Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-3664/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3664/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача -Бевза В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Айнхель Україна»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004342308 та №0004372308 від 11.10.2011 року і від 06.03.2012 року №0000982308 і №0000972308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, за підсумками якої складено акт від 27.09.2011 року №10233/23-08/34189256 та виявлено порушення п. 5.1., п.п. 5.5.2. п. 5.5. ст. 5, п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1186510,00 грн., а також п.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.6. ст. 198, п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2211688,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення податкового зобов'язання, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на аналогічну суму.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 11 жовтня 2011 року № 0004342308 форми «Р», яким позивачу визначено зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 2614046,00 грн., (за основним платежем - 2211688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 402358,00 грн.); № 0004352308 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення податкового кредиту в рахунок майбутніх податкових періодів суми ПДВ у розмірі 3286981,00 грн., (за основним платежем підлягає зменшенню - 2682221,00 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій - 604760,00 грн.), № 0004362308 форми «Р», яким визначено позивачу зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1483138,00 грн., (за основним платежем - 1186510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 296628,00 грн.) та № 0004372308 форми «П», яким зменшено суму від'ємної значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011р. у сумі 4199411,00 грн.

За результатом проведення платником податків адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням ДПС України від 16.02.2012р. № 2857/6/10-2115 скасовані податкові повідомлення-рішення № 0004352308 форми «В4»в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу - 604760,00 грн., що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000982308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податкового кредиту в рахунок майбутніх податкових періодів суми ПДВ на загальну суму - 2682221,00 грн. та № 0004362308 форми «Р»в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, щодо завищення валових витрат у розмірі 4726802,00 грн., у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 № 0000972308 на загальну суму 6012,00 грн., (за основним платежем - 4810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1202,00 грн.).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Аналізуючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення -рішення від 11.10.2011 року №0004372308, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини врегульовуються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.121994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями та Податкового кодексу України, який набрав законної сили з 01.01.2011 року, крім розділу ІІ цього Кодексу, який набрав чинності з 01 квітня 2011 року та визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи.

Отже, на час подання позивачем декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 6.1 статті 6 названого Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, визначених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток -як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим наведеною правовою нормою, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому, тлумачення абзацу третього пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року»- це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

У свою чергу, правові наслідки формування від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Згідно з указаною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 р. № 114.

У рядку 06.6 зазначеної декларації підлягало відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто у другому кварталі 2011 року до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114, підлягало перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

При цьому ані Закон, ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

За наведених обставин та правових норм, висновок податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 52 979 154 грн. у зв'язку з перенесенням збитків 2010 року -протиправний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять заперечень податкового органу щодо достовірності даних податкового обліку позивача при формуванні останнім від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, щодо документального підтвердження останнім валових витрат, що призвели до від'ємного значення об'єкта оподаткування, як і не містять заперечень щодо реальності господарських операцій позивача, наслідком яких стало утворення збитків.

Щодо обґрунтованості прийняття відповідачем податкових повідомлень -рішень №0004342308 від 11.10.2011 року та №0000982308 від 06.03.2012 року, судова колегія приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість та відповідно розміру від'ємного значення сум податкового кредиту по ПДВ, який включається в рахунок майбутніх податкових періодів, стало виявлення податковим органом під час перевірки безтоварності договорів, укладених з ТОВ «Росток плюс», ТОВ «Марк-транс»та ТОВ «Метіз ЛТД», за наслідками проведення яких і були сформовані відповідні суми.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що трудові, майнові та інші ресурси контрагентів позивача не дозволяли їм належним чином виконати умови договорів поставки. Окрім того, за наслідками співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що постачальники позивача не декларували податкові зобов'язання по взаємовідносинах із позивачем, що також, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність таких правочинів.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Росток плюс»04.01.2010 року, ТОВ «Марк-транс»02.08.2010 року та ТОВ «Метіз ЛТД»01.06.2010 року про поставку продукції, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентами, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, а товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем не доведена.

Окрім того, під час розгляду справи, позивачем не надано доказів проведення розрахунків з постачальниками, а товари, що придбавались позивачем, а саме інструменти та приладдя для проведення будівельних робіт, жодним чином не відповідають переліку товарів, торгівлю якими проводять контрагенти відповідно до їх реєстраційних документів.

Колегія суддів також погоджується з висновками податкового органу щодо порушення платником податку п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.п. 5.5.2 п. 5.2. ст. 5 названого Закону для платника податку, 50 та більше відсотків статутного капіталу (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 цього Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Отже, перерахунку підлягає лише заборгованість в іноземній валюті, у той час, як позивач здійснював перерахунок та відносив до валових витрат не лише суму основної заборгованості в іноземній валюті по кредиту та простроченим відсоткам, а й перераховувало залишки коштів на валютному рахунку, а тому висновок відповідача про нарахування податкового зобов'язання є обґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів частково погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 11.10.2011 року №0004372308, що є підставою для його скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»задовольнити частково .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айнхель Україна»задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.10.2011 року №0004372308.

У решті позову відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складено 06 листопада 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М