Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-11373/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 3070/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

при секретарі судових засідань Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень, -

встановив:

у жовтні 2011 року ТзОВ «Гал-Дім» звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 02.09.2011 року № 0002852320/20725 та № 0002852320/20727.

Позовні вимоги мотивує тим, що при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин, зокрема з ПП «Версант» за період з 01.06.2010 по 31.08.2010 року, відповідач донарахував податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість. Однак є всі документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом та право на податковий кредит, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Зазначену постанову мотивовано тим, що документи, які підтверджують вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Версант» були оформлені у відповідності до вимог законодавства, контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення господарських операцій, а отже відповідач безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, і незаконно виніс податкові повідомлення - рішення, які підлягають скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова подала на неї апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не враховані всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, згідно з даними податкової звітності, встановлено, що у ПП «Версант» не має можливості здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутній договір між сторонами, товарно-транспортні накладні з відміткою про передачу та отримання ТМЦ. Контрагент не мав власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, що підтверджує нікчемність операцій. Поставка проводилась без договору, хоча умова продажу згідно накладної угода, також поставка без замовлення. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин, зокрема з ПП «Версант», за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., результати якої оформлені актом № 515/23-2/32800891 від 18.08.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення ТзОВ «Гал-дім» п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 25350,67 грн., в тому числі за липень 2010 року - 8110,00 грн., серпень 2010 року - 17240,67 грн., а також п.п. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 38195,84 грн., в тому числі другий квартал 2010 року - 6507, 50 грн., третій квартал 2010 року - 31688, 34 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002862320/20727 від 02.09.2011 року, яким ТзОВ «Гал-дім» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31688 грн. 34 коп., в тому числі 25350 грн. 67 коп. за основним платежем та 6337 грн. 67 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002852320/20725 від 02.09.2011 року, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47744,80 грн., в тому числі 38195, 84 грн. за основним платежем та 9548, 96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що перевірка реальності господарської діяльності повинна здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та у відповідності їх дійсному економічному змісту. Надані представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення господарських операцій позивачем підтверджується, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором оренди землі від 27.03.2006 року, актом встановлення та узгодження меж землекористування ТзОВ «Гал-дім», актом приймання - передачі оренди, договором № 92 від 31.10.2008 року та додатковими договорами, дозволом на виконання будівельних робіт від 22.12.2009 року № 326/08. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його скасування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (наданих послуг) сум ПДВ, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що позивач придбав у контрагента ПП «Версант» будівельні плити залізобетонні, які використав у господарській діяльності для будівництва групи житлових будинків на вул. Сухомлинського в м. Винники.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: договір оренди землі від 27.03.2006 року, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування ТзОВ «Гал-дім», акт приймання - передачі об'єкта оренди, договір № 92 від 31.10.2008 року, додатковий договір № 56/2 від 31.07.2010 року, додатковий договір № 24/1 до договору № 92 від 31.10.2008 року, додатковий договір № 78/3 до договору № 92 від 31.10.2008 року, дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.12.2009 року № 326/08, виписані ПП «Версант» податкові накладні: № 8050000005 від 05.08.2010 р. на суму 41790,00 грн., в тому числі ПДВ 8358,00 грн.; № 8260000005 від 26.08.2010 року на суму 6320,00 грн., в тому числі ПДВ 1264,00 грн.; № 8260000006 від 26.08.2010 р. на суму 8475, 00 грн., в тому числі ПДВ 1695,00 грн.; № 8270000004 від 27.08.2010 року на суму 4750, 00 грн., в тому числі ПДВ 950,00 грн.; № 8310000007 від 31.08.2010 р. на суму 24868,36 грн., в тому числі ПДВ 4973,67 грн.; № 7150000004 від 15.07.2010 р. на суму 28520, 00 грн., в тому числі ПДВ 5704,00 грн.: № 7150000005 від 15.07.2010 р. на суму 12030, 00 грн., в тому числі ПДВ 2406,00 грн.; копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» № 262 від 08.07.2010 р. на суму 8000.00 грн.; копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» № 03 від 04.08.2010 року на суму 50148.00 грн.; копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ГзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» № 18 від 26.08.2010 р. на суму 17754.00 грн.; копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» № 27 від 01.09.2010 р. на суму 29842,02 грн.; копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» № 32 від 02.09.2010 року на суму 5700,00 грн.: копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування ТзОВ «Гал Дім» ПП «Версант» від 26.04.2008 р.; виписані ПП «Версант» видаткові накладні № РН-7- 15004 від 15 липня 2010 р. на суму 28520.00 грн.. в тому числі ПДВ 5704,00 грн.; № РН-7-15005 від 15 липня 2010 р. на суму 12030,00 грн., в тому числі ПДВ 2406,00 грн.; № РН-6-23004 від 23 червня 2010 р. на суму 26030.00 грн., в тому числі ПДВ 5206,00 грн.; № РН-8-05007 від 05 серпня 2010 р. на суму 41790.00 грн., в тому числі ПДВ 8358,00 грн.; № РН-8-27004 від 27 серпня 2010 р. на суму 4750,00 грн., в тому числі ПДВ 950,00 грн.; № РН-8-26006 від 26 серпня 2010 року на суму 8475.00 грн., в тому ПДВ 1695,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено і погоджується суд апеляційної інстанції, що оскільки до основних видів діяльності позивача відноситься будівництво будівель (а.с. 65), відтак придбані у контрагента ПП «Версант» товари - залізобетонні плити, були використані позивачем у господарській діяльності.

З наведеного вбачається, що всі представлені документи відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ПП «Версант» по придбанню товару. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної у відносинах поставки не визнається порушенням закону при формуванні валових витрат.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та його контрагентом ПП «Версант» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту у липні - серпні 2010 року суми ПДВ, що ним реально сплачені в ціні придбаного у його контрагента товару та відповідно сформовано бюджетне відшкодування. А отримані позивачем товари від контрагентів на підставі вказаних вище договорів, використані у безпосередній господарській діяльності позивача, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат на придбання таких товарів до складу валових витрат.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі угоди з ПП «Версант» та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року по справі № 2а-11373/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколіна

О.Б. Заверуха

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 26.10.2012 року.