Ухвала

від 29.01.2013 по справі 2а-10453/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10453/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.

за участю:

представника позивача - Гаспарової Л.В.,

представника відповідача - Марченка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «КАС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «КАС» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

05.11.2004 року ПП «КАС» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000382302 від 06.04.2004 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.04.2008 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 року постанову місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012 року вищезазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність позивачем реальності господарських операцій за укладеними ним угодами, внаслідок яких виникло право на податковий кредит.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено комплексу документальну перевірку ПП «КАС» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 року по 01.10.2003 року, за підсумками якої складено акт від 31.03.2004 року № 89-23/02-7/25643466 та виявлені порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 8.1.4, п.п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим підприємству донараховано податку на прибуток у сумі 1261,6 тис. грн. Також, за наслідками перевірки виявлені порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим позивачу донараховано податку на додану вартість на загальну суму 841059,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.04.2004 року № 000382302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1261588,50 грн. (841059 грн. - за основним платежем та 420529,50 грн. - за штрафними санкціями).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача ознак безтоварності правочинів, укладених позивачем з ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар».

Висновки контролюючого органу щодо зазначених договорів ґрунтуються на тому, що дійсний рух товару від постачальників ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар» до позивача не відбувався, що підтверджується відсутністю у останнього товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Також, податковий орган посилається на матеріали зустрічних перевірок зазначених контрагентів, якими виявлено, що за ними не обліковуються транспортні засоби, а витрати, пов'язані з транспортуванням товару в період взаємовідносин із позивачем названі підприємства не понесли. Крім того, в акті перевірки податковий орган посилається на те, що постачальником товарів, з метою придбання яких позивачем були укладені договори з ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар» є ТОВ «Октавіа». Проте, таке товариство за юридичної адресою не знаходиться та з 4 кварталу 2002 року звітує до податкової звітності з нульовими показниками.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Операції платників податку з продажу товарів на митній території України у відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 названого Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як убачається із матеріалів справи, 10.12.2002 року між позивачем та ПП «Трейдстарс» було укладено договір купівлі-продажу, за п. 1.1 якого продавець (ПП «Трейдстарс» зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ПП «КАС») товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування, кількість та ціну товару визначено специфікацією до даного договору: Лінія переробки вторинної поліетиленової сировини Модель-1020 (1 шт.) ціною 558300,00 грн., Гранулятор Модель LM-AP - 100 (1 шт.) ціною 392000,00, Дробилка MP-2-20 H (1 шт.) ціною 45830,00 грн. За п. 6.2. загальна ціна даного договору складає 1195356,00 грн., в т.ч. ПДВ - 199226,00 грн. Вид розрахунків за договором - безготівковий (п. 7.2).

17.12.2002 року між позивачем та ПП «Трейдстарс» укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, згідно п. 1 якої сторони прийшли до згоди змінити порядок розрахунків обумовлений п. 7.2. договору. Зміни полягають в тому, що позивач здійснює оплату поставленого товару шляхом зустрічної поставки партії товару на суму 1195356,00 грн., в т.ч. ПДВ - 199226,00 грн.

На підтвердження виконання поставки товару позивачем надана накладна № 12/17 від 17.12.2002 року.

На виконання розрахунку за даним договором позивачем надано накладні № 69, 70, 71, 72 виписані в період з 17 по 20 грудня 2002 року, які супроводжували поставку товару від позивача до зазначеного контрагента. Крім того, факт розрахунків за даним договором підтверджується довіреністю, виписаною 17.12.2002 року на ім'я ОСОБА_5 на отримання від ПП «КАС» товарів у кількості, яка відповідає умовам додаткової угоди.

У матеріалах справи містяться податкові накладні, виписані позивачем та ПП «Трейдстарс» за наслідками вище розглянутого взаєморозрахунку.

Також на підтвердження товарності угоди, позивач надає копію договору з ПФ «Родос», який було укладено 16.12.2002 року згідно якого ТОВ «КАС» продало, а ПФ «Родос» придбало товар: Лінія переробки вторинної поліетиленової сировини Модель-1020 (1 шт.) ціною 558300,00 грн., Гранулятор Модель LM-AP - 100 (1 шт.) ціною 392000,00, Дробилка MP-2-20 H (1 шт.) ціною 45830,00 грн. Пунктом 6.2 договору визначено загальну ціну поставки: 1195356,00 грн.

Як убачається із вище наведених договорів, ціна, яка була сплачена позивачем під час купівлі дорівнює ціні, за яку аналогічний товар було позивачем продано.

