Рішення

від 07.11.2012 по справі 2-748/12

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-748/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2012 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О.

при секретарі Токаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кіцмань справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання майна спільним сумісним подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання майна спільним сумісним подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя, мотивує свої вимоги тим, що за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_2, який було зареєстрований 29.09.1977 року, вони набули спільне майно яке складається з будинковолодіння та двох земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 Кіцманського району Чернівецької області.

Вказує, що на початку 2011 року ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 подарувати житловий будинок та належні до нього споруди їх сину ОСОБА_3

Зазначає, що 01.09.2011 року ним було подано заяву на ім'я приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про згоду на дарування спірного майна, яке було подаровано ОСОБА_2 синові ОСОБА_5 12.09.2012 року, що підтверджується копією договору дарування серії ВРН № 101857.

Посилається на те, що заява на згоду ОСОБА_2 на дарування придбаного ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі майна їх сину ОСОБА_3 вчинена під впливом обману, так як останній перед укладанням спірного договору запевнив про можливість ОСОБА_1 і надалі проживати у господарстві по АДРЕСА_1 Кіцманського району Чернівецької області так як іншого житла у нього немає, тому просив позов задовольнити.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві та просили позов задовольнити, визнавши недійсним у повному обсязі договір дарування житлового будинку від 12.09.2011 року, визначити рівними частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спірному житловому будинку та на підставі висновків судової будівельно-технічної експертизи виділити ОСОБА_1 приміщення згідно ІІІ варіанту розподілу, а також поділити спірні земельні ділянки.

Відповідачка ОСОБА_2, її представник та представник ОСОБА_3, ОСОБА_7, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали вказуючи на їх безпідставність, так як позивач, даючи згоду на дарування спірного майна сину ОСОБА_3, розумів значення вчинених ним дій та вчиняв їх добровільно.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків та дослідивши і оцінивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 2 статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що 12 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зі згоди ОСОБА_1, було укладено договір дарування житлового будинку згідно умов якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв житловий будинку, що знаходиться в по АДРЕСА_1 Кіцманського району Чернівецької області. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні договору дарування, укладаючи та підписуючи цей договір сторони дійшли згоди щодо зобов'язань кожного.

Позивач просить визнати договір дарування недійсним з підстав вчинення його під впливом обману, а саме: запевнення відповідачами про можливість ОСОБА_1 в будь-який час повернутись проживати в спірне господарство та, в разі потреби, проживати в ньому.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив факт проживання ним на даний час саме у спірному господарстві та вчинення ним певних ремонтних робіт.

За ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також вона має істотне значення. Пунктом 20 цієї постанови зазначається, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат»нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину,який він посвідчує,а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення,умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Як встановлено судом позивач на момент укладання договору дарування був ознайомлений з усіма умовами, наслідками укладання договору дарування про що йому роз'яснював нотаріус. Укладання договору дарування проводилось зі згоди позивача, який розумів значення прав та обов'язків сторін за цим договором, що являється предметом договору дарування. Всі ці обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

При укладенні договору дотримані всі вимоги щодо форми правочину: він укладений з дотриманням вимог ст.ст.205, 209 ЦК України: у письмовій формі, нотаріально посвідчений.

Жодних достовірних доказів того, що відповідачі при укладанні договору дарування ввели в оману позивача судом не здобуто, а тому в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсними слід відмовити.

З врахуванням відмови позивачу у задоволенні позову у частині визнання договору дарування недійсним, суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя задоволенню не підлягають.

Земельні ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 7322555400:02:002:0911, та площею 1,1584 га, кадастровий номер 7322555400:01:003:0404, не були предметом договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_4 12 вересня 2011 року, що підтверджується копією договору дарування серії ВРН № 101857.

Відповідно до ст. 60 СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до Закону України від 11 січня 2011 року №2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 9 лютого 2011 року, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, спірні земельні ділянки не є майном, набутим подружжям за час шлюбу, і не підлягає поділу між ними, оскільки ОСОБА_2 безоплатно отримала їх в приватну власність на підставі рішення Лужанської селищної ради №1384 26 сесії 5 скликання від 17.10.2008 року, використавши своє право громадянина на приватизацію.

Отже, оскільки правовідносини подружжя ОСОБА_2 щодо спірних земельних ділянок виникли у 2008 році, вони регулюються нормами СК України, за якими приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу.

Закон № 2913-VI не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Крім того, 17.05.2012 року Законом України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав законної сили 13.06.2012 року (оп. 12.06.2012 р. «Голос України»), внесено зміни до Сімейного кодексу України та доповнено пунктами 4 і 5 такого змісту: 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач та його представник не довели вимог позову, що є їх обов'язком, відповідно до засад змагальності сторін, встановлених статтею 10 ЦПК України, при цьому суд створив всі умови для змагальності сторін, роз'яснюючи сторонам права і обов'язки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 203, 717-728 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання майна спільним сумісним подружжя та визначення часток у спільному майні подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: