Постанова

від 07.11.2012 по справі 5023/032/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31»жовтня 2012 р. Справа №5023/032/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В.,суддя Ільїн О. В.,суддя Тихий П. В.,

при секретарі Вороні В. С.,

за участі представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача -ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3029 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12

за позовом Приватного підприємства «Темп-2005», м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

про стягнення коштів у розмірі 204 863,10 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ПП «Темп-2005»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути з орендного використання нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 61051, АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача на користь позивача неустойку за неповернення об'єкта оренди в розмірі 204863,1 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути на підставі акту приймання-передачі ПП «Темп-2005»нежитлове приміщення площею 525,29 м.кв., що знаходиться за адресою: 61051, АДРЕСА_1. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «Темп-2005»неустойку за неповернення об'єкта оренди в розмірі 204863,10 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4097,27 грн.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неналежне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім того, відповідач зазначає, що договір оренди №01/12/9 від 01.12.2009 року, який наданий позивачем як доказ, містить недійсні дані про площу складського приміщення, яке є об'єктом оренди -525,29 кв.м. На думку апелянта, ці відомості не відповідають дійсності, що є істотним порушенням умов договору та тягне до недійсності правочину.

Також скаржник вказує, що у змісті позовної заяви містяться неправдиві факти, зокрема, що договір №01/12/9 та акт прийому-передачі було укладено 01.12.2009 року.

Відповідач посилається на неможливість звільнення спірного приміщення, бо не має до нього доступу, оскільки позивач перешкоджає відповідачу звільнити приміщення від майна відповідача, чим затягує строки передачі та розмір неустойки за неповернення об'єкта.

ФОП ОСОБА_1 надав суду уточнення вимог апеляційної скарги, де просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12 в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує на те, що претензію від 12.10.2011 року не отримував ні особисто, ні листом по пошті.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні відповідач заявив клопотання про прийняття судом уточнень апеляційної скарги, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Колегія суддів, розглянувши надані апелянтом уточнення апеляційної скарги, дійшла висновку про їх прийняття та розгляд справи з урахуванням уточнень апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2009 року, між ПП «Темп-2005»(орендодавець-позивач), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар-відповідач), було укладено договір оренди №01/12/9 нежитлового приміщення за адресою: 61051, АДРЕСА_1.

Зазначене приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 01 грудня 2009 року. Загальна площа орендованого складського приміщення складає 525,29 м.кв.

Відповідно до п. 3.2. Договору, щомісячна орендна плата за використання нежитловим приміщенням складає 7879,35 гривень.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди, він діє до 31 жовтня 2010 року.

Пунктом 2.3 Договору оренди встановлено, що після спливу строку дії договору, за відсутності заперечень сторін, договір оренди може бути укладеним на новий строк.

Відповідно до п. 4.26 Договору, відповідач після закінчення строку дії договору, повинен був повернути за актом приймання-передачі орендоване приміщення.

Матеріали справи свідчать, що після спливу строку дії договору жодних заперечень стосовно пролонгації договору, заяв щодо зміни або припинення договору сторонами не було заявлено.

Відповідач не звільнив приміщення та фактично продовжує користуватись ним.

Позивач в позовній заяві вказує, що направив ФОП ОСОБА_1 претензію №01/11 від 12.10.2012 року з вимогою про звільнення приміщення та сплату неустойки. Однак, відповіді відповідач не надав, буд-яких дій щодо врегулювання спору відповідачем не здійснено.

Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав. Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 614, 759, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, керувався ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.1,2 ст. 785 Цивільного кодексу України, з огляду на припинення строку дії договору оренди та неповернення вчасно відповідачем об'єкту оренди позивачеві за актом прийому-передачі.

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх помилковими. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пункт 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зазначена норма кореспондується з п.4 ст. 284 Господарського кодексу України, в якому визначено, що строк договору оренди визначається за згодою сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, наведені правові норми визначають інститут продовження договору на той же строк та на таких самих умовах (автоматична пролонгація договору), передбачений ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 284 Господарського кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін.

Матеріали справи свідчать, що умовами договору (п. 2.3) передбачено його автоматичну пролонгацію та після спливу строку дії первісного договору жодних заперечень стосовно пролонгації договору, жодних заяв про припинення або зміну умов договору оренди сторонами не було заявлено.

Відповідач не звільнив приміщення та фактично продовжує користуватись ним.

Таким чином, враховуючи положення ст. 764 Цивільного кодексу України та п.4 ст. 280 Господарського кодексу України, договір оренди нежитлового приміщення за адресою: 61051, АДРЕСА_1 №01/12/9 від 01.12.2009 року є продовженим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на 11 місяців -до 30.09.2011 року. За відсутності відмови від продовження договору, спірний договір оренди продовжений вдруге на строк від 30.09.2011 року до 31.08.2012 року.

Колегія суддів відхиляє претензію позивача №01/11 від 14.10.2011 року з вимогою про звільнення приміщення та сплату неустойки, оскільки дана копія претензії є неналежним доказом.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Копії документів, що подаються до господарського суду,посвідчується печаткою підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7.04.2003 року №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відбитком печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що надана позивачем копія претензії не містить ані напису «Згідно з оригіналом», ані назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Таким чином, надана копія претензії не відповідає наведеним правовим нормам, відтак не може бути прийнята судом в якості належного письмового доказу, відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Норма ст. 764 Цивільного кодексу України та п.4 ст. 280 Господарського кодексу України має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо.

Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або відмову від пролонгації договору, та стосуватися саме того договору, який сторона бажає припинити, та факт її отримання іншою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена претензія має зовсім іншу правову природу та взагалі не містить в собі пропозиції припинити договір оренди який діяв з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року, або заперечень щодо автоматичного його продовження. В претензії позивач вимагає сплатити неустойку та повернути об'єкт оренди.

Зі змісту претензії вбачається, що її вимоги стосуються первісного договору оренди №01/12/9 від 01.12.2009 року, тоді як на момент заявлення претензії первісний договір був продовжений та втратив свою силу, через що між сторонами фактично діяли вже інші правовідносини за договором, що діяв від 01.11.2010 року по 30.09.2011 року. Тому, дана претензія не може розцінюватись як відмова від продовження договору оренди від 01.11.2010.

До того ж, матеріалах справи відсутні докази отримання претензії ФОП ОСОБА_1 Тобто, відповідач взагалі не був обізнаний про претензію позивача, та наявність у позивача будь-яких заперечень та вимог стосовно припинення дії договору оренди, повернення об'єкта оренди та сплати неустойки.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, дана претензія не може розцінюватись в якості відмови орендодавця від пролонгації договору.

Так, згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що договір оренди нежитлового приміщення №01/12/9 від 01.12.2009 року є пролонгованим відповідно до положень діючого законодавства, то у відповідача не виникло відповідного обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та сплати неустойки.

Відтак, позовні вимоги позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути з орендного використання нежитлове приміщення, а також стягнення з відповідача неустойки за неповернення об'єкта оренди в розмірі 204863,10 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про припинення строку дії договору оренди та наявність підстав для стягнення неустойки за неповернення об'єкту оренди за актом прийому-передачі, та помилково застосував ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.1,2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Оскільки в даному випадку повинно бути застосовано, п. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 763, 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що судова кореспонденція йому не направлялась, через що він не був обізнаний про час та місце проведення судового засідання, в якому було ухвалене рішення по справі.

Перевіривши ці твердження відповідача, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції належним чином повідомив ФОП ОСОБА_1 про час та місце проведення судового засідання, направивши йому ухвалу господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року у справі №5023/032/12 про відкладення розгляду справи на адресу, зазначену в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_1 - 63441, Харківська обл., Зміївський р-н, АДРЕСА_2. Про вказане свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа сторонам.

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Вказаним спростовується посилання апелянта на неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на те, що у змісті позовної заяви містяться неправдиві факти, та що договір оренди №01/12/9 від 01.12.2009 року, який наданий позивачем як доказ, містить недійсні дані про площу складського приміщення, що тягне до недійсності правочину, не мають правового значення, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є саме повернення орендованого приміщення та стягнення неустойки, а не визнання правочину недійсним.

Однак, зважаючи на неправильне вирішення судом справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12 як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняття нового рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись статями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2012 року у справі №5023/032/12 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 05.11.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В. В.

Суддя Ільїн О. В.

Суддя Тихий П. В.