Постанова

від 30.01.2013 по справі 5023/4232/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5023/4232/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чернінов А.В.

відповідача - Камінська А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 10Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 30.10.12 р. у справі № 5023/4232/12

за позовом ТОВ "Хутірський каменяр", с. Ростяжин

до ТОВ "Стальконструкція", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 532 131,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення коштів у сумі 532131,43 грн., посилаючись на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № 08/09-10 від 07 вересня 2010 року, з урахуванням чого просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 164536,52 грн., індекс інфляції в розмірі 608,11 грн., 3 % річних в розмірі 5828,06 грн., пеню в розмірі 361155,74 грн. та судові витрати, а також просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.10.2012 р. по справі № 5023/4232/12 ( суддя Жиляєв Є.М.) в позові відмовлено, стягнуто з позивача на користь державного бюджету України - 1609,50 грн. судового збору, з посиланням на відсутність порушення зобов'язання по оплаті товару, строк якого наступає 31.12.2013р.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та винести ухвалу про залишення позову без розгляду та вирішити питання про повернення позивачу судового збору.

У апеляційній скарзі зазначив, що дати отримання судових повідомлень про призначення дат зазначених вище судових засідань не дали змоги представнику позивача придбати квітки на потяг та позивач був позбавлений можливості вчасно прибути на судове засідання, також не виконана вимога суду про сплату судового збору по заяві про забезпечення позову та надання доказів і обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без розгляду.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 08/09-10 від 07 вересня 2010 року, за яким позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) товар найменування, асортимент, кількість і вартість якого вказується у Специфікаціях, котрі підписуються Сторонами щомісячно і є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець (відповідач) зобов'язується своєчасно оплачувати та приймати вказаний товар на умовах, передбачених цим договором./п.1.1. договору/.

У п.3.6. договору зазначена загальна вартість договору, яка складає 18000000,00 грн. з врахуванням ПДВ 20%, що складає 3000000,00 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 3824636,52 грн. із загальної вартості договору в 18000000,00 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що умови оплати (попередня оплата чи відстрочення платежу, а також строк внесення перерахування оплати, розмір попередньої оплати) погоджується сторонами в специфікаціях.

Як свідчать матеріали справи, специфікації до договору поставки від 07.09.2010 року не укладались та строк оплати не встановлювався.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 30 жовтня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду до договору поставки №08/09-10 від 07.09.2010 року, відповідно до умов п. 10.9. цього договору, у п. 2 Додаткової угоди сторони домовились продовжити строк оплати за поставлену продукцію до 31 грудня 2013 року, виклавши п. 5.2. вказаного договору поставки від 07.09.2010 року у наступній редакції: "п.5.2. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлену продукцію до 31 грудня 2013 року».

Укладена між сторонами Додаткова угода містить підпис уповноважених осіб позивача та відповідача, та скріплена печатками підприємств, в установленому поряду не визнана недійсною.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України , яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи укладеною між сторонами Додатковою угодою від 30.10.2011 року до договору поставки №08/09-10 від 07.09.2010 року, сторонами був погоджений та встановлений строк на оплату поставленого товару - до 31 грудня 2013 року, який на час подання позовної заяви не наступив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач не надав доказів порушення відповідачем умов договору поставки № 08/09-10 від 07.09.2010 року та Додаткової угоди від 30.10.2011 року, які є дійсними, та визнав позовні вимоги про стягнення 164536,52 грн. заборгованості за наявності чинного договору необґрунтованими.

Господарський суд зробив обґрунтований висновок, що відсутність порушення основного зобов'язання щодо оплати товару спричиняє відсутність права у позивача на стягнення інфляційних, 3 % річних та неустойки, тому вимога позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 608,11 грн., 3 % річних в розмірі 5828,06 грн. та пеню в розмірі 361155,74 грн. залишена без задоволення.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, так як позивачем взагалі не надано суду доказів в обґрунтування вищезазначеного клопотання (доказів на підтвердження обставин, які в майбутньому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду).

Посилання позивача на порушення норм процесуального права необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, позивач отримав ухвалу про порушення провадження у справі та не з'явився у судове засідання.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції направив ухвалу від 24.09.2012р. про призначення розгляду справи на 9.10.2012р. за адресами зазначеними в позові, зазначена ухвала одержана відповідачем 28.09.2012р., що підтверджується матеріалами справи, а саме повідомленнями про вручення поштового відправлення, позивач не з'явився в судове засідання, витребувані документи судом першої інстанції до суду не надав, про причини неприбуття суд не повідомив.

В зв'язку з чим розгляд справи ухвалою від 9.10.2012р. був відкладений на 30.10.2012р., в ухвалі зазначено, що при неявки представників та ненадання витребуваних документів справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, про що належним чином повідомлений позивач, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які вручені позивачу 16.10.2012р.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі, позивач не скористався своїм правом, у суду були підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Посилання позивача на неправомірність прийнятого рішення та обов'язок суду залишити позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України безпідставні та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Позивач не надав доказів витребування судом та ненадання документів необхідних для вирішення спору, всі документи необхідні для вирішення спору надані позивачем та відповідачем,не з'явлення представника позивача не перешкоджало розгляду справи.

Суд першої інстанції витребував у позивача докази в обґрунтування клопотання про забезпечення позову (докази на підтвердження обставин, які в майбутньому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду) та докази оплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Отже, ненадання зазначених доказів не є підставою для залишення позову без розгляду, а є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано розглянув заяву про забезпечення позову та відмовив у її задоволенні,стягнувши судовий збір.

Суд першої інстанції керуючись ст.49 ГПК України правомірно поклав судові витрати у даній справі на позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 30.10.2012р. по справі № 5023/4232/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 30.01.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.