Постанова

від 07.11.2012 по справі 17/5005/2864/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 17/5005/2864/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Уліцького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. у справі господарського суду№ 17/5005/2864/2012 Дніпропетровської області за позовомПриватного підприємства "Ремонт-Нік" доПриватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" про стягнення 33 660,58 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Руденко А.В., директор; Анпілогова І.В., дов. № 2 від 01.06.2012 р.; відповідача:не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 р. Приватне підприємство "Ремонт-Нік" (далі -Підприємство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" (далі -Товариство) 33 660,58 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн., пені у розмірі 3 062,64 грн. та 3% річних у розмірі 597,94 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи за договором підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р., укладеним з Товариством, проте останнє грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням пені та 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 р. (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. (колегія суддів: Кузнецова Л.І., Науменко І.М., Сизько А.І.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на ст. ст. 43, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. -без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством (замовник) та Підприємством (підрядник) було укладено договір підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. на виконання підрядних робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався здійснити поточний ремонт безцентрово-шліфувального верстату, інвентаризаційний № 25307 (п.1.1), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно акту приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в та довідки за формою КБ-3(п.1.4);

-пунктом 2.1 договору підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. визначено орієнтовну суму договору у розмірі 97 000,00 грн., а пунктом 2.3 сторони узгодили, що оплата робіт здійснюється замовником протягом 60 календарних днів після повного завершення робіт, тобто підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки за формою КБ-3;

-Підприємство виконало передбачені договором підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт № 60 від 02.09.2011 р. за формою КБ -2в та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ -3 на загальну суму 97 000,00 грн.;

-Товариство оплатило виконанні Підприємством на підставі договору підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. роботи частково, а саме в розмірі -67 000,00 грн., у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 30 000,00 грн., яка підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків;

-Підприємство 26.01.2012 р. зверталось до Товариства з претензією № 415 про сплату заборгованості за договором підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р., яка була залишена без відповіді.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та другої інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги Підприємства в частині стягнення на його користь з Товариства основної заборгованості за договором підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. у розмірі 30 000,00 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається та господарськими судами першої і другої інстанцій з'ясовано, що п. 6.4 договору підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. передбачав відповідальність замовника за порушення строків оплати у вигляді пені в розмірі 0.1 процента, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої до стягнення з Товариства пені та 3% річних перевірено судами попередніх інстанцій та визнано вірним.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог і в частині стягнення з Товариства на користь Підприємства пені у розмірі 3 062,64 грн. та 3% річних у розмірі 597,94 грн.

Доводи касаційної скарги Товариства зазначеного вище не спростовують.

Крім того, більшість доводів Товариства у касаційній скарзі зводяться до того, що господарські суди попередніх інстанцій надали невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Твердження Товариства, наведені у касаційній скарзі, про те, що місцевим господарським судом в порушення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не прийнято клопотання від 26.04.2012 р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 32/5095/3843/2012 між тими ж сторонами про визнання договору підряду № 05-4/617 від 29.07.2011 р. недійсним, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами, зокрема ухвалами, рішеннями, постановами судів.

Водночас, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій до зазначеного клопотання Товариством не було додано доказів порушення провадження у справі № 32/5095/3843/2012, а сам тільки факт подання до господарського суду позовної заяви, копія якої була додана до клопотання, не є підставою для зупинення провадження в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано залишив вказане клопотання без задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн Юкрейн" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. у справі № 17/5005/2864/2012 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.М. Уліцький