Постанова

від 29.10.2012 по справі 5023/1969/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 5023/1969/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., судді Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю

прокурора -Тузова Є.Ю. посвідчення №138 від 25.04.2012 року

представників сторін:

позивача -Жукова К.Є. за дорученням б/н від 22.10.2012 року

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - Степаненко О.В. за дорученням б/н від 01.09.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Київського району м.Харкова (вх. №2888Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 216", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекція державного архітектурного будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про зобов'язання укласти договір оренди та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Аптека 216" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Харківську міську раду укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 216", ідентифікаційний код 33608987 договір оренди земельної ділянки площею 70 кв. м розташованої по вул. Паризької Комуни,23 -Б у м. Харкові для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі аптеки літ. "А-1"загальною площею - 51,6 кв. м, що складається з приміщень: № 1 (основне) - 29,4 кв. м, № 2 (підсобне) - 8,1 кв. м, № 3 (санвузол) - 3,6 кв. м, № 4 (підсобне) - 10,5 кв. м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 квітня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

08 травня 2012 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій прость окрім заявлених позовних вимог, визнати за ним право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові (а.с.31,32).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 травня 2012 року уточнену позовну заяву прийнято до розгляду та залучено до участі у справі в якості

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію ДАБК у Харківській області (а.с.36,37).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 28-а), ідентифікаційний код 33608987 право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

П рокурор Київського району м.Харкова подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року скасувати в частині визнання права власності за ТОВ "Аптека 216" та прийняти нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що позивачем не дотримано вимоги Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, щодо погодження Харківською міською радою Акта готовності об'єкта до експлуатації.

У судовому засіданні прокурор в порядку ст. 100 ГПК України подав відмову від апеляційної скарги, підписану заступником прокурора Київського району м.Харкова.

Розглянувши заяву прокурора, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у ч. 6 ст.22 цього Кодексу.

У ч. 6 ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небуть права і охоронювані законом інтереси.

Приймаючи до уваги, що відмова прокурора від апеляційної скарги суперечить нормам чинного законодавства та порушує інтереси відповідача та третьої особи, колегія суддів не приймає відмову заступника прокурора від апеляційної скарги.

Відповідач та 3-тя особа відзив на апеляційну скаргу не подали, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників відповідача та 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в позові щодо зобов'язання Харківську міську раду укласти з ТОВ "Аптека 216" договір оренди земельної ділянки площею 70 кв. м розташованої по вул. Паризької Комуни,23 -Б у м. Харкові, господарський суд зазначив, що у 2011-2012 році позивач за відсутністю погодженого проекту, господарським способом самовільно побудував однопеверхову нежитлову будівлю (літ.»А-1») по вул. Паризької Комуни,23 -Б у м. Харкові.

Згідно зі ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до перехідних положень та ст.12 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів. Таким чином, повноваження з укладення договорів оренди земельних ділянок, як і рішення про надання земельної ділянки належить Харківській міській раді.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.

За таких обставин, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції рішення Харківської міської ради про надання позивачеві в оренду земельної ділянки.

Зобов'язання цього органу укласти такий договір за відсутності позитивного рішення Міської ради з даного питання є порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальний порядок укладення господарських договорів унормований ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, запропонований проект якого надається другій стороні для узгодження у двох примірниках, при цьому, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Позивач не наддав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанціїдоказів дотримання ним вимог ст. 181 Господарського кодексу України щодо надання (надсилання) Харківській міській раді проектів договорів оренди та ухилення відповідача від укладання договору оренди земельної ділянки.

На підставі наведенного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем порядку укладання договорів.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 3 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" зазначено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У рішенні про спонукання укласти договір, господарські суди повинні зазначити: умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Відповідно до ч.3 ст.84 ГПК України, у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Висновки суду, викладені у резолютивній частині рішення, повинні ґрунтуватися на досліджених у судових засіданнях доказах (в даному випадку -на проекті договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач проект договору до позовної заяви не додав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про зобов'язання Харківську міську раду укласти з ТОВ Аптека 216" договір оренди земельної ділянки є необгрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим рішення господарського суду в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає залишенню без змін.

Проте, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд зазначив, що згідно Висновку "Про технічний стан несучих та огороджуючих будівельних конструкцій нежитлової будівлі (літ. "А-1"), розташованої по вул. Паризької Комуни,23 - Б у м. Харкові. Визначення відповідності вимогам СНіП та ДБН і можливості подальшої надійної експлуатації.", виконаному ТОВ "МАГНАРЕС", державна ліцензія АВ № 559271 від 29.10.2010 р: "2. Наднормативних прогинів, відхилень від вертикалі, деформацій та інших дефектів, які свідчать про зниження несучої спроможності несучих та огороджувальних будівельних конструкцій будівель, на момент обстеження не виявлено. 3. Технічний стан будівельних конструкцій обстеженої будівлі відповідає вимогам ДБН і СНіП та забезпечує несучу здатність достатню для подальшої надійної експлуатації." Скарг відносно виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві вищевказаної нежитлової будівлі та скарг щодо обмеження прав інших осіб не надходило. Таким чином, новостворене нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного. Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності. Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання. В даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності. Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню (а.с.47-53).

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства з наступних підстав.

В уточненій позовній заяві позивач вказує на те, що у 2011-2012 році за відсутністю погодженого робочого проекту, господарським способом ТОВ "Аптека 216" побудовано одноповерхову нежитлову будівлю (літ. "А-1") по вул. Паризької Комуни, 23-Б у м. Харкові. Будівництво здійснено у відповідності з чинними будівельними та технічними нормами, не порушує прав інших осіб, що свідчить про можливість подальшого збереження та експлуатації об'єкту згідно призначення, проте неможливо оформити у встановленому порядку право власності.За таких обставин позивач на підставі ст.331 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на самочинно побудовану будівлю (а.с.31,32).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч.ч. З, 5 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки, у встановленому порядку, особі під уже збудоване нерухоме майно, в разі, якщо це не порушує права інших осіб.

На даний час прийняття в експлуатацію регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, відповідно до якого прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з п.23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції свідоцтва про відповідність самочинно збудованих будівель проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та доказів прийняття об'єкту в експлуатацію в установленому законом порядку.

Посилання позивача на Висновок "Про технічний стан несучих та огороджуючих будівельних конструкцій нежитлової будівлі (літ. "А-1"), розташованої по вул. Паризької Комуни,23 - Б у м. Харкові до уваги судом не приймається, оскільки вказаний документ не може замінювати Акт готовності об'єкта до експлуатації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з Висновку "Про технічний стан несучих та огороджуючих будівельних конструкцій нежитлової будівлі (літ. "А-1"), розташованої по вул. Паризької Комуни,23 - Б у м. Харкові відності вимогам СНіП та ДБН і можливості подальшої надійної експлуатації", виконаного ТОВ "МАГНАРЕС" (державна ліцензія АВ № 559271 від 29.10.2010 року) вбачається, що стан конструкції І -нормальний; стан конструкції ІІ -задовільний, мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити долговічність конструкції, необхідно зжити заходів по захисту конструкції; стан конструкції ІІІ -непригодний до експлуатації, конструкція перегружена або мають місце дефекти або пошкодження; стан конструкції ІУ -аварійний, неможливо гарантувати цілісність конструкції на період посилення (а.с.19-21).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції документів, підтверджуючих право власності або право законного користування земельною ділянкою, яка знаходиться під самочинно збудованими будівлями.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів порушення відповідачем законних інтересів позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора Київського району м.Харкова підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року в частині задоволення позову щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні усного клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу прокурора Київського району м.Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 травня 2012 року у справі № 5023/1969/12 в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 216" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 28-а), ідентифікаційний код 33608987 право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 51,6 кв.м. по вул. Паризької Комуни,23-Б у м. Харкові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 26.10.2012 року

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.