Також, у матеріалах справи наявний договір між позивачем та ПП «Янтар» від 08.04.2003 року. Згідно п. 1.1 зазначеного договору продавець (ПП «Янтар») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивач) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: екструзійна лінія - каландруюча двушнекова лінія для переробки ABS-PC-PER-PP, виробництва фірми «BAUSANO» (п.1.2 договору). Пунктом 4.1 даного договору визначена вартість вказаного товару: 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн. За п. 5.2. вид розрахунків: безготівковий.

На підтвердження поставки товару за цим договором позивачем надано видаткову накладну № 429 від 29.04.2003 року, виписану контрагентом.

14.04.2003 року ПП «КАС» та ПП «Янтар» уклали договір купівлі-продажу одноразового пластикового посуду, сировини для хімічного виробництва та супутніх матеріалів, за яким позивач зобов'язаний поставити та передати у власність ПП «Янтар», а той зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Кількість товару та його асортимент, відповідно до п. 2.2 договору визначається у накладних на відвантаження товару. Як убачається із накладних, виписаних на підставі даного договору (а.с. 65, 66, 67) позивач поставив товар на загальну суму 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн. На підтвердження поставки товару позивачем надано накладні № 12, 13, 14, виписані в період з 14 по 16 квітня 2003 року. Прийняття товару підтверджується довіреностями, виданими на ім'я ОСОБА_6.

30.04.2003 року позивач та ПП «Янтар» склали протокол про взаємозалік вимог за вищевказаними договорами. Відповідно до цього протоколу (а.с. 63) розмір взаємних вимог, які погашаються становить 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн.

Даний протокол додано позивачем в обґрунтування дійсності розрахунків між ним та вище вказаним контрагентом.

У матеріалах справи міститься податкова накладна, виписана позивачу Приватним підприємством «Янтар» від 29.04.2003 року на загальну суму з ПДВ 3851000,00 грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що між ПП «КАС» та ПФ «Родос» було укладено договір купівлі-продажу від 08.04.2003 року, за яким позивач зобов'язувався поставити та передати у власність вказаної фірми екструзійну лінію - каландруюча двушнекова лінія для переробки ABS-PC-PER-PP, виробництва фірми «BAUSANO». За п. 4.1 даного договору вартість товару складає: 3851000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641833,33 грн.

Як убачається із приведених договорів, ціна, яка була сплачена позивачем під час купівлі дорівнює ціні, за яку аналогічний товар було позивачем продано.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар», колегія суддів зважає на наступне.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів зауважує, що для підтвердження права платника податку на податковий кредит необхідно враховувати наявність мети використання товарів та послуг, що ним придбані.

Господарська мета використання придбаних товарів чи послуг може підтверджуватись конкретною матеріальною вигодою, яка виникає у платника податку внаслідок реалізації придбаного у подальшій господарській діяльності, наприклад - внаслідок його продажу.

Як випливає із матеріалів справи, позивачем було продано придбаний у ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар» товар за ціною, яка точно відповідає ціні придбання.

Зазначена обставина викликає сумніви у доцільності таких господарських операцій та отримання суб'єктом господарювання економічної вигоди внаслідок їх проведення, яка є метою здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, колегія суддів не приймає посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 року у справі № 29/513-25/537-А, яке набрало законної сили, та відповідні рішення апеляційної та касаційної інстанцій, позаяк наявність у позивача господарської мети по взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами у цих судових рішеннях не досліджувалась.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, хоча останні і не являються обов'язковими первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Однак, за п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, перевізник повинен надати один екземпляр відповідно оформленої товарно-транспортної накладної вантажоодержувачу (яким в даному випадку виступає позивач).

Покликання апелянта на зміст договорів з ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар», за яким поставка здійснюється на умовах Інкеотермс СРТ 1990, колегія суддів не приймає, оскільки за таких умов покупець (позивач) бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару продавцем перевізнику. Дані умови не означають, що позивач не вступає у відносини з перевізником під час відвантаження предмету поставки.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-якої складської документації позивача.

Водночас, колегія суддів погоджується із посиланням апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно посилається на договори між ТОВ «Октавіа» та ПП «Трейдстарс», ПП «Янтар», оскільки такі відсутні в матеріалах справи. Однак, дане процесуальне порушення не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки на неможливість проведення перевірки ТОВ «Октавіа», та на те, що дане товариство не знаходиться за юридичною адресою і не звітує до податкових органів, на обґрунтування безтоварності спірних договорів, адже при господарських взаємовідносинах позивач не зобов'язаний перевіряти правильність і порядок формування податкової звітності своїх контрагентів, більш того - контрагентів своїх контрагентів.

Оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач не довів у відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України обставини, які би підтверджували реальність здійснення ним господарських операцій за договорами, укладеними ним з ПП «Трейдстарс» та ПП «Янтар».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КАС» залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складено 04 лютого 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.