Постанова

від 05.11.2012 по справі 5023/381/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р. Справа № 5023/381/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Федоренко Л.Б. за довіреністю №5 від 01.02.2012 р.,

відповідача -Персидського В.Ю. за довіреністю б/н від 22.02.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3210Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.12 у справі № 5023/381/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарс", м. Київ

до Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка-Інвест", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 165 531,02 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 р. позивач - ТОВ "Сарс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до з відповідача - ПП "Агрофірма "Слобожанка-Інвест", в якій просив стягнути з останнього на свою користь 158 031,02 грн., з яких: 121562,32 грн. - основного боргу та 36 468,70 грн. - штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки № 081111 від 23 листопада 2011 року. Крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

14.02.2012р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про зменшення суми основного боргу, заявленої до стягнення у зв'язку з перерахуванням відповідачем за платіжним дорученням №32 від 17.01.2012р. 10 000,00 грн., тому просив стягнути з відповідача: 111 562,32 грн. - основного боргу та 33 468,70 грн. - штрафу.

27.02.2012р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою, в якій надав уточнення розрахунку штрафу відповідно до п.7.6. договору поставки № 081111 від 23 листопада 2011 року. Просив стягнути з відповідача на свою користь: 111 562,32 грн. - основного боргу та 43 968,70 грн. - штрафу. Крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

04.04.2012р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою, в якій уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь 86 562,32 грн. основного боргу (зменшив суму основного боргу) і 43 968,70 грн. - штрафу, посилаючись на те, що під час розгляду справи, відповідачем у період з 07.02.2012р. по 16.03.2012р. платіжними дорученнями: №83 від 07.02.2012р., №101 від 13.02.2012р., №122 від 20.02.2012р., №135 від 24.02.2012р., № 168 від 16.03.2012р. в рахунок погашення основного боргу відповідачем було перераховано на користь позивача 25 000,00 грн.

04.04.2012р. відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2012 року клопотання відповідача було задоволено, призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизи документів, проведення яких було доручено Харківському НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Матеріали справи № 5023/381/12 направлено до експертної установи.

20 липня 2012 року до суду надійшов лист Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса (вхідний № 2293) разом з повідомленням про неможливість надання висновку по справі № 5023/9910/11 у зв'язку з тим, що ухвала суду в частині оплати вартості експертних досліджень, яка була покладена на відповідача, не виконана.

Супровідним листом №6786/6787 від 03 серпня 2012 року матеріали справи №5023/381/12 були повернуті Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса на адресу господарського суду Харківської області без виконання, оскільки оплата вартості експертиз відповідачем не здійснена.

10 серпня 2012 року, до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на його рахунках у розмірі 133 691,64 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана заява позивача правомірно відхилена, оскільки заявником не було надано суду доказів в обґрунтування обставин, викладених у заяві, які в майбутньому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, місцевий господарський суд, на підставі ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подачу до господарського суду заяви про забезпечення позову стягнув з ТОВ "Сарс" судовий збір у розмірі 1609,50 грн., який товариством при зверненні сплачено не було.

Супровідним листом №6786/6787 від 03 серпня 2012 року матеріали справи №5023/381/12 були повернуті Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса на адресу господарського суду Харківської області без виконання, оскільки оплата вартості експертиз відповідачем не здійснена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року у справі № 5023/381/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарс" 86 562,32 грн. основного боргу, 36 468,69 грн. штрафу, 3 160,61 грн. судового збору.

В частині стягнення штрафу в сумі 7 500,01 грн. відмовлено.

В частині стягнення 35 000,00 грн. суми боргу провадження у справі припинено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарс" на користь державного бюджету України 1 759,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року у даній справі скасувати частково - в частині стягнення штрафу у сумі 36 468,69 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у стягненні штрафу у сумі 36 468,69 грн. відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне дослідження усіх обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Так, відповідач стверджує, що ним був встановлений факт підробки позивачем договору поставки № 081111 від 23 листопада 2011 р., а саме: аркуш другий договору містить п. 7.6., за умовами якого за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у сумі 30 % від суми неоплаченого в строк товару. Оригінал договору, що належить відповідачу, не містить вищезазначеного пункту у вказаній редакції. За порушення строків оплати товару п. 7.5 договору в оригіналі договору, що належить відповідачу встановлена відповідальність: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Отже позивач, як вважає відповідач, маючи на меті покладання на відповідача не передбачені договором штрафні санкції, підробив договір поставки № 081111 від 23 листопада 2011 р., замінивши на свою користь аркуш другий договору, який містить розділ 7 «Відповідальність сторін». Вищезазначені факти були доведені відповідачем суду першої інстанції, але не були прийняті судом до уваги та не були ним з'ясовані. Отже, покладання на відповідача штрафу за підробленим договором, є на думку відповідача, незаконним. Суму основного боргу відповідач визнає та проти її задоволення не заперечує.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача суду не надав. У судовому засіданні його уповноважений представник проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають як фактичним обставинам справи, так і положенням чинного законодавства, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі наявні у справі докази, яким дана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

звертаючись до господарського суду Сумської області з позовною заявою, позивач посилався на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем станом на 23 січня 2012 р. у розмірі 121 562,32 грн., яка виникла через невиконання ПП "Агрофірма "Слобожанка-Інвест" умов договору поставки № 081111 від 23 листопада 2011 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару. На відповідну суму заборгованості позивачем нараховано штраф, передбачений умовами укладеного між сторонами договору. Позивачем уточнювалися позовні вимоги шляхом збільшення суми штрафу та зменшення суми основного боргу у зв'язку з її частковою оплатою.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість та підтвердженість належними доказами. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу (7 500,00грн.), суд першої інстанції посилався на їх безпідставність через невірні розрахунки. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 35 000,00 грн. основного боргу, суд першої інстанції посилався на часткове погашення відповідачем основного боргу на вказану суму.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 86 562,32 грн. та 33 468,70 грн. штрафу, в частині припинення провадження у справі у у сумі 25 000грн., вважає їх такими, що прийняті згідно з положеннями чинного законодавства та фактичними обставинами справи, через наступне.

Як свідчать матеріали справи, 23 листопада 2011 року між ТОВ "Сарс" (постачальник) та ПП "Агрофірма "Слобожанка-Інвест" (покупець) був укладений договір поставки № 081111 (далі договір), відповідно умов якого постачальник зобов'язався систематично доставляти і передавати у власність покупця м'ясну сировину (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару, який постачається є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість цього договору складається з вартостей усіх поставок за період дії цього договору.

У п. 4.1 договору сторонами погоджені умови оплати кожної партії товару, яка здійснюється на протязі 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 7.6. договору передбачена відповідальність відповідача, а саме: за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару.

Пунктом 10.1 договору передбачено строк його дії, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його повного виконання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено товар, передбачений договором та передано відповідачеві на підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних: № 673 від 29.11.2011р. на суму 7440,00 грн.; № 771 від 06.12.2011р. на суму 11950,30 грн.; №785 від 08.12.2011р. на суму 31267,80 грн.; № 823 від 10.12.2011р. на суму 7664,80 грн.; № 833 від 12.12.2011р. на суму 46030,42 грн. та № 832 від 12.12.2011р. на суму 66209,00 грн. (т.1 а.с. 10-15) на загальну суму 170 562,32 грн. Відповідач товар отримав, про що свідчить підпис його уповноваженої особи та печатка підприємства. Відповідні факти не заперечуються і самими сторонами.

Проте, відповідач зі свого боку, зобов'язання, встановлені п. 4.1 договору, виконав неналежним чином, здійснивши оплату отриманого товару на користь позивача частково -у сумі 49 000,00 грн.

Крім того, як вказано у вищезазначеній заяві позивача, відповідач також за платіжним дорученням №32 сплатив на користь постачальника 10 000,00 грн. 17.01.2012р., тобто -цю суму боргу відповідачем було погашено ще до звернення ТОВ "Сарс" до місцевого господарського суду, тому станом на 27.01.2012 р., відповідачем всього сплачено 59 000,00 грн., а тому дійсною заборгованістю на відповідну дату є 111 562,32 грн., що на 10 000,00 грн. менше, ніж заявлено позивачем до стягнення у позовній заяві (заявлено до стягнення 121 562,32 грн.).

Після уточнення позивачем позовних вимог судом першої інстанції в частині стягнення 10 000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України. Відповідні уточнення судом першої інстанції розцінені як відсутність предмету позову. Проте, в цій частині колегія суддів не погоджується з рішенням місцевого господарського суду враховуючи, що будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні. При цьому судові витрати в цій частині позову слід віднести на позивача як на особу, яка неправомірно заявила позовні вимоги.

Також, відповідно до наявних у справі доказів, під час провадження у справі в суді першої інстанції відповідачем сплачено 25 000,00 грн. основного боргу (про що зазначено самим позивачем у вищевказаній заяві), через що провадження у справі в цій частині правомірно припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, через відсутність предмету спору, з віднесенням судових витрат на відповідача як на особу, з вини якої виник спір у цій частині.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення залишок несплаченого відповідачем боргу складає 86 562,32 грн., які визнані обома сторонами.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 525, 526, 610-612 ЦК України та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач є таким, що неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 86 562,32 грн. є правомірними та обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем факт наявності вказаної заборгованості та факт її оплати визнається, відповідач не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з нього штрафу, стверджуючи, що позивач, маючи на меті покладання на відповідача не передбачені договором штрафні санкції, підробив договір поставки № 081111 від 23 листопада 2011 р., замінивши аркуш другий договору, який містить розділ 7 «Відповідальність сторін». Вищезазначені факти були доведені відповідачем суду першої інстанції, але не були прийняті судом до уваги та не були ним з'ясовані.

Проте, колегією суддів не приймаються такі посилання відповідача, оскільки матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції на вимогу відповідача була призначена судова почеркознавча експертиза та судова технічна експертизи документів, проведення яких було доручено Харківському НДІ судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Але, 20 липня 2012 року до суду надійшов лист Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса (вхідний № 2293) разом з повідомленням про неможливість надання висновку по справі № 5023/9910/11 у зв'язку з тим, що ухвала суду в частині оплати вартості експертних досліджень, яка була покладена на відповідача, не виконана.

Тобто, судом першої інстанції були створені сторонам усі умови для з'ясування та надання належних та допустимих доказів по справі. Були призначені відповідні судові експертизи за клопотанням відповідача для роз'яснення питань, що виникли під час вирішення даної господарської справи та потребували спеціальних знань. Проте, сам відповідач, заперечуючи проти доказів, наданих позивачем, у зв'язку з чим і заявив клопотання про призначення експертизи (яке судом було задоволено), не виконав вимоги чинного законодавства та суду, вартість експертних досліджень, яка була покладена на відповідача, не сплатив, чим завадив отримати висновки на підтвердження чи спростування своїх заперечень.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, під час розгляду справи позивачем було подано до матеріалів справи уточнення позовних вимог (т.1 а.с.65), в яких позивач збільшив суму штрафу та просив суд стягнути з відповідача 43 968,70 грн. штрафу, проте ані при подачі вищезазначеної заяви, ані під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі за подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог, тому суд обґрунтовано стягнув з позивача на користь державного бюджету України 150,00 грн. судового збору.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що заявлена до стягнення сума штрафу була нарахована ТОВ "Сарс" на підставі п. 7.6., яким передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині рішення щодо частково задоволення штрафу у розмірі 33 468,70 грн., колегія суддів зазначає, що ст. 549 ЦК України визначено поняття штрафу і пені. Так, названою статтею передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом - є неустойка, що однократно обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (тобто, як штрафом, так і пенею, а не виключно одним із цих засобів).

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

За вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вказаних норм, в договорі сторонами і було визначено порядок стягнення штрафу, та, як вважає колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, підстав для незастосування спірного пункту договору не вбачається.

З урахуванням вищенаведеного та приписів ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 628, 629 ЦК України колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені вірні висновки щодо того, що відповідач є таким, що порушив свої зобов'язання за договором, а відтак, до нього правомірно застосовані штрафні санкції за порушення строків оплати, проте, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок (т.1 а.с.66) суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, судом присуджено до стягнення штраф у розмірі 36 468,69 грн., в частині стягнення 7 500,01 грн. місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив, у зв'язку з невірним нарахуванням даної суми. Разом з цим, колегія суддів не погоджується зі стягнутою сумою штрафу у розмірі 36 468,69 грн., оскільки дана сума визначена судом не вірно, тому стягненню підлягає штраф у розмірі 33 468,70 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає зміні в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 10 000,00 грн. основного боргу та відмови в частині стягнення штрафу в сумі 7500,01 грн.

Перерозподіл судових витрат, в зв'язку з вищенаведеним, судом здійснюється у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 80, 99,101,102, п. 4 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.12 у справі № 5023/381/12 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест", 61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, кімн. 11, (р/р 26000060737495 в ПАТ "КБ Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 37659569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Сарс ", 01044, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 17, офіс 16, ( р/р 260033019385 в ВАТ "Європейський газовий банк" м. Київ, МФО 380430, код ЄДРПОУ 25662788) -86 562,32 грн. основного боргу, 33 468,70 грн. штрафу, 2 947,24 грн. судового збору за подання позову.

В частині стягнення 25 000,00 грн. суми основного боргу провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Сарс ", 01044, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 17, офіс 16, ( р/р 260033019385 в ВАТ "Європейський газовий банк" м. Київ, МФО 380430, код ЄДРПОУ 25662788) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1759,50 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Сарс ", 01044, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 17, офіс 16, (р/р 260033019385 в ВАТ "Європейський газовий банк" м. Київ, МФО 380430, код ЄДРПОУ 25662788) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Слобожанка Інвест", 61017, м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, кімн. 11, (р/р 26000060737495 в ПАТ "КБ Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 37659569) 103,82 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 01.11.2012 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.