Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-1670/1699/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1670/1699/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1670/1699/12

за позовом Приватного підприємства «Градіка»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Градіка», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 11.01.12 р. № 0000292301/68 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 25833,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2844,0 грн., №0000312301/69 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 20667,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2276,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.12 р. по справі № 2а-1670/1699/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.12 р. по справі № 2а-1670/1699/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 8731/23-209/34169837 від 23.12.11 р. (том 1, а.с. 33-39) позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП «Індбуд»за період з 01.12.10 р. по 28.02.11 р. у зв'язку з поданням неповних пояснень на запит, в якому зафіксовано порушення вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податку на прибуток за 2010 р. в сумі 5687,0 грн. та за І квартал 2011 р. в сумі 20146,0 грн.; п. 7.2.1, п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у зв'язку із заниженням ПДВ за грудень 2010 р. у сумі 4550,0 грн.; ст. 201 та ст. 198 ПК України, ч. 5, п. 5 ст. 203, п. 1 та п. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині заниження ПДВ за січень 2011 р. на 10217,0 грн., за лютий 2011 р. на 5900,0 грн.

За даними перевірки виявлені порушення пов'язані з тим, що підприємство безпідставно віднесло до валових витрат та до податкового кредиту відповідні суми по операціям з ПП «Індбуд», у якого відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, сировина, матеріали для здійснення будь-якого виду діяльності на підприємстві підрядника, оскільки фактично працювало в грудні 2010 р. 3 особи, в січні 2011 р. жодної особи, у лютому 2011 р. жодної особи, що на думку відповідача, є неможливим для виконання зазначених замовником робіт згідно актів їх виконання (том 1, а.с. 53).

Крім того, дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру /том І, а.с. 37/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, зокрема, в контексті виконання маркетингових послуг, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст. 198, ст. 201 ПК України, процитував зміст п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.2.6, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.1 «а», п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України і зробив висновок про те, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Також судом першої інстанції були досліджені договори, укладені позивачем з ПП «Індбуд»: б/н від 01.12.10 р., предметом якого є виконання робіт по поточному ремонту оголовків житлового будинку № 14 та № 12 по вул. 50 років Жовтня м. Кременчук, вартість робіт узгоджена в сумі 27300,0 грн., в тому числі ПДВ 4550,0 грн., передбачено виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної документації згідно будівельних норм і правил, здача-приймання виконання робіт після закінчення виконання ремонту об'єкта здійснюється за актом форми КБ-2; № 1/01 від 04.01.11 р. (том 2, а.с. 78-79), предметом якого є виконання робіт по поточному ремонту системи водовідведення житлових будинків згідно переліку, вартість робіт узгоджена в сумі 21742,2 грн., в т.ч. ПДВ 3623,7 грн.; № 2/01 від 04.01.11 р. (том 2, а.с. 76-77), предметом якого є роботи по перевірці та прочистці вентиляційних каналів житлових будинків згідно переліку, вартість робіт узгоджена в сумі 39557,8 грн.; № 3/02 від 01.02.11 р. (том 2, а.с. 74-75), предметом якого є роботи по перевірці та прочистці вентиляційних каналів житлових будинків згідно переліку, вартість робіт узгоджена в сумі 35400,0 грн.

На виконання договорів позивач отримав від контрагента, який є належним чином зареєстрованим платником ПДВ, податкові накладні № 974 від 28.12.10 р. на загальну суму 27300,0 грн., у тому числі ПДВ 4550,0 грн. (том 2, а.с. 205), рахунок-фактуру № 622 від 28.12.10 р. (том 2, а.с. 172); № 0000005 від 28.01.11 р. на загальну суму 21742,2 грн., в т.ч. ПДВ 3623,7 грн. (том 2, а.с. 194), рахунок-фактуру № 6 від 28.01.11 р. (том 2, а.с. 124); № 0000004 від 28.01.11 р. на загальну суму 39557,80 грн., в т.ч. ПДВ 6562,97 грн. (том 2, а.с. 193), рахунок-фактуру № 5 від 28.01.11 р. (том 2, а.с. 160); № 0000010 від 28.02.11 р. на загальну суму 35400,0 грн., в т.ч. ПДВ 5900,0 грн. (том 2, а.с. 190), рахунок-фактуру № 39 від 28.02.11 р. (том 2, а.с. 112).

Оплата проведена у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що перевіряючими не заперечувалося.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані акти виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2010 р. (том 2, а.с. 174-178, 179-182); довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2010 р. (том 2, а.с. 173, 178), довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за січень 2011 р. (том ІІ, а.с. 125, 130, 136, 142-143, 148, 154), акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р. форми КБ-2в (том 2, а.с. 126, 131-132, 137-138, 143-144, 149-150, 155-156), відомості ресурсів до актів виконаних робіт (а.с. 127, 133-134, 139, 145, 152-153, 158-159), локальні кошториси з розрахунком договірної ціни (том 2, а.с. 128-129, 134-135, 140-141, 146-147, 151, 157).

Оскільки вказані документи, в т.ч. податкові накладні, оформлені належним чином, що відповідачем не заперечувалося, а судом першої інстанції встановлений перелік виконаних робіт, а також у якій кількості та яким чином визначалася калькуляція за виконані роботи, подальше використання робіт у власній господарській діяльності підприємств позивача, був зроблений висновок про реальність здійснених операцій та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по ним.

Судом першої інстанції було з'ясовано, що ПП «Індбуд»було залучено до виконання підрядних робіт у житлових будинках згідно переліку, визначеного безпосередньо у договорах, а також зазначених у переліку житлових будинків для ТОВ «Житлорембудсервіс»(том 2, а.с. 86-105), на підтвердження цього позивачем надано копії договору підряду, укладеного ПП «Градіка»з ТОВ «Житлорембудсервіс»(том 2, а.с. 82-84), а також копії актів виконаних робіт форми КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт, накладних (том 2, а.с. 219-246, том 3, а.с. 1-52).

Також за висновками суду першої інстанції реальність виконання робіт ПП «Індбуд»підтверджується наявною у цього підприємства ліцензією на здійснення будівельної діяльності серії АВ №119938, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України строком дії з 11.08.06 р. по 11.08.11 р. (том 1, а.с. 31-32), що має свідчити про наявність у ТОВ «Індбуд»необхідного обсягу трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання для здійснення вказаного виду діяльності, оскільки отриманню ліцензії передує подання ряду документів, зокрема, відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт, не враховане нічим не обмежене право підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Оскільки основним видом діяльності позивача є будівництво будівель, то судом першої інстанції зроблений висновок про те, що укладення платником податків договорів підряду відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів факт виконання робіт та наявність у позивача документів, але заперечує проти того, що ці ремонтні роботи були виконані саме ТОВ «Індбуд».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що позивач не мав права укладати субпідрядні договори з ТОВ «Індбуд», оскільки в п. 5.1.1 договору на обслуговування димових, вентиляційних каналів та печей від 31.12.09 р., укладеного ПП «Градіка»з ТОВ «Житлорембудсервіс», зроблене застереження про те, що підрядник - ПП «Градіка», повинен виконувати роботи власними силами без залучення субпідрядників та третіх осіб. Доказів того, що залучення ТОВ «Індбуд»до виконання робіт було погоджено із замовником, позивачем не надано.

Наведене свідчить про те, що позивач не мав повноважень на укладання субпідрядних договорів на виконання робіт, які повинен був виконувати особисто, тобто діяв всупереч приписам п. 2 ст. 203 ЦК України, а тому правочини (договори), укладені позивачем з ПП «Індбуд»: б/н від 01.12.10 р., предметом якого є виконання робіт по поточному ремонту оголовків житлового будинку № 14 та № 12 по вул. 50 років Жовтня м. Кременчук, вартістю 27300,0 грн., в тому числі ПДВ 4550,0 грн.,; № 1/01 від 04.01.11 р. (том 2, а.с. 78-79), предметом якого є виконання робіт по поточному ремонту системи водовідведення житлових будинків згідно переліку, вартістю 21742,2 грн., в т.ч. ПДВ 3623,7 грн.; № 2/01 від 04.01.11 р. (том 2, а.с. 76-77), предметом якого є роботи по перевірці та прочистці вентиляційних каналів житлових будинків згідно переліку, вартістю 39557,8 грн.; № 3/02 від 01.02.11 р. (том 2, а.с. 74-75), предметом якого є роботи по перевірці та прочистці вентиляційних каналів житлових будинків згідно переліку, вартістю 35400,0 грн., є недійсними в розумінні п. 1 ст. 215 ЦК України і до них слід застосовувати наслідки, передбачені п. 1 ст. 216 ЦК України.

Також колегія суддів вважає доцільним зауважити, що твердження суду першої інстанції про те, що доказом наявності у ПП «Індбуд»можливостей для виконання робіт є ліцензія, є безпідставним, оскільки наявність необхідної кількості працівників, устаткування та іншого на момент отримання цієї ліцензії 11.08.06 р. не може підтверджувати наявність цих показників на січень 2010 р. та 1 квартал 2011 р., оскільки само підприємство звітувало про відсутність у нього відповідної кількості працівників.

В постанові Верховного Суду України № 07/97 від 04.09.07 р. вказувалося на те, що наявність у платника податків належно оформлених документів не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Наведене свідчить про те, що позивачем не доведений реальний характер та законність здійснення операцій з ПП «Індбуд», а тому у нього не було законних підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по операціям з цим контрагентом, а тому позов задоволенню не підлягав.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.12 р. по справі № 2а-1670/1699/12 прийнята з порушенням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1670/1699/12 -задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-1670/1699/12 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ПП «Градіка»про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 11.01.12 р. № 0000292301/68 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 25833,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2844,0 грн., №0000312301/69 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 20667,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2276,0 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій