Рішення

від 31.10.2012 по справі 45/187-14/224-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/187-14/224-2012 31.10.12

За позовом Національної телекомпанії України

до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних

ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської

катастрофи в м. Києві

третя особа Міністерство надзвичайних ситуацій України

про визнання договору недійсним

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Курганова А.В. -представник за довіреністю;

від відповідача: Побілец Ж.О. -представник за довіреністю;

від третьої особи: Кузьмик О.Б. -представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна телекомпанія України звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві про визнання недійсним договору № 945-45/18Д/09-08 від 23.09.2008 про організацію Державної пожежної охорони Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві в Національній телекомпанії України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.11 р. у справі № 45/187, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.11 р. у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.12 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.10.11 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.11 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2012 р. суддею Мельник С.М. справу прийнято до провадження та присвоєно справі №45/187-14/224-2012.

На підставі ст.77 ГПК України, 26.09.12 р. та 10.10.12р., в судових засіданнях оголошено перерви.

24.10.12р. через відділ діловодства суду відповідачем прийнята заява про застосування строків позовної давності, яка судом не прийнята.

25.10.12р. через відділ діловодства суду представником відповідача подані письмові пояснення.

26.10.12р. через відділ діловодства суду позивачем подані додаткові пояснення.

В судовому засіданні 31.10.12 р. представник позивача підтримав позов, представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили.

В судовому засіданні 31.10.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2008р. між Національною телекомпанією України та Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві укладено договір № 945-45/18Д/09-08 про організацію Державної пожежної охорони в Національній телекомпанії України (далі -договір).

Відповідно до п. 1.3 договору, предметом договору є організація відповідачем на об'єкті позивача пожежної частини № 36 у кількості 35 чоловік та здійснення пожежної охорони об'єкта позивача силами та засобами відповідача, зазначеними в кошторисі, який додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач зобов'язувався надавати послуги щодо забезпечення пожежної безпеки на об'єкті позивача силами і засобами, визначеними в кошторисі, який є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги.

Додатком № 1 до оскаржуваного Договору було затверджено кошторис витрат на утримання 36-ПДПЧ по охороні національної телерадіокомпанії України на 2008 рік, яким встановлено перелік статей витрат, а саме: грошове забезпечення, преміальний фонд, матеріальна допомого грошова компенсація сум податку з грошового забезпечення, нарахування на фонд грошового забезпечення, речове майно, обов'язкове страхування, медичне обслуговування та інші витрати.

Відповідно до кошторису на утримання 36-ПДПЧ по охороні НТК України на 2008 рік, сума витрат на місяць становить 131368,90 грн.

Додатком № 2 до Договору здійснено розшифровку витрат по грошовому забезпеченню ПДПЧ-36 на 2008 рік, якою закріплено розміри посадових окладів, окладів за спеціальні звання та розміри надбавок.

Відповідно до п. 3.1. Спірного договору відповідач зобов'язувався здійснювати державний пожежний нагляд за виконанням об'єктом, посадовими особами, працівниками об'єкта та громадянами, що знаходяться на об'єкті, законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм і правил.

Плата за утримання пожежної охорони згідно з цим договором здійснюється щомісячно (п. 5.1. Спірного договору).

Відповідно до п.5.2. договору, сума договору встановлюється сторонами на підставі кошторису, який додається до договору, розробленого згідно діючим постановами Кабінету Міністрів України, наказами МНС України та іншими нормативними документами.

Відповідно до п. 6.1. договір діє до 31.08.2008р., та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2008 р.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору, в зв'язку з тим, що відповідачем надавалися платні послуги, це суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 № 798. Також позивач вважає, що пунктом 43 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено необхідність наявності у відповідача відповідної ліцензії для надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

В главі 16 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, зокрема, ч. 1 ст. 215 встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 3, 4 і 5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов"язання, що не відповідає закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з ним господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскаржуваний договір містить елементи різних договорів, укладаючи який сторони мали враховувати адміністративно-правовий статус відповідача, оскільки останній є органом виконавчої влади України.

Законом України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 року N 3745-XII визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України та регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони.

Стаття 15 Закону України "Про пожежну безпеку" встановлює, що пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 вищевказаного Закону державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і здійснює державний пожежний нагляд.

Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових та інших об'єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про пожежну безпеку").

З метою реалізації вимог, передбачених Законом України "Про пожежну безпеку", Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку" від 26.07.1994 року N 508.

Відповідно до п. п. 6, 7, 8, 23 п. 5 вказаного Положення Державна пожежна охорона відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує за договорами охорону від пожеж або пожежнотехнічне обслуговування підприємств, установ і організацій, укладає і розриває договори з підприємствами, установами і організаціями на створення підрозділів Державної пожежної охорони, придбання пожежної техніки та протипожежного устаткування тощо, надає у встановленому порядку платні послуги протипожежного призначення.

Згідно з п.39 Постанови 508 КМ України, "відносини органів Державної пожежної охорони з юридичними особами та громадянами, відповідальність, права та обов'язки сторін визначаються договорами та чинним законодавством".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Статтею 5 цього Закону визначено обов'язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про пожежну безпеку" встановлено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення державної пожежної охорони, будівництво її об"єктів, споруд здійснюється за рахунок державного бюджету, а також коштів, що надходять на підставі договорів від промислових та інших об"єктів, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, інших джерел, не заборонених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, штатами МНС України №11/58, які затверджені наказом МНС України від 07.02.09 № 92, посади 36-ПДПЧ утримуються за рахунок коштів позивача.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було затверджено перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2008 рік за економічною структурою видатків, до яких зокрема віднесено оплата праці працівників бюджетних установ.

Також, статтею 65 вказаного Закону установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Згідно Додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який згідно ст. 85 є його невід'ємною частиною, до видатків Державного бюджету України на 2008 рік на оплату праці в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи виділено 1 528 245, 2 тис. грн. із загального фонду та 174 704, 8 тис. грн. із спеціального фонду.

Відповідно до абзацу 4 ч. 5 ст. 7 Закону України "Про пожежну безпеку" органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про пожежну безпеку" закріплено, що гасіння пожеж пожежною охороною здійснюється безкоштовно.

Пунктом 4 того ж Положення д основних завдань Державної пожежної охорони, зокрема віднесено, здійснення державного пожежного нагляду, запобігання пожежам і нещасним випадкам на них, гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутні підстави для застосування норм Постанови КМ України від 15.05.2000 № 798 "Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", до спірного договору.

Твердження позивача про те, що відповідач здійснює забезпечення пожежної безпеки без ліцензії не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

П. 43 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що ліцензуванню підлягають послуги з охорони власності та громадян.

Нормами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що МНС України, зокрема, забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість майна особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Отже, здійснення "пожежної охорони" є завданням, покладеним на відповідача згідно з Законом України "Про пожежну безпеку", і отримання ліцензії для здійснення такої діяльності відповідачем не потрібно.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що позивач не довів наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсними відповідно до ст. 33 ГПК України, ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.11.12.р.

Суддя С.М. Мельник

Суддя С.М. Мельник