Постанова

від 06.11.2012 по справі 2/5005/1487/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 2/5005/1487/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Фірма ВВ" на постановувід 18.09.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№2/5005/1487/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомНовомосковського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Дніпропетровської обласної ради; 2. Відділу Держкомзему у Новомосковському районі до 1. Новомосковської РДА; 2. ТОВ "Фірма ВВ"; 3. ДП "Укрриба" про -визнання недійсним розпорядження голови Новомосковської РДА від 03.06.2009 р №783-р-09; -визнання недійсним договору оренди від 13.01.2010 року; -зобов'язання ТОВ "Фірма ВВ" повернути земельну ділянку за участю представників:

Генеральної прокуратури України: ст. прокурора відділу Баклан Н.Ю., посв. №008813 до 11.10.2017;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 (суддя М. Боділовська) у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Новомосковської РДА від 03.06.2009 р №783-р-09; визнання недійсним договору оренди землі від 13.01.2010 року; зобов'язання ТОВ "Фірма ВВ" повернути земельну ділянку -відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 18.09.2012 (судді Л. Лотоцька, Р. Бахмат, В. Головко) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 -скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації №789-р-09 від 03.06.2009р. «Про затвердження ТОВ «Фірма ВВ»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Піщанської сільської ради Новомосковського району за межами населеного пункту». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 1147, 833га, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003. Договір укладено між Новомосковською районною державною адміністрацією та ТОВ «Фірма ВВ», зареєстрований 22.01.2010р. у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК»за №04-10-126-00028. Зобов'язано ТОВ «Фірма ВВ»протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішення суду повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1223285500:01:602:0003, яка знаходиться на території Піщанської сільської ради Новомосковського району за межами населеного пункту державі в особі Новомосковської районної державної адміністрації. Стягнуто з Новомосковської районної державної адміністрації (вул. Шевченко, 7, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, 51200, код ЄДРПОУ 04052324) та ТОВ «Фірма ВВ»(вул. Обсерваторська, 57, м.Дніпроптеровськ, 49000, код ЄДРПОУ 32627532) на користь державного бюджету по 1609,50грн. судового збору з кожного, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ВВ" -відповідач 2 у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 18.09.2012, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом не дотримано вимог процесуального права, зокрема ст.ст. 22,35,43 ГПК України щодо обґрунтування висновків судів певними доказами та об'єктивного розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

03.06.2009 року головою Новомосковської РДА видано розпорядження № 783-р-09 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду для рибогосподарських потреб ТОВ «Фірма ВВ»на території Піщанської сільської ради Новомосковського району». Передано в оренду строком на 49 років ТОВ «Фірма ВВ»земельну ділянку загальною площею 1148,2663 га, в тому числі: площа водного дзеркала - 1029,8302 га, прибережної захисної смуги - 118,4361 га (в тому числі пасовища - 4,8130 га, гідротехнічні споруди - 49,3233 га, під дворами - 10,7842 га, низинні болота - 53,5146 га) за рахунок земель інших державних сільськогосподарських підприємств (код УКЦВЗ - 2.1) для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Піщанської сільської ради ( за межами населеного пункту ).

13.01.2010 року між Новомосковською РДА - орендодавець та ТОВ «Фірма ВВ»- орендар був укладений договір оренди землі (надалі Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 1147,833 га, яка знаходиться в Піщанській сільській раді (за межами населеного пункту) Новомосковського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 1223285500:01:602:0003 (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, перелічені в Договорі, що належать ТОВ «Фірма ВВ»на праві приватної власності (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що договір укладено на 49 років.

Застосовуючи до встановлених обставин справи норми ст.ст. 18,19,58,59,93 ЗК України, ст.ст. 3,5,51 Водного кодексу України, ст.ст. 1,3,15 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 203,215 ЦК України апеляційний суд дійшов висновків що спірний договір не містить таких істотних умов договору оренди землі, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Розпорядження ОДА прийняте з перевищенням повноважень, оскільки передані в оренду водні об'єкти місцевого значення (низинні болота, поверхневі води) розпоряджатися яким має право облрада.

Зазначені порушення є підставами для визнання спірних розпорядження і договору недійсними. Також, апеляційний суд вирішив, що підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку райдержадміністрації ( ? ).

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Водного та ст. 58 Земельного кодексів України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Приписами ч.1 ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земельних ділянок у користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать у тому числі землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ст.5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1. внутрішні морські води та територіальне море;

2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3. поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4. водні об'єкти в межах території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Землі водного фонду (зайняті водними об'єктами, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами), відповідно до ст.59 ЗК України можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для рибогосподарських потреб.

Апеляційним судом встановлено що разом з земельною ділянкою в оренду був переданий і ставок, який є самостійним об'єктом правового регулювання і має свій законодавчо закріплений порядок передачі в оренду,зазначений в ст.51 Водного кодексу України. В цій статті також вказано, що орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Верховна Рада АР Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. при цьому, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Прокурором поданий позов в інтересах обласної ради, оскільки прокурор вважає що спірним водним об'єктом і земельною ділянкою водного фонду повинна розпоряджатися Дніпропетровська обласна рада.

Однак, судом апеляційної інстанції достеменно з посиланням на відповідні докази та нормативні акти не встановлено, що спірний водний об'єкт відноситься до об'єктів місцевого значення (ст.5 Водного кодексу України). Апеляційний суд не звернув увагу на розпорядження голови РДА від 15.02.2010 №199-р-10, яким ТОВ "Фірма ВВ" надано в оренду об'єкт водного фонду. Не з'ясовано, чи оскаржувалося дане розпорядження. Наведене свідчить, що при повторному розгляді справи апеляційний суд в оскаржуваній постанові не послався на допустимі докази на підтвердження своїх висновків, що є порушенням вимог ст. 34 ГПК України та не спростував факти, встановлені місцевим судом (п.8 ст. 105 ГПК України).

Зокрема, місцевий суд, посилаючись на розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 29.06.2005 №178-р-05 "Про тимчасовий порядок надання водних об'єктів загальнодержавного значення, розташованих на території області у тимчасове користування на умовах оренди" вказував, що всі водні об'єкти, на території Дніпропетровської області в тому числі і болота, передані відповідачу в оренду, віднесені до об'єктів загальнодержавного значення. Апеляційним судом не встановлено, що дане розпорядження в установленому законом порядку було скасовано та просто вказано на те, що спірні болота належать до водних об'єктів місцевого значення.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Зважаючи на те, що апеляційним судом на підставі належних доказів не встановлено, що водний об'єкт, переданий разом із земельною ділянкою за спірним договором належить до водних об'єктів місцевого значення, висновок апеляційного суду про те, що оспорюване розпорядження прийняте райдержадміністрацією з перевищенням наданих їй законом повноважень та порушує права облради є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами с. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, звернутися за захистом своїх порушених прав може власник земельної ділянки. Між тим, прокурором не доведено в чому саме полягають порушення земельних прав та інтересів Позивачів. Із позовної заяви вбачається, що прокурор, звертаючись в інтересах Дніпропетровської обласної ради, просить повернути спірну земельну ділянку Новомосковській державній адміністрації (яка є у справі відповідачем), тобто власнику. Апеляційним судом вказана вимога задоволена, хоча, мотиви задоволення у постанові не вказані.

Що стосується визнання договору оренди землі від 13.01.2010.

Судами встановлено, що спірний договір укладений між Новомосковською РДА та ТОВ «Фірма ВВ».

При цьому, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

Між тим, апеляційним судом не встановлено, що спірний договір порушує права Дніпропетровської обласної ради. Прокурором, в свою чергу, не надано доказів того, що земельна ділянка, передана в оренду ТОВ "Фірма ВВ" та водний об'єкт, що на ній знаходиться, належить до комунальної власності, та що розпоряджатися такими об'єктами має право саме Дніпропетровська обласна рада, а не Новомосковська райдержадміністрація.

За таких обставин, апеляційним судом необґрунтовано, без посилань на норми чинного земельно-водного законодавства та належні докази задоволено і цю вимогу прокурора.

За таких обставин, доводи скаржника щодо недотримання апеляційним судом вимог процесуального права є обґрунтованими. Справа розглянута судом з порушенням ст.ст. 22,43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Зазначене є підставою для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2012.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, в той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Фірма ВВ" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду України від 18.09.2012 у справі №2/5005/1487/2012 -скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2012 у справі №2/5005/1487/2012 -залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської обласної ради (просп. Кірова 2, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 23928934) та Відділу Держкомзему у Новомосковському районі (вул. Радянська, 12, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., 51200, код ЄДРПОУ 23361870) на користь ТОВ "Фірма ВВ" (вул. Обсерваторна, 57, м. Дніпропетровськ, 49050, код ЄДРПОУ 32627532) по 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. судового збору з кожного за перегляд справи у касаційному суді.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун