Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-1870/1454/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1870/1454/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/1454/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000351701/5103, яким позивачу, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 47646,25 грн., та податкову вимогу від 16.02.2012 за № 339, якою позивачу визначено суму грошового боргу по податку на додану вартість в сумі 47393,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено вищевказане податкове повідомлення-рішення, документально та нормативно є необґрунтованими, оскільки між Позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Інтіфі» (в якості постачальника) укладені договори купівлі-продажу № 15 від 19.07.2011 р., № 19 від 20.07.2011 р. та № 29 від 29.07.2011 р. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Інтіфі» продає пшоно (товар), а Позивач купує товар у відповідності з номенклатурою, кількістю та якістю по договірним цінам.

Реальне виконання господарських зобов'язань за договорами від № 15 від 19.07.2011 р., № 19 від 20.07.2011 р. та № 29 від 29.07.2011 р. підтверджується податковими накладними від 19.07.11 № 15, від 20.07.11 № 19, від 29.07.10 № 28, видатковими накладними № 15, 19, 48, проведенням розрахунків за товари, що були придбані за вищевказаними первинними документами. Придбані товари були використані у власній господарській діяльності Позивача, а саме, в подальшому реалізовані з прибутком. Подальша реалізація придбаних товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Позивач наполягає на тому, що сторони за вищевказаними договорами сумлінно виконували господарські зобов'язання, що ними обумовлені, належним чином складали первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, Позивач у повному обсязі враховував такі первинні документи при обчисленні податків, зокрема, ПДВ.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 50-52), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем були направлені запити до ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова на проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТІФІ", що перебувало у липні 2011 року у господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1

03.11.2011 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова направило акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТІФІ" №1080/23-212/35970172 від 31.10.2011 р., згідно якого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова отримано постанову слідчого ОВД СУ ГУМВДУ у Харківській області від 29.09.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІНТІФІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011р. по 30.09.2011р.

17.10.2011 р. співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було здійснено вихід для вручення направлення на перевірку за юридичною та юридичною адресою ТОВ «ІНТІФІ», за юридичним місцезнаходження підприємства посадові особи ТОВ "ІНТІФІ" відсутні.

Під час опрацювання працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми взаємовідносин між СПД ФО ОСОБА_1 з ТОВ «Інтіфі» встановлено, що на даний час слідчим відділом ГУМВСУ в Харківській області проводяться слідчі дії по кримінальній справі №1011059, де в якості свідка була допитана директор ТОВ «Інтіфі» громадянка ОСОБА_2, з пояснень якої стало відомо, що ТОВ «Інтіфі» поставкою товарів не займалось, а лише оформляло та надавало бухгалтерські документи за її підписом різним суб'єктам господарювання.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Конституції України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.01.2001 р. (а.с. 75), перебуває на обліку у ДПІ у м. Сумах, має ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 (а.с. 5).

У період з 14.12.2011 р. по 20.12.2011 р. працівниками ДПІ у м. Суми проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р., за результатами якої складено акт від 27.12.11 р. № 9618/17-1016/2756309852/193 (далі - Акт перевірки), (а.с. 5-10).

Згідно з висновками Акту перевірки, встановлено порушення платником вимог п.п. 198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого не підтверджено податковий кредит за липень 2011 року у сумі 38 117,00 грн. Також встановлено, що господарські операції між позивачем і ТОВ «Інтіфі» є безтоварними, нікчемними та недійсними, бо не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000351701/5103, яким позивачу, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 47646,25 грн., та винесено податкову вимогу від 16.02.2012 за № 339, якою позивачу визначено суму грошового боргу по податку на додану вартість в сумі 47393,68 грн. (а.с. 11, 12).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2012 року №0000351701/5103 та податкова вимога від 16.02.2012 за № 339 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з тексту Акту перевірки, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 38 117 грн. стали наступні обставини.

Так, на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інтіфі» ДПІ у м. Суми направлені запити 16.09.2011 р. (вих. № 74121/7/17-232), та 02.11.2011 р. (вих. № 88161/7/17-232) до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТІФІ", (код 35970172), що перебувало у липні 2011 року у господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1

03.11.2011р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова направило акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТІФІ" №1080/23-212/35970172 від 31.10.2011 р., згідно якого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова отримано постанову слідчого ОВД СУ ГУМВДУ у Харківській області від 29.09.2011 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІНТІФІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р. 17.10.2011 р. співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було здійснено вихід для вручення направлення на перевірку за юридичною та юридичною адресою ТОВ «ІНТІФІ», за юридичним місцезнаходження підприємства посадові особи ТОВ "ІНТІФІ" відсутні.

Під час опрацювання працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми взаємовідносин між СПД ФО ОСОБА_1 з ТОВ «Інтіфі» встановлено, що на даний час слідчим відділом ГУМВСУ в Харківській області проводяться слідчі дії по кримінальній справі №1011059, де в якості свідка була допитана директор ТОВ «Інтіфі» громадянка ОСОБА_2 , з пояснень якої стало відомо, що ТОВ «Інтіфі» поставкою товарів не займалось, а лише оформляло та надавало бухгалтерські документи за її підписом різним суб'єктам господарювання.

Крім того, документи, які б підтверджували транспортування зернових (пшоно) від ТОВ «Інтіфі» на адресу позивача, відсутні.

Також матеріали справи свідчать, що згідно зі спеціальним витягом із ЄДРПОУ від 06.09.12 р. (а.с. 72-74) Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтіфі» зареєстровано як юридичну особу 02.06.08 р., має стан - зареєстровано, статус відомостей - не підтверджено, основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, керівником та засновником є ОСОБА_2.

Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 29 вересня 2011 року по кримінальній справі № 1011059 за ст. 205 ч. 2 КК України (а.с. 54-57), остання показала, що стала засновником та директором підприємства «Інтіфі» за грошову винагороду, ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала.

Згідно з Актом від 31.10.2011 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтіфі» (а.с. 58-61), за юридичною та фактичною адресою підприємство не знаходиться, директор ТОВ «Інтіфі» ОСОБА_2 зазначила, що підписувала звітні документи, договори, видаткові накладні, а також корінці до видатково-касових ордерів, при цьому ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала, чим фактично займалось підприємство, їй не відомо.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком відповідача про неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Інтіфі» у липні 2011 року у сумі 38 117 грн. до податкового кредиту, виходячи з наступного.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано статтею 198 ПК України, згідно з п. 198.1. якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи встановлено відсутність реального здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ «Інтіфі» у липні 2011 року, висновок відповідача про заниження позивачем податкового кредиту за цими операціями у сумі 38 117 грн. є правомірним.

Отже колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2012 року №0000351701/5103 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 47646,25 грн., та податкова вимога від 16.02.2012 за № 339 про визначення суми грошового боргу з податку на додану вартість в сумі 47393,68 грн. прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та як наслідок вважає, що у задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року по справі № 2а-1870/1454/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/1454/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.