Постанова

від 08.11.2012 по справі 5011-37/5712-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа № 5011-37/5712-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. за участю представників: позивачаЧернецький А.М., дов. від 01.11.12 відповідачаЯцун В.М., дов. від 28.12.11 Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О., посв. від 01.08.12 №000606 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора м. Києва на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 06.08.12 у справі№ 5011-37/5712-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" доМіністерства соціальної політики України простягнення 2672683,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України про стягнення 2672683,00 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за договором про закупівлю послуг за державні кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.12 (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства соціальної політики України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для батьків з дітьми "Блакитна хвиля" 2405414,70 грн. заборгованості та 48108,29 грн. витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції керуючись приписами статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, визнав вимоги позивача частково доведеними.

Не погоджуючись з рішенням суду, Прокуратура міста Києва оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.12 (судді: Сулім В.В. -головуючий, Лобань О.І., Смірнова Л.Г.) відмовлено заявникові у задоволенні клопотання про відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги через відсутність поважних причин. Апеляційну скаргу повернуто заявникові на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду від 06.08.12 скасувати, а справу скерувати до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 93, пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України та наголошує на тому, що прокуратура не була учасником процесу, про порушення інтересів держави прийняттям спірного рішення стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи, а отже пропуск процесуального строку при зверненні з апеляційною скаргою стався з поважних причин.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального права та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Частиною 2 статті 111 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Як вбачається з матеріалів скарги, Заступник прокурора м. Києва не погоджується з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.12 про відмову у відновленні процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у справі.

Право апеляційного оскарження стороною рішення господарського суду передбачено приписами статей 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. За приписами частини 1 статті 91 вказаного Кодексу сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до приписів частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу (частина 2 вказаної статті).

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин такого пропуску.

Приписами частини 1 статті 29 Кодексу унормовано, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (частина 4 вказаної статті).

Відповідно до частини 1 статті 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Отже, в даному випадку, вирішення питання щодо наявності підстав для внесення апеляційної скарги можливе за умови ознайомлення з матеріалами справи і безпосередньо з повним текстом рішення.

Між тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відновленні строку, зазначених положень не врахував, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для відновлення процесуального строку.

Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу прокуратурі, апеляційний суд фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав на оскарження судового акта в апеляційному порядку. Відтак, доводи викладені в касаційні скарзі знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

За приписами частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Виходячи з викладеного, ухвала апеляційного суду від 06.08.12 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.12 у справі № 5011-37/5712-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження (разом з апеляційною скаргою).

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова