Рішення

від 23.10.2012 по справі 5023/677/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р.Справа № 5023/677/12 вх. № 677/12

Господарський суд Харківської області у складі:

Головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Аюпова Р.М. , Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Полякова М.О.

за участю:

прокурора - Якимчук О.О., посвідчення № 152 від 17.05.2012 року)

позивача - Блінов С.І. (дов. № 010-01/7282 від 07.09.2011 року)

першого відповідача - Коногіна Л.О. (ліквідатор, ліцензія №470463)

другого відповідача - не з'явився

третього відповідача - не з'явився

четвертого відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків

до 1. ВАТ "Богодухівський молокозавод", м. Богодухів

2. ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" м. Харків

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛОС-ХХІ", м. Харків

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВОС ВІКТОРІЯ", м. Богодухів

про визнання недійсними договорів, звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові з позовом, в якому просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" та договір купівлі-продажу майна АКР-73ХА від 27.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС"; застосувати наслідки недійсності зазначених договорів купівлі-продажу. Крім того. просить суд звернути стягнення на виробниче обладнання, товари в обороті та нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007, укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Богодухівський молокозавод", для задоволення вимог АТ "Укрексімбанк" за генеральною угодою № 6807N1 від 05.02.2007 в розмірі 12255807,28 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог ЗУ "Про іпотеку", за початковою ціною 8768315,04 грн., визначеною у іпотечному договорі № 6807Z10 від 05.02.2007.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/677/12 та розгляд справи призначено на 06.03.2012р. о 10:00 год.

20 лютого 2012 року до канцелярії суду від ТОВ "ТБ "ВЕЛЕС" надійшов лист, підписаний директором ТОВ "ТБ "ВЕЛЕС" Потапчик Г.В., в якому повідомляється про скасування всіх довіреностей виданих від імені товариства в період до 14 лютого 2012 року. Зазначений лист судом досліджено та залучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, було відкладено на 27 березня 2012 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з клопотанням другого відповідача про відкладення розгляду справи, було відкладено на 11 квітня 2012 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2012 року було зупинено провадження по справі № 5023/677/12, в зв'язку з призначенням по справі будівельно-технічної та товарознавчої експертиз та направленням справи до експертної установи.

15 серпня 2012 року на адресу господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертизи № 4796 по господарській справі № 5023/677/12, у зв'язку з чим справа № 5023/677/12 була повернена до господарського суду Харківської області без виконання експертних досліджень, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2012 року провадження у справі було поновлено та розгляд справи було призначено на "23" серпня 2012 р. об 11:00 год. Крім того, цією ж ухвалою було задоволено клопотання третього відповідача та строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України, до 02 вересня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з клопотанням представника позивача та першого відповідача про відкладення розгляду справи, було відкладено на 30 серпня 2012 р. об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 серпня 2012 року для розгляду справи № 5023/677/12 було вирішено призначити колегію суддів, оскільки дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства.

Для вирішення питання керівництвом господарського суду Харківської області щодо складу колегії для розгляду справи № 5023/677/12, у судовому засіданні було оголошено перерву до 09-30 год. 31 серпня 2012 року.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області від 31.08.2012 року, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 30.08.2012 р. про призначення колегіального розгляду справи № 5023/677/12 та враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 року, для розгляду справи № 5023/677/12, було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Аюпова Р.М. та суддя Погорелова О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з клопотанням ліквідатора ВАТ "Богодухівський молокозавод" про відкладення розгляду справи, було відкладено на 17 вересня 2012 р. о 09:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи, було відкладено на 25 вересня 2012 р. о 09:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2012 р. розгляд справи № 5023/677/12, у зв'язку з клопотанням ліквідатора ВАТ "Богодухівський молокозавод" про відкладення розгляду справи, було відкладено на 16 жовтня 2012 р. о 10:30.

У судовому засіданні 16 жовтня 2012 року колегією суддів було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі № 5023/677/12 іншого відповідача, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2012 р. до участі у справі № 5023/677/12 у якості четвертого відповідача з відповідними процесуальними правами та обов'язками було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВОС ВІКТОРІЯ". Також, цією ухвалою було відкладено розгляд справи № 5023/677/12 на 23 жовтня 2012 року о 09:30.

Представник позивача посилаючись на відсутність у судовому засіданні, представника Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВОС ВІКТОРІЯ", заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, вважає його необґрунтованим та відхиляє, оскільки ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, натомість заявником жодного доводу в обґрунтування свого клопотання суду не наведено. Натомість, ТОВ "ВІВОС ВІКТОРІЯ" - четвертого відповідача, про час та місце судового засідання було повідомлено телефонограмою, зареєстрованою під № 427 та ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.12 р., якою також було запропоновано надати до суду відзив на позов та при наявності заперечень їх правове та документальне обґрунтування та наданий час для реалізації свого права, проте ТОВ "ВІВОС ВІКТОРІЯ" не скористалось своїм правом. Крім того, суд своїми ухвалами попереджав сторони, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України. Обґрунтування необхідності особистої участі представника четвертого відповідача у судовому засіданні представником позивача не наведено, таким чином у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги прокурора та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник першого відповідача відзив на позов та документи в обґрунтування своєї правової позиції суду не надав, у судовому засіданні залишає вирішення спору на розсуд суду

Представники другого, третього та четвертого відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідачі про час та місце судового засідання були повідомлений за адресами зазначеними у позовній заяві. У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 лютого 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" та Відкритим акціонерним товариством "Богодухівський молокозавод" було укладено Генеральну угоду № 6807N1.

В рамках Генеральної угоди № 6807N1 між позивачем та першим відповідачем було укладено кредитний договір № 68109К11 від 29.04.2009 року, відповідно до умов якого першому відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 6 046 408,37 грн., строком до 04.02.2010 року; кредитний договір № 68109К2 від 16.02.2009 року, відповідно до якого першому відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 446 700,0 грн., строком до 04.02.2010 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за генеральною угодою, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" та Відкритим акціонерним товариством "Богодухівський молокозавод" було укладено іпотечний договір № 6807Z10 від 05.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харченко Т.П, зареєстрований в реєстрі за №124.

В п.1.1. договору іпотеки сторонами передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із:

- Генеральної угоди № 6807N1 від 05.02.2007 року, укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних її умов, проводить Кредитні операції іпотекодавця в межах лімітів, визначених Генеральною угодою, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, укладених в рамках цієї Генеральної угоди.

В 1.3. договору сторонами передбачено, що предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань іпотекодавця, є єдиний майновий комплекс ВАТ "Богодухівський молокозавод" в розумінні статті 191 Цивільного кодексу України, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6; Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Зарічна, 6. Іпотека єдиного майнового комплексу поширюється на усі види майна ВАТ "Богодухівський мокозавод", призначені для здійснення його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, права вимоги та інші права, основні фонди та оборотні кошти, а також iнші цінності, що відображені у самостійному балансі ВАТ "Богодухівський молокозавод", або з будь-якої причини не відображені в його балансі, але є його власністю, та які стануть власністю ВАТ "Богодухівський молокозавод" в майбутньому, крім боргів іпотекодавця.

Зокрема, у складі Єдиного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", який є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007 є комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, який складається з: контори, літ."А-1", загальною площею 249,2 м. кв.; виробничого корпусу, літ. "Б-1", загальною площею 1655,1 кв. м.; цеху плавлених сирів, літ. "В-2", загальною площею 549,1 кв. м.; механічної майстерні, літ. "Ш-1", загальною площею 129,3 кв. м.; трансформатору, літ. "Д", вартістю 987,06 грн.; складу аміаку, літ. "Е-1", загальною площею 5,0 кв. м.; складу матеріалів № 1, літ. "Ж-1", загальною площею 139,1 кв. м.; складу матеріалів № 2, літ. "3-1", загальною площею 85,4 кв. м.; гаражу, літ. "І-1", загальною площею 281,5 кв. м.; градирні, літ. "10-И"; складу ПММ, літ. "К"; котельні, літ. "Л-1", загальною площею 498,2 кв. м.; складу, літ. "М-1", загальною площею 55,0 кв. м.; скважини, літ. "Н"; мийки, літ. "О-1", загальною площею 196,2 кв. м.; вбиральні, літ. "П"; трансформаторної підстанції, літ. "Р"; столярної майстерні, літ. "С-1", загальною площею 18,9 кв. м.; водонапірної башти, літ. "Т"; щитової, літ. "У-1", загальною площею 2,9 кв. м.; підземної насосної станції, № 4; сміттєзбиральника, літ. "; прийомного резервуару, літ. "Ц"; жироловки, літ. "Ч-1", загальною площею 13,4 кв. м.; вентиляційної, літ. "В", загальною площею 18,2 кв. м.; навісу, літ. "г"; артезіанської скважини, літ. "Н'"; холодильної камери, літ. "Г-1", загальною площею 459,8 кв. м.; компресорної, літ. "б", загальною площею 14,5 кв. м.; воріт, № 1; воріт, № 2; паркану, № 3.

Крім того, у складі Єдиного майнового комплексу ВАТ "Богодухівський молокозавод", що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007, є виробниче обладнання та товари в обороті (ТМЦ: готова продукція, виробничі запаси в асортименті згідно з обліком на балансі підприємства).

Пунктом 1.10. договору іпотеки, сторонам зокрема, було роз'яснено зміст ст.12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, правочин щодо розпорядження предметом іпотеки, його частиною, відчуження іпотекодавцем предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди іпотекодержателя є недійсним.

На підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріусом, що посвідчував іпотечний договір № 6807Z10 від 05.02.2007р., були накладені заборони відчуження вищезазначеного майна шляхом внесення відповідних записів до реєстрів.

Однак, як зазначає прокурор у позовній заяві, з інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно № 32233561, виданої 29.11.2011 року КП «Богодухівське бюро технічної інвентаризації» ліквідатором ВАТ "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. в межах ліквідаційної процедури по справі № Б-24/191-10 відчужено частину єдиного майнового комплексу, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007р.,а саме всупереч вимог Закону України "Про іпотеку" та іпотечного договору № 6807Z10,

26 квітня 2011 року між ліквідатором ВАТ "Богодухівський молокозавод" арбітражним керуючим Саутенко С.О. (продавець) та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець в порядку встановленому для виконання постанови про визнання боржника банкрутом господарського суду Харківської області від 17.11.2010 року у справі № Б-24/191-10 передає у власність покупцеві комплекс, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6, а покупець (другий відповідач) приймає в порядку та на умовах вказаних цим договором, зазначений об'єкт у власність та зобов'язується сплатити продавцеві (першому відповідачу) погоджену на підставі протоколу № 5 проведення аукціону Товарною біржею "Правопорядок" ціну за нього, посвідченого 26.04.2011 року приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 488.

Крім того, 27 квітня 2011 року між ВАТ "Богодухівський молокозавод" в особі ліквідатора Саутенко Сергія Олеговича. (продавець) та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" (покупець), згідно з правилами біржової торгівлі на Товарній біржі "Правопорядок" та протоколу № 4 проведення повторного аукціону , зі знижкою попередньо стартової (початкової) вартості на 30% від 22.03.2011 р., було укладено договір купівлі-продажу № АКР-73ХА, відповідно до умов якого перший відповідач продав, а другий відповідач купив майно, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6, перелік якого наведено у п. 2.1 згадуваного договору.

Відсутність згоди іпотекодержателя на укладення вищевказаних договорів та продажу предмету іпотеки, а також відсутність погодження вартості предмету іпотеки з іпотекодержателем, на думку прокурора порушує права позивача, як іпотекодержателя, та стало підставою для звернення прокуратури Київського району м. Харкова з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із наведеного, за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст. 12 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Однак, при застосуванні даної норми необхідно врахувати, що продаж спірного майна був здійснений в межах ліквідаційної процедури першого відповідача, якого було визнаного банкрутом.

Колегією суддів встановлено, що 17 листопада 2010 року господарським судом Харківської області по справі № Б-24/191-10 було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, відповідно до якої юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство "Богодухівський молокозавод" м. Богодухів (першого відповідача) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича. Цією є постановою було скасовано арешти, що накладені на майно боржника, інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 року було залишено без змін постанову господарського суду Харківської області від 17.11.2010 року у справі №Б-24/191-10.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 року було задоволено касаційні скарги Заступника прокурора Харківської області та публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк", постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2011року та постанову господарського суду Харківської області від 17.11.2010 року у справі №Б-24/191-10 було скасовано, а провадження у справі №Б-24/191-10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" було припинено.

Таким чином, на час продажу майна (26.04.2011р. та 27.04.2011р. ) постанова про визнання першого відповідача банкрутом від 17.11.2010 року була чинною.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнанні його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно п. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахування інтересів боржника та його кредиторів.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Крім того, відповідно до ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Водночас, статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, сума, отримана від продажу спірного майна, забезпеченого заставою, спрямовується виключно на задоволення вимог іпотекодержателя, а отже у ліквідатора першого відповідача існує обов'язок враховувати інтереси та права іпотекодержателя, а, відповідно і при реалізації такого майна враховувати положення Закону України "Про іпотеку".

Як випливає з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 18 грудня 2009 року N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. За відсутності суперечностей у змісті норм судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв'язку з приписами інших законів.

Проте, при здійсненні продажу заставного майна ліквідатором першого відповідача не дотримано вимог спеціальних законів, якими регулюється порядок реалізації предмету іпотеки в процедурі банкрутства, чим порушено законні права позивача.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до вимог частини 1статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає порядок продажу майна банкрута, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спосіб реалізації ліквідатором повноважень з продажу майна залежить виключно від волевиявлення комітету кредиторів.

Частина 2 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" покладає обов'язок на ліквідатора забезпечити через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

В матеріалах справи відсутні докази виконання ліквідатором свого обов'язку встановленого ч. 2 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вказане положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачає, що порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

За таких обставин, виходячи з вимог статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спочатку визначається суб'єкт прийняття рішення та певний обов'язковий порядок набуття права власності покупцем на майно банкрута, тобто: - комітет кредиторів приймає рішення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; - визначені таким рішенням комітету кредиторів параметри процедури продажу майна, опубліковуються ліквідатором в пресі; - і лише після цього, в рамках прийнятого рішення, ліквідатор набуває повноваження щодо укладення відповідного договору з покупцем відносно майна банкрута.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів скликання збори кредиторів ВАТ "Богодухівський молокозавод" та відповідно утворення комітету кредиторів, натомість позивач зазначає, що АТ «Укрексімбанк», як кредитор та іпотекодержатель, не надавав згоди ні ВАТ "Богодухівський молокозавод", ні його ліквідатору Саутенко С.О. на відчуження предмету іпотеки.

Порушення вимог статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави вважати, що спірні договори вчинено за відсутністю волевиявлення комітету кредиторів, тобто вчинені ліквідатором дії щодо продажу майна боржника на відкритих торгах є такими, що здійснені з перевищенням повноважень.

Таким чином, за відсутності належного рішення комітету кредиторів щодо всіх визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" умов і порядку продажу майна банкрута, ліквідатор не має необхідного обсягу дієздатності для здійснення повноважень, передбачених статтею 25 вказаного Закону, в частині реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Підстави недійсності правочину та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені, зокрема, ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що договори купівлі-продажу, укладені між ліквідатором ВАТ "Богодухівський молокозавод" арбітражним керуючим Саутенко С.О. (продавець) та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС", а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2011 р., відповідно до умов якого продавець в порядку встановленому для виконання постанови про визнання боржника банкрутом господарського суду Харківської області від 17.11.2010 року у справі № Б-24/191-10 передав у власність покупцеві комплекс, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6., посвідчений 26.04.2011 року приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 488; договір купівлі-продажу № АКР-73ХА від 27.04.2011 р. щодо відчуження виробничого обладнання та товарів в обороті (ТМЦ: готова продукція, виробничі запаси в асортименті), що є частиною єдиного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6, є недійсними на підставі п.1 ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки у першого відповідача в особі ліквідатора Саутенко С.О. був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, та порушено встановлений законодавством порядок для укладення угод.

Стосовно позовних вимог прокурора про звернути стягнення на виробниче обладнання, товари в обороті та нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007, укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Богодухівський молокозавод", для задоволення вимог АТ "Укрексімбанк" за генеральною угодою № 6807N1 від 05.02.2007, колегія суддів дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 лютого 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Державний експортна - імпортний банк України" та Відкритим акціонерним товариством "Богодухівський молокозавод" було укладено Генеральну угоду № 6807N1, в рамках якої між позивачем та першим відповідачем було укладено кредитний договір № 68109К11 від 29.04.2009 року, відповідно до умов якого першому відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 6 046 408,37 грн., строком до 04.02.2010 року; кредитний договір № 68109К2 від 16.02.2009 року, відповідно до якого першому відповідачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 446 700,0 грн., строком до 04.02.2010 року.

У забезпечення виконання зобов*язань за генеральною угодою, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" та Відкритим акціонерним товариством "Богодухівський молокозавод" було укладено іпотечний договір № 6807Z10 від 05.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харченко Т.П, зареєстрований в реєстрі за №124.

В п.1.1. договору іпотеки сторонами передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із:

- Генеральної угоди № 6807N1 від 05.02.2007 року, укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних її умов, проводить Кредитні операції іпотекодавця в межах лімітів, визначених Генеральною угодою, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, укладених в рамках цієї Генеральної угоди.

До договору № 6807Z10 від 05.02.2007 року сторонами неодноразово вносились зміни, шляхом укладення договорів про внесення змін до договору іпотеки щодо визначення предмету іпотеки та заставної вартості, майна переданого в іпотеку.

Як вказує прокурор у позовній заяві, ВАТ "Богодухівський молокозавод" починаючи з листопада 2009 року постійно порушує умови Кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту (п. 3.4.1. кредитного договору) та своєчасного погашення відсотків за користування кредитом (п. 3.5. кредитного договору), у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості першого відповідача перед позивачем не оспорюється та станом на 13.01.2012 складає 12 255 807,28 грн., в т.ч.: за основним боргом - 6493108,37 грн.; за нарахованими та несплаченими відсотками - 3210481,36 грн.; за нарахованою та несплаченою комісією за управління - 42,47 грн.; пеня - 2552175,08 грн.

Таким чином, посилаючись на те, що позичальник (перший відповідач) у встановлений кредитним договором строк не повернув суму боргу, посилаючись на приписи ст. 5, 35, 39, 41 Закону України "Про іпотеку", та договір іпотеки від 05.02.2007 року, зокрема на п. 5.1., прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - на виробниче обладнання, товари в обороті та нерухому майно - комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних йому процентів.

У зв'язку з невиконанням першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, до нього позивачем направлялись листи із вимогою погасити існуючу заборгованість (листи № 068-07/6655 від 03.12.2009, № 068-07/6949 від 17.12.2009, № 068-07/640 від 08.02.2010, № 068-07/1159 від 10.03.2010, № 068-07/1210 від 12.03.2010, № 068-07/1418 від 19.03.2010), проте, як зазначає прокурор, до цього часу такі вимоги першим відповідачем не задоволені.

12 березня 2010 року позивачем була направлена на адресу першого відповідача вимога в порядку визначеному ст. 35 Закону України "Про іпотеку" за вих. № 068-07/1102 про усунення порушення основного зобов'язання за генеральною угодою від 05.02.2007 р., із зазначенням стислого змісту порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку", а саме на те, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне зауважити на те, що при вирішенні спорів даної категорії, принциповим вважається встановлення судом факту виконання своїх зобов'язань кредитодавцем, тобто позивачем по справі та невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання позичальником, тобто першим відповідачем, лише за умови якого суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Лише саме по собі посилання прокурора та позивача на укладення кредитного договору та додаткових угод до нього не може бути належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за основним зобов'язанням, інших доказів на підтвердження цього факту до суду не надано.

До матеріалів справи прокурором надано розрахунок заборгованості по кредитному договору № 68109К2 від 16.02.2009 року та кредитному договору № 68109К11 від 29.04.2009 р., лише на підставі якого господарський суд не може встановити та підтвердити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, станом на 13.01.2011 року, оскільки, позивачем не надано на вимогу суду доказів виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором та доказів неналежного виконання першим відповідачем своїх зобов'язань.

Також, позивачем в обґрунтування позовних вимог не надано суду узгоджену станом на час розгляду справи між іпотекодавцем і іпотекодержателем початкову ціну продажу предмета іпотеки; не надано відомостей щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007 року, встановлену на підставі оцінки відповідного майна належним суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У своїх позовних вимогах прокурор просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього майна на прилюдних торгах за початковою ціною у розмірі 8768315,04 грн., визначеною у іпотечному договорі № 6807Z10 від 05.02.2007 року, проте такі твердження не приймаються судом, виходячи з наступного.

Прокурор зазначає, що у іпотечному договорі № 6807Z10 від 05.02.2007 року сторонами встановлено початкову ціну предмету іпотеки у розмірі 8768315,04 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що таке посилання не відповідає положенням Закону України "Про іпотеку", оскільки в п. 1.3.4 договору іпотеки із змінами внесеними договором про внесення змін від 26.05.2009 року, сторони узгодили лише "Заставну вартість" предмета іпотеки у розмірі 10290000,00 грн., однак початкова ціна предмета іпотеки сторонами не була узгоджена, таким чином суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів щодо початкової ціни та оцінки предмету іпотеки необхідної для його подальшої реалізації.

Також, суд звертає увагу на те, що заставна вартість встановлювалась станом на травень 2009 року; ціна на нерухомість має тенденцію змінюватись; вартість предмету іпотеки станом на 2009 р. та початкова ціна (яка не узгоджена сторонами у договорі та не надана на вимогу суду) предмета іпотеки для його подальшої реалізації в 2012 році можуть значно відрізнятись.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині звернення стягнення на виробниче обладнання, товари в обороті та нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007, у зв'язку з чим відмовляє позивачу в задоволенні цих вимог.

Крім того, судом встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року було визнано ВАТ "Богодухівський молокозавод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, та кредиторська вимога філії "Укрексімбанк" в м. Харкові була розглянута ліквідатором та визнана у повному обсязі на загальну суму 13012612,36 грн., тому відмовляючи в позові колегія суддів зазначає, що задоволення вимог прокурора, що випливають із кредитних договорів, укладених між позивачем та першим відповідачем, паралельно із визнанням та задоволенням цих вимог в процедурі банкрутства суперечило б засадам добросовісності, розумності і справедливості цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України), принципам забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання (п. 1 ст. 6 ГК України). Суд зауважує, що звернення стягнення на майно першого відповідача за умов визнання цих самих вимог в процедурі банкрутства та включення їх до реєстру кредиторів призвело б не до захисту прав позивача, а до безпідставного збагачення позивача за рахунок першого відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідачів з вини яких спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 77, 82 Господарського процесуального кодексу України.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу майна АКР-73ХА від 27.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" недійсним.

Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС".

Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу майна АКР-73ХА від 27.04.2011 року, укладений між ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" Саутенко С.О. та ТОВ "Торговельний будинок "ВЕЛЕС"

У задоволенні вимог прокурора про звернення стягнення на виробниче обладнання, товари в обороті та нерухоме майно - комплекс, розташований за адресою: Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 6807Z10 від 05.02.2007, укладеним між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Богодухівський молокозавод", для задоволення вимог АТ "Укрексімбанк" за генеральною угодою № 6807N1 від 05.02.2007, відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Богодухівський молокозавод" (62103, Харківська область, м. Богодухів, пров. Харківський, 6; код 00447404) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1073,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "ВЕЛЕС" (61019, м. Харків, вул. Калініна, 91; код 36225353) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1073,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2012 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Шатерніков М.І. Аюпова Р.М. Погорелова О.В.