Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-11361/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11361/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросила -2000»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросила - 2000»до Державної податкової інспекції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросила -2000»(надалі - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2011 року № 0004103540, № 0004113540.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18.10.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12 , ч. 1 ст. 41 , ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками державної податкової адміністрації у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-майнових операцій з ПП «Тодель-17» за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року за результатами якої було складено Акт № 35/35-40/34355519 від 10 червня 2011 року (далі Акт).

На підставі Акта перевірки № 35/35-40/34355519 від 10.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 року № 0004103540, яким ТОВ «Агросила-2000»донараховано податок на прибуток на суму 109 819,00 грн. - за основним платежем та 27 455,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (усього 137 274,00 грн.), та № 0004113540. яким позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 83 555, 00 грн. - за основним платежем та 20 889, 00 гри. - штрафних (фінансових) санкцій (усього 104 444,00 грн.)

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначити наступне.

З Акту перевірки вбачається, що TOB «Агросила - 2000»була надана видаткова накладна від 03.02.2009 року № РН-0302-1, оформлена від імені ПП «Тодель-17», в якій ПП «Тодель-17»значиться як постачальник, а TOB «Агросила-2000»значиться як одержувач.

В наведеній видатковій накладній, в рядку «відвантажив(ла)»значиться підпис і прізвище ОСОБА_2

В якості підтвердження права на податковий кредит, TOB «Агросила-2000»була надана оформлена від імені ПП «Тодель-17»податкова накладна, в якій у рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»значиться ОСОБА_2

Також, до перевірки позивачем був наданий рахунок-фактура № СФ-28/1-1 від 28.01.2009 року, оформлений від імені ПП «Тодель-17» на загальну суму 527 132,40 грн. в т.ч. ПДВ - 87 855,40 грн. В наведеному рахунку-фактурі, в рядку «ваписав(ла)»значиться підпис без прізвища особи.

Як видно з наданої до перевірки оформленої видаткової накладної від 03.02.2009 року № РН-0302-1 та рахунку-фактури від 28.01.2009 № СФ-2801-1, як товар - значиться паркет дубовий в обсягах 130 кв.м., блок фундаментальний в кількості 500 штук, цегла М І50 1000 шт. в обсягах 10 упак., плита перекриття ПК 90.15.- 8 в кількості 46 штук, цемент M 500 - 50 кг. в кількості 900 штук.

З наведеного вбачається, що зазначені обсяги продукції передбачають їх транспортування транспортними засобами.

Відповідно п. 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відповідно п.11.7 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Однак, TOB «Агросила - 2000»підтверджуючих документів щодо транспортування продукції, на підставі яких повинно здійснюватись оприбуткування та бухгалтерський облік, до перевірки, а також до матеріалів справи надано не було.

При цьому, згідно картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ПП «Тодель - 17»за період з 01.04.2008 року по 30.04.2011 року, в бухгалтерському обліку операція щодо оформлення надходження товарів від ПП «Модель -17»відображена 02.02.2009 року.

Зважаючи на викладене, TOB «Агросила - 2000»не було дотримано вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) щодо обліку господарських операцій по оформленню надходження товарів від ПП «Тодель -17».

Оформлену від імені ПП «Тодель-17»податкову накладну, TOB «Агросила-2000»було відображено в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних розділу І «Отримані податкові накладні».

В матеріалах справи міститься постанова Ленінського районного суду міста Луганська від 13 серпня 2010 року по кримінальній справі № 1 - 801/2010 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 «Фіктивне підприємництво»Кримінального кодексу України, згідно якої ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії. Даною постановою було встановлено, що підсудний ОСОБА_3, усвідомлюючи, що його дії будуть мати противоправний характер, так як зареєстроване на його ім'я підприємство не буде здійснювати під його керівництвом заявлену в установчих документах фінансово-господарську діяльність та створюється невідомою йому особою для самостійного управління з метою прикриття незаконної або забороненої діяльності, добровільно погодився на дану пропозицію за грошову винагороду.

Підсудний ОСОБА_3 створив суб'єкт підприємницької діяльності ПП «Модель - 17»за грошову винагороду в розмірі 120 грн., які отримував від невстановленої в ході досудового слідства особи кожної неділі за час діяльності підприємства, в невстановлений в ході досудового слідства час та знаходячись в невстановленому в ході досудового слідства місці, передав всі установчі документи та печатку підприємства невстановленій в ході досудового слідства особі, яка використовувала дане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, яка виявилась в переводі грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, а також в здійсненні діяльності від імені суб'єкта господарювання, зареєстрованого на підставну особу, а не з метою здійснення підприємницької діяльності самостійно, як це визначено діючим законодавством».

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств, діяльність яких визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності, реальною метою яких є надання послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій, є таким, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

При документальному оформленні суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, стосовно діяльності яких набули законної сили судові рішення, що підтверджують факт здійснення фіктивного підприємництва, не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, діяльність яких, як визначено у рішенні суду не має на меті реальну поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку не вимагається визнання такого правочину судом недійсним.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХГУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, згідно ст. 4 даного Закону, одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 даного Закону України встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на викладені норми законодавства, та проаналізувавши наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи, видані ПП «Тодель - 17»позивачу, були складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а отже не можуть нести доказовості відносно змісту здійсненої операції, та не є належними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки судом загальної юрисдикції в кримінальній справі було встановлено, що діяльність ПП «Тодель - 17»не направлена на проведення господарської діяльності (в даному випадку - поставку товарів TOB «Агросила - 2000»).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивачем було порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), щодо віднесення до валових витрат суми 439 277,00 грн. по господарських операціях з ПП «Тодель - 17», яке відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Луганська по кримінальній справі № 1-801/2010 від 13 серпня 2010 року було визнано таким, що створене з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності та без наміру здійснення фактичної господарської діяльності.

Також, відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Модель - 17», податкові накладні якого, стали підставою для формування ТОВ «Агросила -2000»податкового кредиту не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому, податкова накладна № 0302-1 від 03.02.2009 pоку не може підтверджувати право TOB «Агросила-2000»на податковий кредит, так як оформлена суб'єктом господарювання, який, згідно постанови по кримінальній справі, створений з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності. Дана позиція підтверджується рішенням Верховного суду України від 05 березня 2012 року.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких, знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю із засвідченням факту його поставки.

Виходячи із фактичних обставин даної справи, контрагент позивача ПП «Тодель - 17»фактично не міг приймати участь в операціях з поставки товарів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи та згідно бази даних ДПА України, контрагентом позивача ПП «Тодель - 17»податкові зобов'язання по правовідносинах із TOB «Агросила - 2000», за відповідний період, в якому позивачем було визначено суми податкового кредиту - ПП «Тодель - 17», задекларовано не було.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ПП «Тодель-17»призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.09.2009 року по справі № 20/336, контрагента позивача ПП «Тодель - 17»було ліквідовано.

Враховуючи вищевикладене, правочини між позивачем та ПП «Тодель - 17»є нікчемними, а тому відповідачем було правомірно встановлено факт заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 87 855,40 грн., зокрема в березні 2009 року - на суму 87 855,40 грн.

З огляду на вищевикладене, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агросила -2000»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.