Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2а-11618/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11618/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мандри за смаком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008042204 від 17.08.2012 р., та податкового повідомлення-рішення № 0008052204 від 17.08.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мандри за смаком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р, результати якої відображено в акті № 570/22-4/ 33151766 від 30.07.2012 р.

В акті контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 , п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п.201.6 ст. 201 р. V Податкового кодексу України , внаслідок чого, за висновком податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість,в сумі - 481 873 грн., в тому числі за: травень 2010 року -28 167 грн., червень 2010 року -29 857 грн., липень 2010 року - 29 740 грн., серпень 2010 року -33 140 грн., жовтень 2010 року -39 654 грн., січень 2011 року -52 505 грн., лютий 2011 року -51 684 грн., березень 2011 року -51 412 грн., квітень 2011 року -53 139 грн., травень 2011 року -60 725 грн., грудень 2011 року -26 840 грн., січень 2012 року -25 010 грн.; та п.п. 5.2.1, п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 66 569,00 грн., в т.ч. по періодам: 1 квартал 2010 року -189,00 грн., 1 півріччя 2010 року -814,00 грн., 1 квартал 2011 року - 64 605,00 грн., 2-4 квартал 2011 року -1 150,00 грн.

До вказаних висновків відповідач прийшов, вважаючи, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання товарів і послуг до валових, здійснені позивачем на підставі нікчемних договорів, укладених позивачем з наступними контрагентами: ПП «Ново-ком»(код за ЄДРПОУ - 36917481), ТОВ «БФ «Універсал-консалт» (код за ЄДРПОУ 36590962), ТОВ «ТУРІН-ДНІПРО»(код за ЄДРПОУ 36053963), ТОВ «Гранд»(код за ЄДРПОУ 20037330), ПП «Ардея-Тех»(код за ЄДРПОУ 37156768).

На підставі акта перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012 р. № 0008042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 977,00 грн., з яких за основним платежем - 481 873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 104,00 грн. та від 17.08.2012 р. № 0008052204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 66 773,00 грн., з яких за основним платежем - 66 569,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 204,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, податковий кредит та валові витрати підприємством сформовано правомірно, оскільки їх формування підтверджується первинними документами, що доводять реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про фіктивність вчинених правочинів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт посилається на ту обставину, що договори позивача з його контрагентами не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків та спрямовані на отримання податкової вигоди.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р., позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «Ново-ком, ТОВ «БФ «Універсал-консалт», ТОВ «ТУРІН-ДНІПРО», ТОВ «Гранд», ПП «Ардея-Тех».

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2010 р. між ТОВ «Мандри за смаком»(Замовник) та ТОВ «БФ «Універсал-консалт», код за ЄДРПОУ 36590962 (Виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг №22-04-2010, за яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по організації проведення рекламних компаній Замовника (розміщенню рекламно-інформаційних матеріалів, далі «реклама») в радіопрограмі «Взрослое радио», що транслюється на частотному каналі 106,0 Мгц в м. Києві), в обсязі та на умовах, що передбачені даним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх вартість.

Реальний характер даного договору та правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум з податку на додану вартість і формування валових витрат по взаємовідносинах з «БФ «Універсал-консалт»підтверджують копії податкових накладних, актів приймання-передачі робіт, компакт-диск із записом реклами; платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи.

14.01.2011 р. між ТОВ «Мандри за смаком»(Покупець) та ПП «Ново-Ком», код за ЄДРПОУ 36917481, (Продавець) було укладено договір поставки продуктів харчування, за яким постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Реальність здійснення вказаної господарської операції підтверджується копіями податкових накладних, копіями видаткових накладних та платіжних доручень.

Посилання контролюючого органу на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БФ «Універсал-консалт»та ПП «Ново-Ком»та порушення цими контрагентами позивача податкового законодавства як на підставу неправомірного формування ТОВ «Мандри за смаком»податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з цими суб'єктами господарювання не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, між ТОВ «Мандри за смаком»(Покупець) та ТОВ "ТУРІН-ДНІПРО", код за ЄДРПОУ 36053963 (Продавець) договір поставки продуктів харчування від 20.07.2010 р. № 07/07-10, за яким постачальник зобов'язується поставити в обумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій позивачем надано копії видаткових і податкових накладних та платіжних доручень.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Ардея-Тех», код за ЄДРПОУ 37156768 (Продавець) було укладено договір поставки, за яким постачальник товару зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: копії податкових та видаткових накладних і платіжних доручень.

Посилання контролюючого органу на відсутність матеріально-технічних ресурсів у цих контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджене жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для надання послуг, що надані позивачу його контрагентами. До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Виходячи з цього, висновки позивача про відсутність у конрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання договорів поставки не підтверджені належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для застосування до підприємства санкцій за порушення податкового законодавства за умова наявності первинних документів, що підтверджують реальне здійснення поставки товару.

З приводу доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 , регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Мандри за смаком»(Замовник) та ТОВ «Гранд», код за ЄДРПОУ 20037330 (Виконавець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції від 28.11.2010 р., відповідно до якого Виконавець зобов'язується виготовити печатну продукцію по замовленню Замовника у відповідності з затвердженим Замовником оригіналом-макету.

Фактичне здійснення даної господарської операції підтверджується копіями видаткових та податкових накладних та копією виготовленої листівки на виконання вищевказаного договору, що містяться в матеріалах справи.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.

До 01.01.2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Наведена правова позиція відображена також і в п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п.201.6 ст. 201 р.V Податкового кодексу України , що набув чинності з 01.01.2011 року.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України , зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і роботи, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Мандри за смаком»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 , п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.198.3, п.198.6 ст. 198 , п.201.6 ст. 201 р. V Податкового кодексу України є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість є протиправним.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1, п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» , та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 66 569,00 грн., в т.ч. по періодам: 1 квартал 2010 року -189,00 грн., 1 півріччя 2010 року -814,00 грн., 1 квартал 2011 року - 64 605,00 грн., 2-4 квартал 2011 року -1 150,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь -яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових -безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства -платника податку.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема, у ст.ст. 138, 139.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував послуги для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.