Постанова

від 02.07.2013 по справі 2а-10453/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/800/9412/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Огнарьов Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «КАС»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року

у справі № 2а-10453/12/2670

за позовом Приватного підприємства «КАС»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КАС» (далі по тексту - позивач, ПП «КАС») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року апеляційну скаргу ПП «КАС» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено комплексну документальну перевірку ПП «КАС» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 року по 01.10.2003 року, за результатами якої складено акт від 31.03.2004 року № 89-23/02-7/25643466.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.4, пп. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - завищено валові витрати в 4 кв. 2002 року на 996,00 тис. грн., крім того ПДВ 199,2 тис. грн. та у 2 кв. 2003 року на 3209,0 тис. грн., крім того ПДВ 641,8 тис. грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.04.2004 року № 000382302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1261588,50 грн. (841059 грн. - за основним платежем та 420529,50 грн. - за штрафними санкціями).

Суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) відмовляючи у задоволенні позову ПП «КАС» виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним з огляду на недоведеність позивачем реальності господарських операцій за укладеними ним угодами, внаслідок яких виникло право на податковий кредит.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2002 року між ПП «КАС» (покупець) та ПП «Трейдстарс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування, кількість та ціну товару визначено специфікацією до даного договору: Лінія переробки вторинної поліетиленової сировини Модель-1020 (1 шт.) ціною 558300,00 грн., Гранулятор Модель LM-AP - 100 (1 шт.) ціною 392000,00, Дробилка MP-2-20 H (1 шт.) ціною 45830,00 грн. За п. 6.2. загальна ціна даного договору складає 1195356,00 грн., в т.ч. ПДВ - 199226,00 грн. Вид розрахунків за договором - безготівковий (п. 7.2).

17.12.2002 року між ПП «КАС» та ПП «Трейдстарс» укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, згідно п. 1 якої сторони прийшли до згоди змінити порядок розрахунків обумовлений п. 7.2. договору, а саме - покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом зустрічної поставки партії товару на суму 1195356,00 грн., в т.ч. ПДВ - 199226,00 грн.

Зазначені операції були відображені позивачем в податковій звітності. В податковій декларації з ПДВ за грудень 2002 року до податкового кредиту ПП «КАС» було віднесено суму 199226,00 грн.

Крім того, 16.12.2002 року між ПП «КАС» (продавець) та ПФ «Родос» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. На виконання умов даного договору продавець поставив та передав покупцю товар (гранулятор дробинку та лінію переробки вторинної поліетиленової сировини) на загальну суму 996130,00 грн., крім того ПДВ 199226 грн., що підтверджується накладною від 20.12.2002 року № 73 та податковою накладною від 20.12.2002 року № 79, довіреністю серії ЯЕА № 776751.

08.04.2003 року між ПП «КАС» (покупець) та ПП «Янтар» (продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивач) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Найменування товару: екструзійна лінія - каландруюча двушнекова лінія для переробки ABS-PC-PER-PP, виробництва фірми «BAUSANO» (п.1.2 договору). Пунктом 4.1 даного договору визначена вартість вказаного товару: 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн. За п. 5.2. вид розрахунків: безготівковий.

14.04.2003 року ПП «КАС» (продавець) та ПП «Янтар» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. На виконання умов договору продавець поставив та передав покупцю товар на загальну суму 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн., що підтверджується накладними, податковими накладними, довіреностями.

30.04.2003 року між позивачем та ПП «Янтар» складено протокол про взаємозалік вимог за вищевказаними договорами. Відповідно до даного протоколу розмір взаємних вимог, які погашаються становить 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн.

В подальшому придбане обладнання було реалізоване ВАТ «Симферопольський завод пластмас» та ПП "Південне сяйво". Листами №11/324 від 22.02.2006 року та №1/74 від 28.02.2006 року вказані юридичні особи підтвердили факт придбання обладнання у позивача.

В свою чергу, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду міста Києва від 20.03.2006 року у справі № 29/513-25/537-А за позовом ПП «КАС» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ( яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2007 року ) визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 06.04.2004 року № 000392302 прийняте на підставі висновків акту перевірки від 31.03.2004 року № 22-23/02-7/25643666 про порушення ПП «КАС» п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - завищення валових витрат під час обліку операцій купівлі-продажу товару у ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар» у грудні 2002 року на 996,00 тис. грн. та у квітні 2003 року на 3209,00 тис. грн.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що у зв'язку з підтвердженням розміру валових витрат у грудні 2002 року та у квітні 2003 року судовими рішеннями у справі № 29/513-2 5/5 З 7-А, висновок акту перевірки від 31.03.2004 року № 22-23/02-7/25643666 про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суми податкового кредиту у 4 кв. 2002 року на 199,2 тис. грн. та у 2 кв. 2003 року на 641,8 тис. грн., є неправомірним.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції досліджено повно, але суди порушили та невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення щодо задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «КАС» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «КАС» задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 06.04.2004 року № 000382302/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов