Рішення

від 06.11.2012 по справі 5011-67/3618-2012-5011-23/12948-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3618-2012-5011-23/12948-2012 06.11.12

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» дотовариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс» простягнення 51 361,60 грн. за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт» простягнення 5 558,19 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом:

представник Перепелиця В.М. (довіреність № б/н від 02.10.2012 року)

відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом:

адвокат Лозниця О.О. (довіреність № б/н від 05.11.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»про зобов'язання вчинити дії і стягнення 51 361, 60 грн. та зустрічні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»про стягнення 5 558, 19 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року у справі № 5011-67/3618-2012 у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року у справі № 5011-67/3618-2012 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю. В решті рішення першої судової інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 06.09.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 року у справі № 5011-67/3618-2012 скасовано, а справу в передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року прийнято справу до провадження, змінено її номер на 5011-67/3618-2012-5011-23/12948-2012 та призначено розгляд у судовому засіданні 16.10.2012 року.

У зв'язку з неявкою представника Відповідача за первісним (Позивача за зустрічним) позовом ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року розгляд справи перенесено на 06.11.2012 року.

У судовому засіданні 06.11.2012 року Позивачем за первісним позовом заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до отримання ним оригіналу листа від ДП «Одеський морський торговельний порт», у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на встановлені процесуальним законом строки розгляду справи та недоведеність необхідності залучення оригіналу факсової копії цього листа до матеріалів справи.

Відповідачем за первісним позовом також заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на встановлені законом строки розгляду.

У судовому засіданні 06.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі укладено договір транспортного експедирування №21/02-11, за умовами якого Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) зобов'язався за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також надати додаткові послуги для доставки ватажу, у тому числі митно-брокерські послуги, а Позивач за первісним позовом, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити надані експедитором послуги.

За умовою пункту 2.4.2 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року Позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом зобов'язався надавати Відповідачу за первісним (позивачу за зустрічним) позовом для виконання останнім своїх обов'язків не пізніше ніж за п'ять робочих днів заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка має містити відомості про маршрут перевезення, опис вантажу, вид та спосіб упаковки, кількість вантажних місць, розмір та вага одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреса, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації тощо.

Заявка може бути направлена з використанням факсимільного та електронного зв'язку, при цьому вона має силу оригіналу. Оригінал заявки має надаватись Позивачем за первісним позовом протягом 20 робочих днів у випадку відповідної вимоги Відповідача за первісним позовом.

Матеріали справи містять чотири екземпляри заявки на організацію перевезення: від 23.05.2011 року (маршрут Тутикорин - Одеса); від 06.07.2011 року (маршрут Тутикорин - Дніпропетровськ); від 15.08.2011 року (маршрут Одеса - Дніпропетровськ) та від 02.02.2012 року (маршрут Тутикорин - Дніпропетровськ).

Додана до первісного позову заявка від 02.02.2012 року (маршрут Тутикорин - Дніпропетровськ) судом не приймається до уваги, оскільки дата її складення не відповідає часовому періоду здійснення спірного перевезення.

Таким чином, фактично правові позиції сторін у справі зведено до тверджень:

- Позивача за первісним позовом про здійснення перевезення на підставі заявки від 06.07.2011 року за маршрутом Тутикорин -Дніпропетровськ;

- Відповідача за первісним позовом про здійснення перевезення на підставі заявки від 23.05.2011 року за маршрутом Тутикорин -Одеса, та в подальшому на підставі заявки від 15.08.2011 року за маршрутом Одеса -Дніпропетровськ.

Оскільки сторони у справі питання перевезення вантажу погоджували шляхом електронної переписки без застосування електронних підписів, належні докази відправлення чи отримання відповідної заявки (поштові квитанції, повідомлення про вручення тощо) у них відсутні.

При цьому, кожна з сторін, яка подала свій варіант (свої варіанти) заявки на перевезення стверджує про наявність лише її варіанту та категорично заперечує існування варіанту заявки свого контрагента.

Проведення відповідного експертного дослідження з метою встановлення правоти позицій сторін у даному випадку неможливе, оскільки у сторін відсутні належним чином виконанні оригінали документів. У той же час, вирішення цього питання є необхідним у даному судовому процесі, оскільки суттєвим чинником для винесення справедливого рішення є з'ясування погодженого сторонами маршруту перевезення, точніше -його кінцевого пункту (Одеса чи Дніпропетровськ).

Згідно інформації, яка міститься в коносаменті TUTD/SE/H11042, 23.07.2011 року вантаж Позивача за первісним позовом було завантажено на борт корабля, який 24.07.2011 року відплив з Тутикорина (Індія). 15.08.2011 року судно з вантажем зайшло в Одеський морський торгівельний порт, а 16.08.2011 року -контейнер з майном Позивача за первісним позовом було вивантажено з борту судна.

Матеріали справи не містять жодного прямого або непрямого доказу того, що первісний Позивач мав намір власними чи залученими (крім первісного Відповідача) силами здійснювати його митне оформлення та вивезення контейнеру або його вмісту з території порту.

У той же час, матеріали справи свідчать, що саме Відповідач за первісним позовом здійснював ці дії (укладення 01.08.2011 року договору №9 з іншою експедиторською організацією -ТОВ «Транспорт карго логістика»про перевезення вантажів по території України та держав СНД, наявність штампу цієї організації на коносаменті тощо).

Зазначені обставини ставлять під сумнів доводи первісного Відповідача та посилюють правову позицію первісного Позивача.

Судом прийнято до уваги, що графа підпису директора, сам підпис та печатка ТОВ «Санпласт»на наданих первісним Відповідачем заявках від 23.05.2011 року та 15.08.2011 року є абсолютно тотожними, включаючи абсолютний збіг усіх ліній та помарок, кути нахилу елементів підпису і печатки та затемнення навколо них. Єдиним поясненням дзеркальної тотожності графи підпису директора, самого підпису та печатки є підробка цих елементів документу шляхом їх копіювання з іншого документу.

Крім того, судом прийнято до уваги, що метою здійснення спірного перевезення було отримання Позивачем за первісним позовом товару у місті Дніпропетровську, тому до твердження про надання заявки практично за два місяця до здійснення перевезення з кінцевою точкою маршруту місто Одеса, суд відноситься скептично.

У будь якому разі, надана первісним Відповідачем заявка від 23.05.2011 року не є заявкою на здійснення перевезення, а за своїм змістом є лише заявкою про надання контейнеру для перевезення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявка від 23.05.2011 року могла бути надіслана первісним Позивачем для попереднього замовлення ним морського контейнеру, проте не могла стати підставою для організації ним спірного перевезення.

Оскільки саме первісний Відповідач організовував перевезення вантажу з Тутикорину, суд встановив, що заперечення первісним Відповідачем факту отримання ним електронними засобами зв'язку заявки від 06.07.2011 року про організацію та здійснення перевезення за маршрутом Тутикорин -Дніпропетровськ є способом захисту своїх неправомірних інтересів, пов'язаних з ухиленням від виконання своїх господарських зобов'язань.

Додатковим доказом справедливості наведеного висновку є факсова копія листа ДП «Одеський морський торговельний порт»№18-23/805 від 29.10.2012 року та відмітки на коносаменті TUTD/SE/H11042, з яких вбачається, що контейнер CLHU2796774 прибув на пароплаві »15.08.2011 року. Надана первісним Відповідачем заявка №2004-DA на здійснення перевезення за маршрутом Одеса-Дніпропетровськ датована 10 годиною 56 хвилиною 15.08.2011 року. Викликає сумнів така оперативність подання заявки на подальше перевезення контейнеру до його розвантаження та отримання офіційних документів про прибуття вантажу.

Таким чином, суд дійшов висновку про існування домовленості сторін про здійснення перевезення вантажу за маршрутом Тутикорин - Дніпропетровськ, що відповідає умовам наявної у матеріалах справи копії заявки від 06.07.2011 року.

Контейнер CLHU2796774 було вивантажено з борту судна 16.08.2011 року.

За умовою пункту 2.2.8 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року Відповідач за первісним позовом зобов'язаний був протягом двох робочих днів здійснити внутрішньо портове експедирування та митне оформлення вантажу.

Пунктом 4.2.6 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року Відповідач за первісним позовом зобов'язався виконати оформлення вантажу та вивезти його на ТГО клієнта протягом двох робочих днів.

Встановлені пунктами 2.2.8 та 4.2.6 зобов'язання Відповідачем за первісним позовом не виконані.

Таким чином, твердженням зустрічної позовної заяви про належне виконання Відповідачем за первісним (позивачем за зустрічним) позовом умов договору №21/02-11 від 21.02.2011 року є не відповідає дійсним обставинам справи.

Пояснення Відповідача за первісним позовом про неможливість вивезення товару Позивача за первісним позовом з території порту з доданням роздруківок сторінок засобів масової інформації судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу того, що дії посадових осіб Служби безпеки України будь-яким чином вплинули на доставку контейнеру CLHU2796774 або його вмісту у пункт призначення.

Крім того, судом встановлено невідповідність фактичним обставинам справи твердження первісного Відповідача (позивача за зустрічним) про систематичне невиконання його контрагентом умов договору №21/02-11 від 21.02.2011 року в частині своєчасної оплати усіх виставлених рахунків, оскільки обов'язку сплачувати всі виставлені експедитором рахунки договір не встановлює.

Пунктом 3.1 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року встановлено, що послуги експедитора та інші витрати сплачуються первісним Позивачем у строки, встановлені пунктом 3.3 договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року вартість послуг експедитора погоджується сторонами додатками до договору. Розмір додаткових витрат чи інших платежів погоджується також додатками до договору або шляхом обміну листами (оригіналами, факсовими копіями або електронними копіями).

Пунктом 3.2 укладеного сторонами у справі договору визначено, що клієнт оплачує рахунок експедитора з усіма витратами, пов'язаними з морським перевезенням, внутрішньо портовим експедируванням, митним оформленням вантажу в порту призначення та доставкою його на ТГО (відділ митного оформлення) клієнта протягом 21 дня з моменту вивантаження контейнеру з борту судна. При наданні клієнту відстрочки платежу експедитор направляє йому рахунок до 11 години 00 хвилин дня доставки контейнера на ТГО клієнта.

Таким чином, сторонами у справі визначено фактично дві обставини, з настанням яких починається перебіг строку оплати виставленого рахунку:

- вивантаження контейнера з борту судна;

- доставка контейнера на ТГО.

За твердженням первісного Відповідача у даному випадку необхідно обчислювати строк оплати рахунку з 16.08.2011 року (дата вивантаження контейнеру). З такою позицією суд не може погодитись, оскільки на цей момент вартість послуг експедитора не була узгоджена, а сам рахунок за твердженням самого первісного Відповідача було складено лише 22.08.2011 року (факт його отримання не підтверджено первісним Позивачем), тобто значно пізніше можливого початку строку його оплати. З суто правової точки зору така позиція є нісенітницею, оскільки початок перебігу строку виконання грошового зобов'язання не може настати за відсутності визначеного розміру цього зобов'язання.

Більш логічним для даної ситуації є застосування умов оплати, визначених другою частиною пункту 3.2 укладеного сторонами у справі господарського договору, тобто з моменту доставки вантажу на ТГО клієнта.

Відповідно, у суду відсутні підстави для прийняття до уваги при винесенні судового рішення у справі доводів первісного Відповідача про систематичне порушення первісним Позивачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.6 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року Відповідач за первісним позовом зобов'язався виконати оформлення вантажу та вивезти його на ТГО клієнта протягом двох робочих днів. Зазначене зобов'язання ним не виконано на дату винесення судового рішення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Первісним Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 4.2.6 договору №21/02-11 від 21.02.2011 року встановлено обов'язок первісного Відповідача у випадку прострочення виконання передбаченого цим же пунктом зобов'язання сплатити первісному Позивачу штраф у розмірі сорока дол.США за курсом НБУ за кожен день затримки оформлення та вивезення вантажу з порту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки строк виконання грошових зобов'язань первісного Позивача на момент винесення рішення у справі не настав, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним та зустрічними позовами покладаються на Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс» повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс» (03049, м.Київ, вулиця Богданівська, будинок 1, квартира 1; ідентифікаційний код 32820284) виконати умови договору транспортного експедирування № 21/02-11 від 21.02.2011 року, а саме: здійснити доставку вантажу -контейнера CLHU2796774 на територію відділу митного оформлення товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»за адресою місто Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 53.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»(03049, м. Київ, вулиця Богданівська, будинок 1, квартира 1; ідентифікаційний код 32820284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»(49046, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Широка, будинок 225; ідентифікаційний код 32350220) 51 361,60 грн. (п'ятдесят одну тисячу триста шістдесят одну гривню 60 коп.) штрафних санкцій та 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФІ-Транс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Санпласт»відмовити повністю.

5. Видати наказ.

Повне рішення складено : 07.11.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.