Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а-10453/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-10453/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу

За позовом Приватного підприємства «КАС»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне підприємство «КАС»04.11.2007 р. звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. по справі № 29/514, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р. позов Приватного підприємства «КАС»було задоволено повністю.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 р. було задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р., а справу № 29/514 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відповідно до оголошення, опублікованого в газеті «Урядовий Кур'єр»від 31.07.2007 р. № 135 (3548), з 30.07.2007 р. почав діяльність Окружний адміністративний суд міста Києва, зважаючи на що, зазначену справу № 29/514 для нового розгляду як до суду першої інстанції було направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Зважаючи на викладене, після скасування судового рішення, справі за позовом Приватного підприємства «КАС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, було присвоєно новий № 2a-10453/12/2670, та згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 30.07.2012 р. розподілено до нового судового розгляду на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження для нового розгляду адміністративну справу № 2a-10453/12/2670 та призначене судове засідання.

В судовому засіданні 25.10.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 06.06.2004 р. № 0000382302;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вартість товару, отриманого позивачем від контрагентів ПП «Янтар»та ПП «Трейдстарс», у розмірі 3 209 166,67 грн. та 996 130,00 грн. відповідно, правомірно на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесена позивачем до складу валових витрат, а сума ПДВ у розмірі 641 833,00 грн. та 199 226,00 грн. правомірно на підставі п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесена до складу податкового кредиту у квітні 2003 р. та у грудні 2002 р., оскільки при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства.

Відповідачем під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва, в Київському апеляційному адміністративному суді та у Вищому адміністративному суді України неодноразово подавалися заперечення проти позовних вимог позивача, в яких відповідач зазначав про їх необґрунтованість та непідтвердженість допустимими по справі доказами.

В зазначених запереченнях відповідач наголошує на тому, що оспорюване повідомлення-рішення є таким, що відповідає вимогам закону, оскільки позивач придбав товар у грудні 2002 р. та у квітні 2003 р. у контрагентів ПП «Трейдстарс»та у ПП «Янтар», які в свою чергу придбали такий товар у ТОВ «Октавія», яке, згідно акта зустрічної перевірки № 253-23/02 за місцем реєстрації не знаходиться, з грудня 2002 р. звітує до податкової інспекції з нульовими показниками, що підтверджує відсутність фінансово-господарської діяльності такого підприємства, та крім того, позивачем не було допустимими доказами підтверджено понесення ним або його контрагентами ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар»витрат у зв'язку з транспортуванням даного товару, відповідно до чого виникають обґрунтовані сумніви відносно товарності таких операцій, оскільки наявні у справі докази вказують на оформлення таких господарських операцій виключно в паперовому вигляді, тобто без мети їх реального здійснення.

За таких обставин, оскільки за результатами перевірки факт придбання позивачем товару не підтверджено, то відповідач вважає, що ним було правомірно встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2002 та квітень 2003 р.

В судове засідання 25.10.2012 р. відповідач не прибув та клопотав про відкладення розгляду справи. Однак, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатні необхідні докази для вирішення спору по суті, суд, зважаючи на відсутність однієї із сторін, відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в судовому засіданні 25.10.2012 р. ухвалив розглядати справу № 2а-10453/12/2670 в порядку письмового провадження, із наданням сторонам можливості подати неподані ними документи протягом семи днів.

Так, станом на 31.10.2012 р. жодних додаткових документів сторонами по справі № 2а-10453/12/2670 не подавалося.

Таким чином, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «КАС» за період з 01.04.2002 р. по 01.10.2003 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт від 31.03.2004 р. № 89-23/02-7/25643466, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2002 та квітень 2003 р. на суму 841 059 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 06.04.2004 р. № 0000382302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 261 588,50 грн., у т.ч. 841 059,00 грн. - основного платежу та 420 529,20 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2004 р. № 0000382302/0, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як було зазначено в обставинах справи, постановою Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. по справі № 29/514, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р. позов Приватного підприємства «КАС»було задоволено повністю та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2004 р. № 0000382302/0, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 р. було задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, та скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 р. з підстав не дослідження належним чином судами попередніх інстанцій реальності здійснених операцій (поставки товару), а саме яким чином такий товар перевозився (чиїм транспортом та за чий рахунок) і яким чином та за чий рахунок зберігався, та відповідно чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення.

Так, в своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, тощо), які підтверджують реалізацію (транспортування) та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції позивача з ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар», оскільки саме дані факти мають вирішальне значення для правильного вирішення даної справи.

Отже, зважаючи на викладене, та дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вже було встановлено судами трьох інстанцій при першому розгляді даної адміністративної справи та вбачається з Акта перевірки позивача, у періоді що перевірявся Приватним підприємством «КАС»було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач придбав гранулятор дробилку та лінію переробки вторинної поліетиленової сировини, а саме: згідно договору № б/н від 10.12.2002 р. з ПП «Трейдстарс»(код 32103156) у 4 кв.2002 р. по документах відвантажило ТМЦ (гранулятор, дробилка, лінія переробки вторинної поліетиленової сировини) в кількості по 1 шт. на загальну суму 996 000 грн., крім того ПДВ 109 200 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, умовами договору купівлі-продажу за № б/н від 10.12.2002 р. між ПП «КАС»та ПП «Трейдстарс»не було визначено та не було передбачено за чий саме рахунок та ким саме буде здійснено перевезення зазначеного товару.

Фактично, як підтверджується доказами по справі, та не було належним чином заперечено позивачем, на балансі ПП «КАС»транспортні засоби не обліковуються, витрат пов'язаних з транспортуванням товару підприємство в грудні 2002 р. не несло.

Також, під час проведення зустрічної перевірки було встановлено, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, що за ПП «Трейдстарс»транспортні засоби на балансі не обліковувались, послугами сторонніх організацій по транспортуванню реалізованих ТМЦ підприємство не користувалось та не орендувало складських приміщень.

Встановлено також, що постачальником товару для ПП «Трейдстарс» (лінії переробки вторинної поліетиленової сировини, гранулятора та дробилки) на суму 996 000 грн., крім того ПДВ 199 200 грн. по документах було ТОВ «Октавія»(код 31281460) згідно договору № б/н від 12.12.2002 р., та транспортування товару згідно умов договору проводилось за рахунок продавця.

Так, для підтвердження податкового кредиту, контролюючим органом було проведено зустрічну перевірку в ДПІ у Подільському районі м. Києва ТОВ «Октавія», Акт №253-23/02 від 23.12.2003 р.

За результатами зустрічної перевірки встановлено, що ТОВ «Октавія»за юридичною адресою не знаходиться (акт обстеження юридичної адреси № 254-23/02 від 23.12.2003 р.), на телефонні дзвінки, які вказані у юридичній справі підприємство не відповідає, та звітує з нульовими показниками з 4 кв.2002 р., і не подає звітність до ДПІ з 01.04.2003р., тобто ТОВ «Октавія»за даними податкової звітності в 4 кв. 2002 р. не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

За період з 01.01.2003 р. по 01.10.2003 р. загальна сума валових витрат, відображена у рядку 32 Декларації про прибуток, складає 14 484 400 грн. Згідно документів, наданих підприємством до перевірки, сума валових витрат становить 11 275 400 грн. (розбіжність 3 209 000 грн.)

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, ПП «КАС»було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач придбав каландруючу двошнекову лінію для переробки АБ8-РС-РЕТ РР, а саме: згідно договору № б/н від 08.04.2003 р. з ПП «Янтар»(код 31984946) у 2 кв.2003 р. контрагент відвантажив ТМЦ (каландруюча двошнекова лінія для переробки АВ8-РС-РЕТ РР) в кількості 1 шт., на загальну суму 3 209 000 грн., крім того ПДВ 641 800 грн.

Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу за № б/н від 08.04.2003 р. між ПП «КАС» та ПП «Янтар»передбачено, що товар перевозився за рахунок продавця.

Однак фактично, в результаті проведення зустрічної перевірки ПП «Янтар», контролюючим органом було встановлено, що на балансі підприємства транспортні засоби не обліковувались та витрат пов'язаних з транспортуванням товару підприємство в квітні 2003 р. не несло, послугами сторонніх організацій по транспортуванню реалізованих ТМЦ підприємство не користувалось та не орендувало складські приміщення.

Так, відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 2 даного наказу, застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Статтею 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених визначено, що:

- п.11.5 - товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом);

- п.11.6 - після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри;

- п.11.7 - перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Однак ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не було надано товарно-транспортних накладних щодо підтвердження фактичності транспортного перевезення товарів від постачальника до покупця, а відповідно також не доведено товарності таких правовідносин із контрагентами ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар»з поставки великогабаритного товару.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, постачальником такого товару для ПП «Янтар»(каландруюча двошнекова лінія для переробки АВ8-РС-РЕТ РР) на суму 3 209 000 грн., крім того ПДВ 641 800 грн. також було ТОВ «Октавія»(код 31281460).

Як вже було зазначено вище, за результатами зустрічної перевірки ТОВ «Октавія»встановлено, що товариство за юридичною адресою не знаходиться (акт обстеження юридичної адреси № 254-23/02 від 23.12.2003 р.), на телефонні дзвінки, які вказані у юридичній справі підприємство не відповідає, та звітує з нульовими показниками з 4 кв.2002 р., і не подає звітність до ДПІ з 01.04.2003 р., тобто ТОВ «Октавія»за даними податкової звітності в 4 кв. 2002 р. не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

З даного приводу, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.01.2009 р. по справі № К-31611/06 зазначає, що встановлення факту поставки товарів входить до предмета доказування по даній категорії справ. Цей факт не є ідентичним факту документообігу на оформлення поставки між постачальником та покупцем і складається з ряду дій постачальника та покупця по відпуску, транспортуванню товарів, сплати за них грошових коштів, зберіганні даного товару тощо.

Дану позицію підтримує також Верховний суд України в постанові від 27 травня 2008 р., зазначаючи, що при підтвердженні доводів ДПІ про безтоварність операцій, фактичне невивезення товару, визначення податкового кредиту було би безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що факт виконання спірних договорів купівлі-продажу підтверджено відповідними накладними, податковими накладними та довіреностями, а на час розгляду справи вказані договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися. В якості підтвердження реальності таких договорів позивач посилається також на те, що, що в подальшому придбане обладнання було реалізоване ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво», та листами № 11/324 від 22.02.2006 р. та № 1/74 від 28.02.2006 р. вказані юридичні особи підтвердили факт придбання обладнання у позивача, та крім того постановою Господарського суду м. Києва від 20.03.2006р., що набула законної сили, частково задоволено позовні вимоги ПП «КАС»щодо визнання протиправним та скасування ППР від 06.04.2004 р. № 000392302, прийнятого за наслідками цього ж Акта перевірки від 31.03.2004 р. № 89-23/02-7/25643466.

Проте, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає такі доводи позивача не достатніми для підтвердження фактичного транспортування та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операцій з контрагентами ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар», оскільки саме дані факти мають вирішальне значення для правильного вирішення даної справи.

Так, позивачем на вимогу суду не було надано до матеріалів справи жодних підтверджуючих документів, первинних бухгалтерських документів (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт, тощо), які б підтверджували фактичне переміщення товару вантажним транспортом від продавця до покупці, та зберігання зазначеного товару в проміжок часу між його придбанням в контрагентів ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар»та його подальшою реалізацією ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво».

Зважаючи на викладене, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду яким чином такий товар перевозився (чиїм транспортом та за чий рахунок) і яким чином та за чий рахунок зберігався, а відповідно не було доведено того, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення.

В письмових поясненнях від 27.09.2012 р. позивач зазначає про ще одного контрагента в ланцюгу правовідносин ТОВ «Октавія»- ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар»- ПП «КАС»- ВАТ «Симферопольський завод пластмас», ПП «Південне сяйво», а саме про ПФ «Родос».

Як вказує позивач в зазначених письмових поясненнях, товар, придбаний ним в ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар»спочатку був ним реалізований саме ПФ «Родос», а вже ПФ «Родос»реалізував такий товар ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво».

В якості пояснення щодо відсутності товарно-транспортних накладних та договорів зберігання товару, позивач посилається на те, що ПФ «Родос»знаходиться за однією адресою із ПП «КАС», а відповідно переміщення товару транспортом та зберігання такого товару не потребувалось.

Зазначені пояснення та надані до них документи судом до уваги приймаються, проте з даного приводу суд зазначає, що в даному випадку судом витребовувалися від позивача допустимі докази (товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, угоди оренди чи відповідального зберігання товару тощо), саме на підтвердження доставки такого товару від продавців-контрагентів ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар»до покупця ПП «КАС»(яких відповідачем знову надано не було), а не підтвердження подальшої реалізації товару до ПФ «Родос»та від ПФ «Родос»до ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво».

Крім того, суду не можливо було встановити ідентичність товару, придбаного позивачем в ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар», товару що був проданий ПП «КАС»до ПФ «Родос»(в подальшому реалізований останнім ВАТ «Симферопольський завод пластмас»та ПП «Південне сяйво»), оскільки документи щодо купівлі та продажу такого товару не містять будь-яких даних, які б могли індивідуалізувати саме зазначений товар (наявність серійного номеру, тощо).

Також, як вже було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, первинний продавець такого товару ТОВ «Октавія»за місцем його реєстрації не знаходиться, з грудня 2002 р. звітує до податкової інспекції з нульовими показниками, а з 01.04.2003 р. взагалі не подає звітності до податкового органу, що відповідно підтверджує відсутність фінансово-господарської діяльності такого підприємства в грудні 2002 р., та порушення контрагентом по ланцюгу правовідносин із позивачем вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання, що регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду фактичності (реальності) поставки товару від продавців-контрагентів ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар»до покупця ПП «КАС», а відповідно і те, що такі операції з придбання та реалізації товарів мали реальний характер (як перевозились і зберігались товари , чиїм транспортом та за чий рахунок здійснювалося таке перевезення).

Верховний Суд України також висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року по справі № 08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку , на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ПП «Трейдстарс»та ПП «Янтар»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2004 р. № 0000382302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 261 588,50 грн., у т.ч. 841 059,00 грн. - основного платежу та 420 529,20 грн. - штрафних санкцій, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 31.10.2012 р.