Рішення

від 30.10.2012 по справі 5023/4232/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4232/12 вх. № 4232/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився; відповідача - Камінська А.А., довіреність від 02.07.2012 року;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський Каменяр", с. Ростяжин

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 532131,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 532131,43 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № 08/09-10 від 07 вересня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 164536,52 грн., індекс інфляції в розмірі 608,11 грн., 3 % річних в розмірі 5828,06 грн., пеню в розмірі 361155,74 грн. та судові витрати. Також, в прохальній частині позовної заяви позивач клопоче перед судом про забезпечення позову, а саме - просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4232/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 жовтня 2012 року о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2012 року о 10:00.

Під час розгляду справи позивач в призначені судові засідання не з'являвся, про причини неявки суду не повідомляв, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав письмові пояснення (вх. № 17681) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, керується ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд також приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Відповідно до цього, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов'язок доказування та надання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак позивачем взагалі не надано суду доказів в обґрунтування вищезазначеного клопотання (доказів на підтвердження обставин, які в майбутньому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду), що є підставою для відмови позивачу у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, а саме за подачу до господарського суду заяви про забезпечення позову - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, який складає 1609,50 грн.

При зверненні до господарського суду Харківської області з клопотанням про забезпечення позову позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі за подачу заяви про забезпечення позову, тому суд, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору за подачу клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Позивачем пред'явлено позов на підставі укладеного 07 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем договору поставки № 08/09-10.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) товар найменування, асортимент, кількість і вартість якого вказується у Специфікаціях, котрі підписуються Сторонами щомісячно і є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець (відповідач) зобов'язується своєчасно оплачувати та приймати вказаний товар на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.6. спірного договору сторонами передбачена загальна вартість договору, яка складає 18000000,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%, що складає 3000000,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 3824636,52 грн. із загальної вартості договору в 18000000,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. спірного договору поставки від 07.09.2010 року, умови оплати (попередня оплата чи відстрочення платежу, а також строк внесення перерахування оплати, розмір попередньої оплати) погоджується сторонами в специфікаціях.

Як свідчать матеріали справи, специфікації до договору поставки від 07.09.2010 року не укладались.

Вимог по оплаті товару в порядку ч.2 ст.530 ЦК України від Позивача до Відповідача не надходило.

30 жовтня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору поставки №08/09-10 від 07.09.2010 року, відповідно до умов п. 10.9. цього договору.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди до Договору поставки №08/09-10 від 07.09.2010 року, сторони домовились продовжити строк оплати за поставлену продукцію до 31 грудня 2013 року, виклавши п. 5.2. вказаного Договору поставки від 07.09.2010 року у наступній редакції: "п.5.2. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлену продукцію до 31 грудня 2013 року».

Укладена між сторонами Додаткова угода містить підпис уповноважених осіб позивача та відповідача, та скріплена печатками підприємств.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом. Іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, яка дає визначення презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивачем не доведено суду та не надано доказів того, що договір поставки № 08/09-10 від 07.09.2010 року та Додаткова угода від 30.10.2011 року є зміненими або визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Укладеною між сторонами Додатковою угодою від 30.10.2011 року до договору поставки №08/09-10 від 07.09.2010 року, сторонами був погоджений та встановлений строк на оплату поставленого товару - до 31 грудня 2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 164536,52 грн. заборгованості за наявності чинного договору є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відсутність основного зобов'язання щодо оплати спричиняє відсутність додаткового зобов'язання щодо нарахування та сплати інфляційних, 3 % річних та неустойки, тому вимога позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 608,11 грн., 3 % річних в розмірі 5828,06 грн. та пеню в розмірі 361155,74 грн. також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 204, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський Каменяр", 11500, Житомирська область, Коростенський район, с. Ростяжин, вул. Клубна, 26, ( п/р 26004170756900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32906958) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Жиляєв Є.М.