Постанова

від 15.10.2012 по справі 2а-11618/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2012 року 13:18 № 2а-11618/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Селіванов М.В.,

представник відповідача - Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мандри за смаком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0008042204 та № 0008052204 від 17.08.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мандри за смаком»(надалі -ТОВ «Мандри за смаком», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008042204 від 17.08.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 534 977,00 грн., у тому числі за основним платежем 481 873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53 104,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0008052204 від 17.08.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 66 773,00 грн., у тому числі за основним платежем 66 569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 204,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Мандри за смаком» обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який не відповідає вимогам ст. 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984.

На думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами договори не мали реального характеру виконання, а тому, даний акт не є належною підставою для прийняття обґрунтованого рішення про порушення платником податку приписів податкового чи іншого законодавства.

Необґрунтованість податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, позивач вбачає в недоведеності обставин, що стали підставою для їх прийняття, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначив, що ДПІ у Печерському районі м. Києва при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Мандри за смаком»зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією у м. Києві 28.10.2004 р. за № 1 070 102 0000 003 024. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33151766.

ТОВ «Мандри за смаком»перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з 05.11.2004 р. за № 36496.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мандри за смаком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 570/22-4/ 33151766 від 30.07.2012 р. про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Мандри за смаком»(далі -акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

п.п.7.2.3 , п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 р.V Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість, у сумі - 481 873 грн., в тому числі за: травень 2010 року -28 167 грн., червень 2010 року -29 857 грн., липень 2010 року - 29 740 грн., серпень 2010 року -33 140 грн., жовтень 2010 року -39 654 грн., січень 2011 року -52 505 грн., лютий 2011 року -51 684 грн., березень 2011 року -51 412 грн., квітень 2011 року -53 139 грн., травень 2011 року -60 725 грн., грудень 2011 року -26 840 грн., січень 2012 року -25 010 грн.;

п.п. 5.2.1, п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 66 569,00 грн., в т.ч. по періодам: 1 квартал 2010 року -189,00 грн., 1 півріччя 2010 року -814,00 грн., 1 квартал 2011 року - 64 605,00 грн., 2-4 квартал 2011 року -1 150,00 грн.

У акті перевірки податковий орган серед іншого, зазначив про безпідставність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту за господарськими операціями, які здійснені на підставі нікчемних договорів, укладених між позивачем та ПП «Ново-ком»(код за ЄДРПОУ - 36917481), ТОВ «БФ «Універсал -консалт»(код за ЄДРПОУ 36590962), ТОВ «ТУРІН-ДНІПРО»(код за ЄДРПОУ 36053963), ТОВ «Гранд»(код за ЄДРПОУ 20037330), ПП «Ардея-Тех»(код за ЄДРПОУ 37156768), які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва заперечення з доданими до них копіями первинних документів.

На підставі акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. № 0008042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 977,00 грн., з яких за основним платежем - 481 873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 104,00 грн. та від 17.08.2012 р. № 0008052204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 66 773,00 грн., з яких за основним платежем - 66 569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 204,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Мандри за смаком»(Замовник) та ТОВ «БФ «Універсал -консалт», код за ЄДРПОУ 36590962 (Виконавець) укладено договір від 22.04.2010 р. №22-04-2010, за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по організації проведення рекламних компаній Замовника (розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів, далі «реклама») в радіопрограмі «Взрослое радио», що транслюється на частотному каналі 106,0 Мгц в м. Києві), в обсязі та на умовах, що передбачені даним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх вартість.

На підтвердження законності включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість та формування валових витрат по взаємовідносинам з «БФ «Універсал -консалт»позивач надав суду копії податкових накладних: № 2603 від 31.07.2010 р., № 1870/12 від 30.06.2010 p., № б/н від 31.05.2010 p.; копії актів здачі-прийняття робіт: № 1519 від 31.05.2010 p., № 1870/12 від 30.06.2010 р., № б/н від 31.07.2010 р; компакт-диск із записом реклами; платіжні доручення: № 7539 від 08.09.2010 р., № 5340 від 30.06.2010 p., № 5408 від 05.07.2010 p., № 5497 від 05.07.2010 p., № 5522 від 06.07.2010 p., № 5538 від 08.09.2010 р., № 5922 від 21.07.2010 p., № 5950 від 22.07.2010 р., № 6005 від 26.07.2010 p., № 6017 від 27.07.2010 p., № 6079 від 28.07.2010 p., № 6195 від 29.06.2010 p., № 7479 від 06.09.2010 p., № 7480 від 06.09.2010 р., № 7481 від 06.09.2010 р., № 7538 від 08.09.2010 р., № 7537 від 08.09.2010 р.

Також, між ТОВ «Мандри за смаком»(Покупець) та ПП «Ново-Ком», код за ЄДРПОУ 36917481, (Продавець) укладено договір поставки продуктів харчування від 14.01.2011 р. № б/н, за яким постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження проведення даної господарської операції позивачем надано копії податкових накладних: № 740 від 01.02.2011 р., № 741 від 04.02.2011 р., № 742 від 07.02.2011 р., № 743 від 09.02.2011 р., № 744 від 11.02.2011 р., №745 від 14.02.2011 р., №936 від 16.02.2011 р., № 937 від 18.02.2011 р., № 938 від 21.02.2011 р., № 939 від 23.02.2011 р.; копії видаткових накладних: №740 від 01.02.2011 p.; № 741 від 04.02.2011 p.; № 742 від 07.02.2011 p.; № 743 від 09.02.2011 p.; № 744 від 11.02.2011 p.; № 745 від 14.02.2011 p., №936 від 16.02.2011 p., №937 від 18.02.2011 p., №938 від 21.02.2011 p., № 939 від 23.02.2011 p. Доказом оплати за поставлену продукцію позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень.

Між ТОВ «Мандри за смаком»(Покупець) укладено з ТОВ "ТУРІН-ДНІПРО", код за ЄДРПОУ 36053963 (Продавець) договір поставки продуктів харчування від 20.07.2010 р. № 07/07-10, за яким постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на підтвердження реальності проведення господарських операцій за такими правовідносинами надано копії видаткових накладних: № 2601521 від 26.01.2011 p., № 2401521 від 24.01.2011 p., № 2101521 від 21.01.2011 p., № 1901521 від 19.01.2011 p., № 1701521 від 17.01.2011 p., № 1401521 від 14.01.2011 p., № 1201521 від 12.01.2011 p., № 1001521 від 10.01.2011 p., № 601521 від 06.01.2011 p., № 4001521 від 04.01.2011 p., № 301521 від 03.01.2011 p., № 2110521 від 21.10.2010 р., № 2010521 від 20.10.2010 p., № 1810521 від 18.10.2010 р., № 1510521 від 15.10.2010 р., № 1110521 від 11.10.2010 р., № 0610521 від 06.10.2010 р., № 0510521 від 05.10.2010 р., № 0410521 від 04.10.2010 р., № 0110521 від 01.10.2010 р., № 190810 від 19.08.2010 р., № 180810 від 18.08.2010р., № 150810 від 15.08.2010 р., № 130810 від 13.08.2010 р., № 110810 від 11.08.2010 р., № 090810 від 09.08.2010р., № 0608521 від 06.08.2010 р.; копії податкових накладних: № 2601521 від 26.01.2011 p., № 2401521 від 24.01.2011 p., № 2101521 від 21.01.2011 p.; № 1901521 від 19.01.2011 p.; № 1701521 від 17.01.2011 p.; № 1401521 від 14.01.2011 p.. № 1201521 від 12.01.2011 p., № 1001521 від 10.01.2011 p., № 601521 від 06.01.2011 p., № 4001521 від 04.01.2011 p.; № 301521 від 03.01.2011 p.; № 2110521 від 21.10.2010 р.; № 2010521 від 20.10.2010 p.; № 1810521 від 18.10.2010 р.; № 1510521 від 15.10.2010 р.; № 1110521 від 11.10.2010 р.; № 0610521 від 06.10.2010 p.; № 0510521 від 05.10.2010 p.; № 0410521 від 04.10.2010 р.; № 0110521 від 01.10.2010 р.; № 190810 від 19.08.2010 р.; № 180810 від 18.08.2010 р; № 150810 від 15.08.2010 р.; № 130810 від 13.08.2010 р., № 110810 від 11.08.2010 р., № 090810 від 09.08 2010р., № 0608521 від 06.08.2010 р. тощо. Доказом оплати за поставлену продукцію позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень.

Між ТОВ «Мандри за смаком»(Замовник) та ТОВ «Гранд», код за ЄДРПОУ 20037330 (Виконавець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції від 28.11.2010 р., відповідно до якого Виконавець зобов'язується виготовити печатну продукцію по замовленню Замовника у відповідності з затвердженим Замовником оригіналом-макету.

В матеріалах справи міститься належним чином завірені копії видаткових накладних:№ 144 від 14.12.2011 р., № 235 від 22.12.2011 p., № 17017 від 17.01.2012 p., № 20014 від 20.01.2012 p., № 24011 від 24.01.2012 p., № 26011 від 26.01.2012 p.; копії податкових накладних: № 17017 від 17.01.2012 p., № 24011 від 24.01.2012 p., № 26011 від 26.01.2012 p., № 20015 від 20.01.2012 p., № 235 від 22.12.2011 p., № 144 від 14.12.2011 р. тощо; а також копія виготовленої листівки на виконання вищевказаного договору.

Також, між позивачем та ПП «Ардея-Тех», код за ЄДРПОУ 37156768 (Продавець) укладено договір поставки, за яким постачальник товару зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження господарських операцій за правовідносинами позивачем надано до суду копію договору поставки № 01.03.2011 р. № 01/03/11; копії податкових накладних: №443 від 01.03.2011 p.; №444 від 04.03.2011 p.; №445 від 07.03.2011 p.; №446 від 10.03.2011 p.; №447 від 14.03.2011 p.; №448 від 16.03.2011 p.; №449 від 18.03.2011 р.; №450 від 21.03.2011 p.; №451 від 24.03.2011 p.; №452 від 28.03.2011 p.; №324 від 01.04.2011 p.; №325 від 04.03.2011 p.; №326 від 06.04.2011 p.; №327 від 08.04.2011 p.; №328 від 11.04.2012 р.; №329 від 13.04.2011 p.; №330 від 14.04.2011 p.; №331 від 15.04.2011 p.; №332 від 18.04.2011 p.; №333 від 20.04.2011 p.; №334 від 22.04.2011 p.; №306 від 03.05.2011 p.; №307 від 04.05.2011 p.; №308 від 06.05.2011 p.; № 309 від 10.05.2011 p.; №310 від 11.05.2011 p.; №311 від 13.05.2011 p.; №312 від 16.05.2011 p.; №313 від 18.05.2011 p.; №314 від 20.05.2011 p.; №315 від 23.05.2011 p.; №316 від 24.05.2011 p.; №317 від 26.05.2011 p.; копії видаткових накладних: №443 від 01.03.2011 p.; №444 від 04.03.2011 p.; №445 від 07.03.2011 p.; № 446 від 10.03.2011 p.; №447 від 14.03.2011 p.; №448 від 16.03.2011 р; №449 від 18.03.2011 p.; № 450 від 21.03.2011 p.; № 451 від 24.03.2011 p.; №452 від 28.03.2011 p.; №324 від 01.04.2011 p.; №325 від 04.04.2011 p.; № 326 від 06.04.2011 p.; №327 від 08.04.2011 p.; №328 від 11.04.2011 р; №329 від 13.04.2011 p.; №330 від 14.04.2011 р. ; №331 від 15.04.2011 p.; №332 від 18.04.2011 p.; №333 від 20.04.2011 p.; №334 від 22.04.2011 p.; №306 від 03.05.2011 p.; №307 від 04.05.2011 p.; №308 від 06.05.2011 p.; № 09 від 10.05.2011 p. Доказом оплати за поставлену продукцію позивач надав суду належним чином завірені копії платіжних доручень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин -принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ново-ком», ТОВ «ТУРІН-ДНІПРО», ПП «Ардея-Тех»укладені договори поставки, у відповідності до умов яких постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати в порядку і строки, передбачені договором, продукцію; між позивачем та ТОВ «БФ «Універсал -консалт»укладено договір, за яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації проведення рекламних компаній, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх вартість та укладено позивачем договір з ТОВ «Гранд»на виготовлення поліграфічної продукції.

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, копією звукозапису реклами, копією поліграфічної продукції, копіями платіжних доручень.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Мандри за смаком»з контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентами договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Натомість, первинними документами з передачі придбаного товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Також, посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагенти позивача: ПП «Ново-ком»(код за ЄДРПОУ - 36917481), ТОВ «БФ „Універсал -консалт»(код за ЄДРПОУ 36590962), ТОВ «Гранд»(код за ЄДРПОУ 20037330) відсутні за місцем знаходженням не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту та формування валових витрат.

Ніяких об'єктивних даних про те, що договори між ТОВ «Мандри за смаком»та його контрагентами направлені на ухилення від сплати податків акт перевірки не містить. Більш того, жодного з договорів позивача не визнано недійсним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та взаємовідносини з ПП «Ново-ком», ТОВ «БФ «Універсал -консалт», ТОВ «ТУРІН-ДНІПРО», ТОВ «Гранд», ПП «Ардея-Тех»на укладення договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ними наслідків.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період проведення перевірки), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період проведення перевірки), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період проведення перевірки) передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Між тим, аналіз судової практики свідчить про те, що зміст первинних документів має бути достатнім для встановлення змісту господарської операції, яку ним засвідчено.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд виходить з того, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

При цьому, необхідно зазначити, що усі первинні документи за вищевказаними договорами відповідають вимогам до первинних документів, встановлених наведеним вище законодавством України.

Таким чином, формування ТОВ «Мандри за смаком»складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є безпідставним.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 977,00 грн., та визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 66 773,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012 р. № 0008042204 та № 0008052204.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Мандри за смаком»підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мандри за смаком»задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008042204 від 17.08.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008052204 від 17.08.2012 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мандри за смаком»(код ЄДРПОУ 33151765) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко