Ухвала

від 23.10.2012 по справі 2а-2321/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/66689/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011р.

у справі №2а-2321/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югторгпром»(надалі -ТОВ «Югторгпром»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Сімферополі АР Крим)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0012361502 від 26.08.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0012361502 від 26.08.2010р.; судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, 16.08.2010р. контролюючим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації з ПДВ за червень 2010р., що надана ТОВ «Югторгпром»про що складено акт від 16.08.2010р. №1087/15-2/32468088.

Висновками перевірки вказано, що порушення п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань по ПДВ у наступних періодах в сумі 231,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0012361502 від 26.08.2010р.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, в акті перевірки податковий орган вказав, що на адресу позивача було направлено лист №32104/10/15-2 від 22.07.2010р. з проханням надати податковому органу документальне підтвердження та пояснення показників декларації з ПДВ за червень 2010р. У відповідь позивач відмовив у наданні таких документів з посиланням на те, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки такі вимоги не передбачено діючим законодавством, що регулює податкові відносини.

Отже, посилаючись на відсутність фінансово-господарських документів на підтвердження показників декларації з ПДВ за червень 2010р., податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про завищення ТОВ «Югторгпром» суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань по ПДВ у наступних періодах в сумі 231,00грн.

На час правовідносин нормою, якою було врегульовано порядок нарахування, сплати та відшкодування податку на додану вартість був Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» , в редакції на час правовідносин та дії договору №410/95, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Крім того, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Відповідно до ч. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Приписами п.3.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України №350 від 18.08.2005р., документальна невиїзна перевірка включає в себе до перевірочний аналіз із обов'язковим дослідженням питання наявності у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог п.п.7.7.11 п.7.7ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних; перевірку наявності арифметичних та логічних помилок у декларації; визначення наявності та стан усунення розбіжностей в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення.

Отже, податковий орган при проведенні документальної перевірки (камеральної перевірки) мав здійснити звірку даних декларації з інформаційними базами ДПА, і у разі виявлення арифметичних чи логічних помилок, або виявлення недостовірних даних у декларації, у відповідності до приписів п.5, п.5 ч.6 ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на запит податкового органу платник податку зобов'язаний був надати пояснення та документальне підтвердження показників своєї декларації.

Приймаючи до уваги, що контролюючим органом не дотримано передбаченого законодавством порядку проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ за червень 2010р., що надана ТОВ «Югторгпром», суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що висновки податкового органу, якими обґрунтовується правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставними.

При цьому, судами попередніх інстанцій в ході судового розгляду справи досліджено документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача за травень 2010р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за травень 2010р., які підтверджують заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за червень 2010р. в сумі 213,00грн.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов