Рішення

від 10.04.2012 по справі 2-6440/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-6440/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" квітня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого-судді Бартащук Л.П.

при секретарях Полторак І.В., Удод Р.О., Ізвольська С.С.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Самсонова Д.В., Кім Му Хо,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Досвід»про невиплату розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася з позовом Приватного підприємства «Досвід»про невиплату розрахунку при звільненні, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4183 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, зобов'язати відповідача видати їй належним чином оформлену трудову книжку, довідку про її роботу на Приватному підприємстві «Досвід»із зазначенням посади, часу роботи і розміру заробітної плати за період з 01.02.2008р. по 31.10.2011р., надати інформацію до Відділу персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про її роботу, провести необхідні нарахування і відрахування з належної їй грошової компенсації до всіх соціальних фондів для збереження страхового стажу та сплатити відповідні суми, також, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 9600, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2008 року наказом № 8/100 від 31.01.2008 року позивач була зарахована на посаду заступника головного бухгалтера Приватного підприємства «Досвід».

Наказом № 10/26 від 30 січня 2009 року за підписом директора ПП «Досвід»вона була звільнена з займаної посади і звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав.

19 серпня 2010 року Дніпровським районним судом м. Києва було прийнято рішення про поновлення її на посаді.

В результаті тривалого часу та сумісних зусиль працівників ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, Прокуратури Дніпровського району та міста Києва, під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності, відповідачем лише 31 жовтня 2011 року ОСОБА_1 була поновлена на посаді (наказ № 10/59 від 31.10.2011 року), - за умови її негайного подальшого звільнення.

Таким чином, позивачем було подано заяву з проханням звільнити її з посади з 01 листопада 2011 року за ст. 36 п. 1) КЗпП України - за угодою сторін.

Наказом № 10/60 від 01.11.2011 року вона була звільнена з посади на підставі ст. 36 п. 1) КЗпП України - за угодою сторін.

За весь період роботи в ПП «Досвід»відпустка позивачу не надавалась та грошових компенсацій вона не отримувала. Згідно проведеного позивачем розрахунку, компенсація за невикористану відпустку становить 4183, 20 грн.

На звернення позивача провести належний при звільненні розрахунок та видати належним чином оформлену їй трудову книжку та довідку про роботу на даному підприємстві, проте, трудову книжку так і не отримала і розрахунок з нею відповідач так і не здійснив.

02 листопада 2011 року позивач звернулася до керівника ПП. «Досвід»з письмовою заявою про необхідність виплати їй розрахунку, що належить при звільненні працівника та видати належним чином оформлені супроводжуючі документи, проте, ні відповіді, ні розрахунків до теперішнього часу не отримала.

Крім того, позивачка вважає, що саме відношення відповідача до позивача є фактором, що наніс їй значну моральну шкоду, яка полягає у тому, що протягом всього часу поневірянь по судових та виконавчих органах вона була вимушена нести значні моральні страждання, внаслідок чого було підірвано загальний стан здоров'я та отримано чималу кількість хронічних хвороб, на лікування яких була витрачена частина її життя та значна кількість грошових коштів. Моральну шкоду позивач оцінила у 9600 грн., які підтвердила копіями платіжних документів про придбання нею ліків.

В судовому засіданні позивач, крім вищевикладеного, надала розрахунок за час затримки по день фактичного розрахунку -на суму 7322, 65 грн., на підставі ст. ст. 117, 235 КЗпП України просила стягнути цю суму з відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, надавши письмові заперечення, просили відмовити в позові з наведених ними підстав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала з 01.02.2008 року в Приватному підприємстві «Досвід»на посаді заступника головного бухгалтера згідно до наказу № 8/100 від 31.01.2008 року.

В лютому 2009 року відповідачем було видано наказ про звільнення позивача з роботи у зв'язку з виявленою її невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (наказ № 10/26 від 30.01.2009 року).

Вказаний наказ рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2010 року визнано незаконним, поновлено позивача на посаді заступника головного бухгалтера ПП «Досвід»з 01.02.2009 року.

Наказом № 10/60 від 01 листопада 2011 року позивача з звільнено з посади заступника головного бухгалтера Приватного підприємства «Досвід»на підставі поданою ОСОБА_1 заяви - з 01 листопада 201 року за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

02 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до директора Приватного підприємства «Досвід»з проханням зробити розрахунок, який належить зробити у зв'язку зі звільненням працівника, видати належно оформлену трудову книжку, надати довідку про роботу на даному підприємстві із зазначенням посади, часу роботи та розміру заробітної плати з розбивкою по місяцях та повідомити письмово про час та дату отримання коштів.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється позивачкою, трудова книжка ОСОБА_1 була втрачена з вини самої позивачки, про що є відповідний лист, наданий представниками відповідача.

Відповідно до ст. 49 Кодексу законів про працю, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

З урахуванням того, що вина приватного підприємства у втраті трудової книжки відсутня і ці обставини визнаються сторонами (ст. 61 ЦПК України), суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати їй належним чином оформлену книжку - за відсутності самої трудової книжки. Натомість, є правомірною вимога позивача про видачу їй довідки про роботу із зазначенням посади, часу роботи та посади -для поновлення записів у трудовій книжці та визначення стажу її роботи.

Відповідно до ст. 83 Кодексу законів про працю, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідачем не заперечується те, що з позивачем не проведені розрахунки за невикористану відпустку в сумі 4 183,20 грн., не спростовується нарахована позивачем сума такої компенсації.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення грошової компенсації за не використані нею дні щорічної відпустки в сумі 4 183, 20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З розрахунку виплат за час затримки розрахунку при звільненні вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача, згідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ №100 від 08.02.1995р., становить 63, 95 грн., середньомісячна заробітна плата становить 1375, 00 грн.

За період часу з дня звільнення позивача (01.11.2011р. по 31.03.2012р., тобто за 5 повних місяців) = 6875, 00 грн., а також з 01.04.2012р. по 10.04.2012р. (день ухвалення судом рішення) = 63, 95 грн. * 7 робочих днів = 447, 65 грн.

Всього за період затримки 6875, 00+447, 65= 7322, 65 грн.

Таким чином, вказана сума виплат за затримку розрахунків при звільненні позивача підлягає стягненню відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду у розмірі 9600,00 грн. позивач обґрунтовує погіршенням стану здоров'я і придбання нею ліків, проте, надані позивачем фіскальні чеки на придбання нею ліків та виписка з медичної картки не можуть бути взяті до уваги, як належний і беззаперечний доказ причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо не проведення своєчасних розрахунків при звільненні та погіршенням здоров'я позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач, як на підставу для вимог про стягнення моральної шкоди, є недоведеними в судовому засіданні.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести необхідні нарахування і відрахування з належної позивачу компенсації до всіх соціальних фондів для збереження страхового стажу при обчисленні пенсії та інших страхових випадків та до державного бюджету і сплатити відповідні суми, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем не доведено, що її права відповідачем порушені (не сплачено обов»язкових платежів, не здійснено нарахувань тощо).

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивач при подачі позову була звільнена від сплати судових витрат, судові витрати стягуються зі сторони, не на користь якої ухвалено рішення в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 49, 83, 116, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст . 10, 11, 57-61, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Досвід»про невиплату розрахунку при звільненні -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Досвід»на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4183 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7322 грн. 65 коп., а всього стягнути 11505 грн. 85 коп.

Зобов'язати Приватне підприємство «Досвід»видати ОСОБА_1 довідку про її роботу на Приватному підприємстві «Досвід»із зазначенням посади, часу роботи і розміру заробітної плати за період з 01.02.2008р. по 31.10.2011р. та надати інформацію до Відділу персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про роботу ОСОБА_1 на Приватному підприємстві «Досвід»за період з 01.02.2008р. по 31.10.2011р.

Стягнути з Приватного підприємства «Досвід»в дохід держави судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а учасниками судового розгляду, які не брали участь у справі протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: