Постанова

від 05.11.2012 по справі 9/054-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 9/054-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Воробей О.В.

від відповідача - Годецький О.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітал-Енергорезерв" на рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2012 року (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піцентр-груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв»

про стягнення 8 564, 83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Піцентр-груп" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Енергорезерв"про стягнення 8 564, 83 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.09.2012 року у справі № 9/054-12 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітал-Енергорезерв" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю суму основного боргу у розмірі 7 860 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 92 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 480 грн. 74 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.09.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 року, в складі колегії суддів: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді -Алданова С.О., Дикунська С.Я., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 16.10.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року, в зв'язку з перебуванням головуючого - судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року, в складі суддів: головуючий - суддя Пономаренко Є.Ю., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 05.11.2012 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року, в зв'язку з виходом головуючого - судді Сітайло Л.Г. з лікарняного, сформовано судову колегію у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.

У судове засідання 05.11.2012 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

18 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Піцентр-груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітал-Енергорезерв" в усній формі укладено замовлення на доставку товару - флеш-накопичувачів в кількості 100 штук, загальною вартістю 15 720,00 грн.

На прохання відповідача, позивач розділив рахунок та видаткові накладні на товар на дві рівні частини, кожна з яких становить 7 860,00 грн., та направив їх на адресу відповідача.

10 листопада 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято флеш-накопичувачі у загальній кількості 100 штук. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково. Неоплаченою залишилася частина поставлених флеш-накопичувачів у кількості 50 шт. на суму 7 860, 00 грн.

Вищезазначені 50 флеш-накопичувачи, поставлені позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № РН 0000157 від 14.11.2011 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, фактично між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, на підставі ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Твердження апелянта, що позивач не звертався до відповідача з вимогою оплатити отриманий товар та не встановлював строк оплати, колегією суддів не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 50 флеш-накопичувачів поставлені позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № РН 0000157 від 14.11.2011 року.

З електронної переписки між сторонами, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що 21.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити отриманий товар, проте жодної відповіді не отримав. 28.12.2011 року позивач повторно направив відповідачу електронний лист з вимогою оплатити отриманий товар до 29.12.2011 року включно, однак відповідач ніяким чином не відреагував на вказаний лист та не здійснив оплати за товар.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав лише частково, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 7 860, 00 грн.

Відповідно до ст. 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкой, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. п. 2, 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Беручи до уваги, що між сторонами, при укладанні усної домовленості щодо купівлі-продажу спірного товару, не було встановлено відповідальності за невиконання договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні пені в розмірі 627, 50 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, виконаний місцевим господарським судом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 31, 44 грн. та 3% річних в розмірі 92, 38 грн.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітал-Енергорезерв" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2012 року.

Відповідно до вищевикладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітал-Енергорезерв" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.09.2012 року у справі № 9/054-12 без змін.

Матеріали справи № 9/054-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.