасування даного рішення та задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується згідно положень ч. 3 зазначеної статті.

15 квітня 2004 року, в зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом у справі № 119/7-04, строк позовної давності було перервано.

Оскільки 15 березня 2011 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Київської області від 29 червня 2004 року залишено без змін і перебіг строку позовної давності почався знову, звернення позивача 3 липня 2012 року до суду з позовом про стягнення інфляційних і 3 % річних за період з 2 липня 2009 року по 7 вересня 2011 року відбулося в межах строків позовної давності, а тому, зважаючи на обґрунтованість вимог позивача та правильність його розрахунків, позов підлягає задоволенню.

Висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги про сплив позовної давності та наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову не відповідають вимогам ст. 264 Цивільного кодексу України і не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Росава" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі № 26/086-12 - без змін.

Головуючий П.А. Гончарук

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко