Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-10173/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37831/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко І.В.,

представників позивача Іваненко В.Л., відповідача Ястремського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Капіталіст" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-10173/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Капіталіст"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення -рішення від 03.03.2011 № 0000732201/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 11 899 764,00 грн.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, позивач послався на те, що грошове зобов'язання за векселем не припиняється у разі припинення одного з боржників за векселем у зв'язку з визнанням його банкрутом, якщо існують інші солідарні боржники.

Ухвалою від 16.10.2012 із занесення у протокол судового засідання відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва ДПС.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення за результатами перевірки Товариства за період з 02.10.2007 по 30.09.2010, висновки якої викладені у акті від 14.02.2011, податковий орган виходив з того, що внаслідок вексельних правочинів Товариством у ІУ кварталі 2008 року, І - ІІ кварталах 2010 року занижено податок на прибуток на суму 9 519 739,00 грн. При цьому як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що Товариство проводило операції з купівлі та подальшого продажу цінних паперів (простих векселів), емітентів яких в судовому порядку визнано банкрутами.

Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно є інвестицією. В свою чергу інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. При цьому фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні (пп. 1.28.2. п. 1.28 ст.1 Закону).

Господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) є портфельною інвестицією.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 цього Закону цінний папір є документом, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також законами України від 05.04.2001. № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" та від 23.02.2006 № 3480-ІV "Про цінні напери та фондовий ринок".

За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено вексель.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Отже, як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб'єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, враховуючи викладене вище, грошове зобов'язання за векселем не припиняється у разі припинення одного з боржників за векселем, якщо існують інші солідарні боржники.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин фахівцями контролюючого органу за результатами перевірки було встановлено не тільки формування валових витрат в результаті придбання цінних паперів, а й прибуток від операцій з цінними паперами. Однак, ухвалюючи спірне податкове повідомлення рішення контролюючим органом не було враховано факт збільшення платником податкових зобов'язань за відповідні податкові періоди по операціях з відчуження векселів, емітенти яких в судовому порядку визнані банкрутами.

Так, податковий орган на підставі пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (втратив чинність 01.01.2011) здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання, у тому числі й у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Ця норма продубльована й у Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985.

Наведене дозволяє суду касаційної інстанції спростувати висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що укладання Товариством правочинів щодо придбання та відчуження простих векселів, емітентів яких в судовому порядку визнано банкрутами, є таким, що суперечить чинному законодавству та не може бути спрямоване на реальне настання наслідків, а дохід від продажу таких векселів є доходом з інших джерел.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна правова оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з викладених в цій постанові підстав.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Капіталіст" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-10173/11/2670 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Капіталіст" задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко