Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-11373/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/78970/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Ланченко Л.В., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-11373/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Гал-Дім»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, позовні вимоги ТОВ «А.М.С.» задоволені: скасовані податкові повідомлення - рішення від 03.03.2012 № 00004323303, від 03.03.2012 № 0000442303, від 30.05.2012

№ 0000482212, від 30.05.2012 № 0000492212.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.03.2012 № 00004323303 та № 0000442303, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на 67294,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 65966,00 грн., були висновки, викладені в акті від 20.02.2012 № 210/23-03-05/37189196 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «А.М.С.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ПП «Промспец Консалтинг» за І-ІІІ квартали 2011 року. Згідно з цими висновками ТОВ «А.М.С.» порушено норми пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (ПК), що полягало у завищенні валових витрат за І-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 293831,00 грн. і відповідно у заниженні податку на прибуток за ці звітні податкові періоди на 67582,00 грн., та у завищенні податкового кредиту за січень-вересень 2011 року на загальну суму 58768,00 грн. та заниження податку на додану вартість за ці ж звітні податкові періоди на таку ж суму.

Такі висновки податкового органу мотивовані відсутністю настання правових наслідків по операціях з придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ПП «Промспец Консалтинг», оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірок ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ПП «Промспец Консалтинг») встановлено, що вказані підприємства за місцезнаходженням не виявлені, документи на підтвердження переміщення товарів не надали, а правочини вчинені ними з метою, яка завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 00004323303 та № 0000442303 залишені без змін, додатково податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2012 № 0000482212 та № 0000492212 збільшено суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на 1661,00 грн., а з ПДВ на 251,00 грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судами з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача. Так, суди дослідили первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку і копії яких приєднані до справи, а саме: договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, укладені між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (а.с.75-77, 84-86, 93-95, 102-104, 111-113, 118-120, 125-127, 134-136, 145-147, 176-178, 185-187, 196-198, 205-207, 214-216 т. 1); локальні кошториси до договорів підряду, акти приймання-передачі матеріалів, акти цільового використання матеріалів (а.с.79-83, 88-92, 97-101, 106-110, 115-117,121-124,129-133, 138-144,149-153, 157-175, 180-184, 189-195, 200-204, 209-213, 218-223, т. 1); договір купівлі - продажу матеріалів для кріплення та метизів від 01.02.2011 № 1/02/11 (а.с.223-224, т.1), укладений між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»; видаткові накладні на цей товар; податкові накладні, виписані вказаними постачальниками (а.с. 54-74 т. 1); виписки по розрахунковому рахунку щодо оплати позивачем придбаних послуг та товарів (а.с.228-235 т.1), - та встановили, що господарські операції позивача з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ПП «Промспец Консалтинг» були здійснені з метою провадження господарської діяльності та мають реальний характер.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені нормою частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, та з огляду на вимоги частини другої статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги, доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписЛ.В. Ланченко підписА.О. Рибченко