Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а/0270/4185/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К/800/7373/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2012

у справі № 2а/0270/4185/12

за позовом Приватного акціонерного товариства «Автоелектроапаратура»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Автоелектоапаратура» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000032201 від 26.06.2012.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Автоелектоапаратура» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Промто» та ТОВ «Промінь АС» за період з 01.06.2010 по 31.12.2011, складено акт №1100/22/32192547 від 08.06.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 141 779 грн.; ст. ст. 202 , 203 , 228 Цивільного кодексу України ; ст. ст. 3 , 5 , 49 , 55 Господарського кодексу України , в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ПАТ «Автоелектроапаратура» при придбані товарів (послуг).

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.06.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 177 224 грн., в т.ч.: 141 779 грн. основного платежу та 35 445 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно усного договору між ПАТ «Автоелектоапаратура» та ТОВ «Промінь АС» позивач отримав товар на складі в м. Києві.

Виконання умов даного договору підтверджується документами на транспортування; доставка товару здійснювалась автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом, авансовим звітом від 18.11.2010.

Всі оригінали фінансово-господарських документів ПАТ «Автоелектроапаратура» по взаєморозрахунках із ТОВ «Промінь АС» були вилучені працівниками ОВС СВ ПМ ДПА України у Вінницькій області, згідно протоколів виїмки від 08.06.2011. Зокрема, були вилучені: платіжні доручення, накладні, податкові накладні.

Відповідно до умов укладеної між ПАТ «Автоелектроапаратура» та ТОВ «Промінь АС» угоди, першим придбано пресформи та сплачено кошти в розмірі 850 676,40 грн. в т.ч.: ПДВ - 141 779,40 грн., а останнім видано першому податкову накладну на сплачену суму, яка включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2010 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі і частково по взаєморозрахунку, зокрема, розрахунки частково проведені продукцією власного виробництва в сумі 176 761,86 грн. та оплатою з поточного рахунку в сумі 40 256 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що придбані позивачем у ТОВ «Промінь АС» основні засоби використовуються у господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами, а саме: актами приймання обладнання, актом прийому-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів), довідкою; за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які виписані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, позивач має право на податковий кредит з податку на додану вартість; стосовно директора ТОВ «Промінь АС» відсутній вирок по кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки, відповідачем не надано доказів щодо наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача - «Промінь АС» та в судовому порядку підтверджено включення ТОВ «Промінь АС» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебування платником податку на додану вартість на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення до податкового кредиту листопада 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 141 779 грн. є вірним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний