Постанова

від 08.11.2012 по справі 2/5007/41/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 2/5007/41/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. за участю представників: позивачаХасін І.Б., представник (дов. від 28.03.11) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.12 у справі№ 2/5007/41/12 господарського суду Житомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" доРужинської селищної ради Ружинського району Житомирської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ружинське мале комунальне підприємство "Господарник" простягнення 86500,20 грн. та за зустрічним позовомРужинської селищної ради Ружинського району Житомирської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" провизнання відсутності права, спонукання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області про стягнення заборгованості у розмірі 86500,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №65-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт від 22.10.2008 року та додаткової угоди до нього в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Ружинська селищна рада звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" права на демонтування і вилучення без згоди Ружинської селищної ради аератора вихрового на станції знезалізнення питної води, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Заріччя, вул. Депутатська, та відсутність права вимоги про здійснення Ружинською селищною радою підготовчих дій для запуску та перевірки роботи вказаної станції знезалізнення води; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" у семиденний строк після набрання рішенням законної сили встановити аератор вихровий, якість та технічна характеристика якого повинна відповідати умовам, передбаченим договором №65-П-2008 від 22.10.08, на станції знезалізнення питної води, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Заріччя, вул. Депутатська; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" відповідно до умов додаткової угоди №1 від 11.06.09 взяти участь у перевірці роботи станції знезалізнення питної води у наступний зимовий період 2012-2013 рр. (за умови досягнення температури повітря -5 градусів за Цельсієм) та складанні і підписанні акта про результати такої перевірки.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що товариством було незаконно вилучено аератор вихровий на станції знезалізнення питної води, станція знезалізнення не працює, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за договором, а отже і про відсутність підстав для здійснення остаточних розрахунків за договором.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №2/5007/41/12 від 22.05.12 (суддя Тимошенко О.М.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа - 2" 86500,20 грн. боргу, 1730,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, тим, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за договором №65-П-2008, однак з незалежних від нього причин станція не була запущена. Відповідач не забезпечив перевірку побудованої позивачем станції, як передбачено в додатковій угоді до договору, внаслідок чого, не був складений відповідний акт, що виключає можливість позивача отримати кошти за виконані за договором роботи. Відмова у задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що Ружинською селищною радою не наведено порушення, невизнання або оспорювання товариством прав на аератор вихровий, станцію знезалізнення питної води чи відмову відповідача взяти участь у перевірці роботи станції знезалізнення питної води у зимовий період.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року (судді: Юрчук М.І. -головуючий, Василишин А.Р., Крейбух О.Г.) апеляційну скаргу Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.12 у справі №2/5007/41/12 скасовано в частині задоволення первісного позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.12 у даній справі залишено без змін.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що сторонами не дотримано умов додаткової угоди № 1 до договору №65-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт від 11 червня 2009 року, зокрема пункту 2, відповідно до якого друга частина вартості комплексу робіт по будівництву станції знезалізнення питної води сплачується після того, як температура повітря досягне -5 градусів за Цельсієм і це не призведе до збою в роботі станції знезалізнення, про що буде складено та підписано сторонами відповідний акт. Оскільки такого акта сторонами складено та підписано не було, у позивача за первісним позовом не виникло права вимоги щодо відшкодування другої частини вартості виконаних робіт. Крім того, судом враховано, що у товариства не було підстав для вилучення аератора вихрового після його встановлення на об'єкті відповідача за первісним позовом.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Природа-2" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі в частині скасування рішення суду про задоволення первісного позову скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Серед іншого, заявник зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з пропозицією виконати усі підготовчі роботи для забезпечення роботи станції в умовах низьких температур, як передумови для пуску станції, зокрема утеплення башти та промислового крану та повідомляв про свою готовність взяти участь у пуску станції для перевірки її роботи в умовах низьких температур в будь-який день, однак відповідач ухиляється від здійснення будь-яких дій щодо запобігання псуванню обладнання станції. В додаткових поясненнях до касаційної скарги заявник також зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції положень статей 848, 850, 853, 854, 857, 863 Цивільного кодексу України, статей 321, 322 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 22.10.08 року між Закритим акціонерним товариством "Концерн "Природа" (правонаступником якого є позивач) (виконавець) та Ружинською селищною радою (замовник) був укладений договір № 65-П-2008 на виконання дослідно - конструкторських та технологічних робіт зі створення станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 куб. м. на добу по вул. Депутатській в с. Заріччя Ружинського району Житомирської області. Загальна вартість робіт зі створення станції знезалізнення питної води визначена у розмірі 173000,40 грн.

11.06.09 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №65-П-2008 за умовами якої Ружинська селищна рада повинна оплатити половину договірної вартості комплексу робіт зі створення станції знезалізнення в сумі 86500,20 грн. протягом 30 днів з дати підписання вказаної угоди. Друга половина вартості робіт в розмірі 86500,20 грн. сплачується після того, як температура повітря досягне -5 градусів за Цельсієм і це не призведе до збою в роботі станції знезалізнення, про що буде складено та підписано сторонами відповідний акт (пункт 2 угоди).

Половина вартості робіт у розмірі 86500,20 грн. була стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.11 по справі №11/5007/65/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.11. Однак, друга половина вартості робіт, згідно пункту 2 додаткової угоди №1, сплачена не була, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 цієї статті). Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено судами, правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладанням договору № 65-П-2008 на виконання дослідно - конструкторських та технологічних робіт зі створення станції знезалізнення питної води та додаткової угоди №1 від 11.06.09 до договору № 65-П-2008.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Частиною 1 статті 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно враховано господарським судом апеляційної інстанції, додатковою угодою №1 від 11.06.09 було внесено зміни до договору № 65-П-2008 щодо порядку та строків розрахунків за договором, зокрема, пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що друга половина вартості робіт в розмірі 86500,20 грн. сплачується після того, як температура повітря досягне -5 градусів за Цельсієм і це не призведе до збою в роботі станції знезалізнення, про що буде складено та підписано сторонами відповідний акт.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Кодексу).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо складання та підписання між сторонами будь-яких актів на виконання пункту 2 додаткової угоди, а також те, що станція знезалізнення фактично не працює, що унеможливлює висновок про відсутність збоїв в її роботі, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову.

З касаційної скарги вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині скасування рішення місцевого господарського суду про задоволення первісного позову, а отже рішення та постанова у справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не переглядається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, із позовних заяв немайнового характеру, поданих до господарського суду, у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду. Із касаційних скарг на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При цьому, за приписами статті 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.12 становить 1073 грн.

Відтак, враховуючи, що постанова у справі оскаржується в частині відмови у задоволенні первісного позову, судовий збір за подання касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Природа-2" мав бути сплачений у розмірі 865,00 грн.

Однак, судовий збір скаржником сплачено у розмірі 1211,00 грн., у зв'язку з чим зайво сплачений судовий збір у розмірі 346,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Природа-2" з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.12 у справі № 2/5007/41/12 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Природа-2" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) 346 грн. 00 коп. судового збору, зайво сплаченого за квитанцією №ПН1646 від 17.09.12.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова