Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а/0270/4185/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

06 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4185/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: Гота Н.О.

відповідача: Охрімовський Я.В., Футоряк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Автоелектроапаратура"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000032201, -

ВСТАНОВИВ :

03 вересня 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Автоелектоапаратура» (надалі - ПрАТ «Автоелектоапаратура», позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року №0000032201.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000032201 від 26.06.2012 року. щодо збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 141 779,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 35 445,00 грн. Позивач вважає, що вказане рішення необґрунтоване та не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов та зазначила, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження підприємством зобов'язань податку на додану вартість, данні відображені в акті перевірки є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити зазначивши, що ПрАТ «Автоелектоапаратура» не підтвердило належними документами факту поставки основних засобів від контрагента. При цьому, в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність господарських операцій та відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Автоелектоапаратура» зареєстроване 10.06.2003 р. в Тиврівській районній державній адміністрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстровано 08.11.2010 р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 №550256, код ЄДРПОУ 32192547, за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, 1. Як платник податків та зборів підприємство взяте на облік в Тиврівському відділенні Вінницької ОДПІ 18.06.2003 р. за № 14.8.

На підставі направлення від 28.05.2012 року за № 1086/22 виданого Вінницькою ОДПІ згідно із ст.20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), була проведена позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Автоелектоапаратура» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Промто» (код за ЄДРПОУ 35534179) та ТОВ «Промінь АС» (код за ЄДРПОУ 36945262) за період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №1100/22/32192547 від 08.06.2012 року (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки позивачем, порушено:

1) п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 141 779 грн., у тому числі: за листопад 2010 р. на суму 141 779 грн.

2) ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, 5, 49, 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ПрАТ «Авто електроапаратура» при придбані товарів (послуг), ст. 3, 4, 6, 7 Закону Украй 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1 п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями).

Не погодившись з вищеприйнятим актом, позивачем подано заперечення, за результатами розгляду якого Вінницькою ОДПІ надана відповідь № 20272/22 від 21.06.2012р., яким заперечення залишено без задоволення та акт перевірки від 08.06.2012 р. без змін (а.с.41-45).

26 червня 2012 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією (Тиврівське відділення) на підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення, №0000032201 з посиланням на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 177 224,00 грн., в .т.ч. за основним платежем - 141 779,00 грн., за штрафними санкціями - 35 445,00 грн.;

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, ПрАТ «Автоелектоапаратура» оскаржило вищевказане податкове повідомлення-рішення до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС, проте на день подання адміністративного позову відповідь не надана.

Вважаючи протиправним винесене податкове повідомлення-рішення, позивач з метою захисту своїх прав, звернувся до суду.

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень було мотивовано висновками акту перевірки про те, що ПрАТ «Автоелектоапаратура» неправомірно сформувало податковий кредит по операціям з придбання пресформ (основні засоби) у ТОВ «Промінь АС» за перевіряємий період, а саме у листопаді 2010 року.

Перевіряючою при перевірці поставлено під сумнів реальність господарських операцій ПрАТ «Автоелектоапаратура» з ТОВ «Промінь АС» та відповідачем зроблено висновок, що договірні відносини між ПрАТ «АВтоелектроапаратура» та ТОВ «Промінь АС» носять характер нікчемного, оскільки дані правочини не відповідають ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України, так як правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що у ПрАТ «Автоелектроапаратура» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з вищезазначеним постачальником при придбанні товарів за листопад 2010 року, в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до відомостей з ЄДР директором ТОВ «Промінь АС» з 31.08.2010 р. по 27.10.2010 р. був ОСОБА_4. Згідно пояснень, що містяться в службовій записці головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Херсоні (далі - ГВПМ ДПІ у м. Херсоні) від 12.03.2011 р. №1154/26-316 громадянин ОСОБА_4 зазначив, що ніякого відношення до фінансово-господарської контрагента не має. Вказане підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду відповідно до пропозиції громадянина, який відрекомендувався ОСОБА_5, бухгалтерський облік по контрагенту не вів та вказаних документів не бачив, звітності до податкових органів не подавав.

Службовою запискою від 28.04.2011 р. №1925/26-326 ГВПМ ДПІ у м. Херсоні управлінню податкового контролю юридичних осіб передано копію протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_6, який відповідно до статутних та реєстраційних документів контрагента є директором та засновником вказаного підприємства. В ході проведення допиту, встановлено, що ТОВ «Промінь АС» перереєстроване на ім'я ОСОБА_6 без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, шляхом введення в оману, на пропозицію громадянина ОСОБА_5

Крім того, ГВПМ ДПІ у м. Херсоні службовою запискою від 04.04.2011 року №1649/26-316 повідомлено, що у відношенні ОСОБА_7 за фактом вчинення фіктивного підприємства за рахунок ТОВ «Промінь АС» порушено кримінальну справу №30101-11 від 07.02.2011 р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, відповідачем під час перевірки позивача досліджено подорожні листи №724565 вантажного автомобіля від 16-17 листопада 2010 року на перевезення різного вантажу з м. Києва автомобілем МАЗ НОМЕР_1 водій ОСОБА_8 та зауважено, що ТОВ «Промінь АС» відповідно до баз даних місцезнаходження контрагента: 73000, м. Херсон, бульвар Мирний, буд. 3 кв. 400. Згідно бази «РПП» ДПІ у м. Херсоні контрагент має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Також, на думку перевіряючого, для належного підтвердження транспортування вантажним автомобілем товару, позивачем потрібно було скласти товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН. Даний документ до перевірки не надавався.

Враховуючи наведене, відповідачем визначено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочин, на думку перевіряючої, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є недійсним і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки та бере до уваги наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення господарської діяльності, а саме реальність отримання товару ПрАТ «Автоелектоапаратура» від контрагента ТОВ «Промінь АС».

Як встановлено судом в судовому засіданні, договір з ТОВ «Промінь АС» укладався в усній формі. Також за усною домовленістю сторін позивач отримав товар на складі в м. Києві, що орендований контрагентом згідно договору оренди майна №59 від 29.10.2010 р. (а.с. 48). Доставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується документами на транспортування, а саме: подорожній лист вантажного автомобіля МАЗ НОМЕР_1 від 16.11.2010 р. серія 12 ААЄ водій ОСОБА_8 (а.с. 56); авансовий звіт від 18.11.2010 р. (а.с. 57).

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судом встановлено, що відповідно до умов угоди ПрАТ "Автоелектроапаратура" при придбанні пресформ отримало від ТОВ "Промінь АС" накладну №1499 від 15.11.2010 р. та податкову накладну №1499 від 15.11.2010 р. на загальну суму 850676,40 грн. в тому числі ПДВ 141779,40, яка включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2010 року .

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як встановлено судом, розрахунки між суб'єктами господарювання за придбану продукцію проводилися у безготівковій формі і частково по взаєморозрахунку. Зокрема, згідно усної домовленості розрахунки частково проведені продукцією власного виробництва в сумі 176761,86 грн. та оплатою з поточного рахунку в сумі 40256 грн.

Наявність та чинність вказаних первинних документів не заперечується податковим органом. Всі оригінали фінансово-господарських документів ПАТ "Автоелектроапаратура" по взаєморозрахунках із ТОВ "Промінь АС" були вилучені працівниками ОВС СВ ПМ ДПА України у Вінницькій області, про що свідчить протокол виїмки від 08.06.2011 року. Зокрема були вилучені оригінали: платіжне доручення №1017 від 12.01.2011р.; платіжне доручення №1305 від 25.02.2011р.; рахунок №52 від 31.01.2011р.; рахунок №121 від 28.02.2011р.; рахунок №182 від 25.03.2011р.; накладна №1499 від 15.11.2010р.; податкова накладна №1499 від 15.11.2010р.; накладна №1597 від 17.12.2010р.; податкова накладна №1597 від 17.12.2010р.; накладна №39 від 31.01.2011р.; податкова накладна №47 від 31.01.2011р.; накладна №130 від 28.02.2011р.; податкова накладна №155 від 28.02.2011р.; накладна №195 від 25.03.2011р.; податкова накладна №62 від 25.03.2011р.

Основними видами діяльності ПрАТ «Автоелектроапаратура» (код ЄДРПОУ 32192547) згідно КВЕД є виробництво тракторів для сільського та лісового господарства, виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту. Представник позивача пояснила, що товариство виробляє автотракторні ліхтарі, фари та іншу апаратуру.

Придбані у ТОВ «Промінь АС» основні засоби використовуються у господарській діяльності, що підтверджується:

- актом приймання обладнання №34 від 18.11.2010 р. про отримання ПрАТ «Автоелектоапаратура»пресформ (а.с. 59);

- актом придання-передачі (внутрішнього переміщення основного засобів) про прийняття в експлуатацію ПрАТ «Автоелектоапаратура» пресформ цех пластмас (а.с. 60);

- довідкою начальника виробництва ПрАТ «Автоелектоапаратура»та виконанням зобов'язань з поставки виробленої з їх допомогою продукції (а.с. 41);

- договорами на поставку продукції з використанням придбаних товарів та пресформ у перевіряємий період тощо.

Суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, здійснення операцій із придбання пресформ, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Крім того, в Акті перевірки зазначено про внесення до ЄДР запису про відсутність ТОВ «Промінь АС» за місцезнаходженням.

Проте, відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент здійснення господарської операції (листопад 2010 року), ТОВ «Промінь АС» як юридична особа було внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Суд критично оцінює посилання відповідача в Акті перевірки на те, що ПрАТ "Автоелектроапаратура" повинна була перевіряти повноваження контрагента - постачальника по укладеним договорам.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення щодо директора ТОВ "Промінь АС» ОСОБА_7 кримінальної справи № 330101-11 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України (фіктивне підприємництво), тобто придбання фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Промінь АС», з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків суб'єктів господарювання оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно вироком суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ "Промінь АС".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ПрАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Промінь АС» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПрАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Промінь АС» умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій та використання позивачем товарів у власній господарській діяльності, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст.ст. 202, 203, 228 ЦК України.

Як встановлено при розгляді даної справи, позивачем дотримано усіх необхідних та властивих господарським операціям із контрагентом - ТОВ "Промінь АС" умов, на які звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10). Окрім цього, як встановлено висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. ст. 202, 203, 228 ЦК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, а тому оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 26.06.2012 року №0000032201 про визначення ПрАТ "Автоелектроапаратура" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 141779 грн. основного платежу та 35445 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ПрАТ «Автоелектроапаратура» судові витрати на сплату судового збору в сумі 1772,25 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової служби Вінницької області Державної податкової служби від 26.06.2012 року №0000032201.

3. Стягнути з Державного бюджету України суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1772,25 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят дві грн. 25 коп.) шляхом її безспірного списання органом Державної казначейської служби з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна