Постанова

від 06.11.2012 по справі 12/061-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа№ 12/061-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Полумисний В. В. - представник за довіреністю від 01.07.2012

від позивача: Грабчак В. М. - представник за довіреністю від 02.07.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»

на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012

у справі № 12/061-12 (суддя Грабець С. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промреммонтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем за договором підряду № 2503/1 від 25.03.2011, але не оплачені роботи.

При зверненні до суду позивачем було заявлено до стягнення 280 105,16 грн. основного боргу та 78 219,92 грн. пені.

15.08.2012 до загального відділу документального забезпечення суду першої інстанції від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача, визначено на рівні 23 066,98 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2012, повний текст якого підписаний 22.08.2012, у справі № 12/061-12 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 245 105,16 грн. основного боргу та 23 066,98 грн. пені, в інший частині позову відмовлено.

Частиною 4 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що позивачем в рамках даної справи заявлено вимоги про стягнення 280 105,16 грн. основного боргу та 23 066,98 грн. пені.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами спірного договору робіт.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу ґрунтується на тому, що відповідачем станом на дату винесення рішення частково погашений.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 у справі № 12/061-12 в частині стягнення з відповідача суми пені та сплаченого судового збору та стягнути на користь позивача основний борг у розмірі 245 105,16 грн., пеню в сумі 4 587,91 грн. та судовий збір в сумі 6 603,44 грн..

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, невірно визначив період, за який має нараховуватись заявлена до стягнення пеня, та не врахував при розподілі судових витрат той факт, що позов задоволено частково, помилково поклавши на відповідача судові витрати в повному обсязі.

15.10.2012 до загального відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення, в якій він просить розстрочити виконання рішення Київського апеляційного господарського суду терміном на три календарних місяці.

В судовому засіданні представник відповідача вказану заяву підтримав.

Представник позивача проти задоволення вказаної заяви заперечив.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Київського апеляційного господарського суду з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

25.03.2011 позивач як Підрядник та відповідач як Замовник уклали договір підряду № 2503/1 (далі Договір), згідно з умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе обов'язок виконати монтаж обладнання з етажерки печі для випалювання вапна в обсязі та строки, визначені проектно-кошторисною документацією, а відповідач зобов'язався вказані роботи прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Розділом 2 Договору встановлено, що вартість робіт за Договором становить 600 105 грн. Вартість робіт буде уточнюватись щомісячно при підписанні Актів виконаних робіт згідно Договірним цінам, які будуть додаватись щомісячно.

Згідно з п. 5.2 Договору, акти виконаних робіт, які передаються позивачем відповідачу, розглядаються відповідачем на протязі трьох днів з моменту подачі документів на розгляд та, у випадку зауважень, в той же строк передаються позивачу на переоформлення.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 600 105,16 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за червень місяць 2011 (типова форма №КБ-3)(а.с. 15) та акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 (типова форма № КБ-2в) (а.с. 16-24).

Факт виконання спірних робіт, їх обсяги та якість відповідачем не заперечується.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за виконані роботи здійснюється відповідям шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача наступним чином:

- аванс 50% - 300 000 грн.;

- щомісячний розрахунок на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2в.

Як слідує з матеріалів справи, в рахунок оплати спірних робіт відповідач перерахував позивачу аванс в розмірі 300 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 70).

Крім того відповідач в рахунок оплати спірних робіт перерахував позивачу грошові кошти в сумі 55 000 грн., а саме:

- 5 000 грн. 28.04.2012;

- 5 000 грн. 07.05.2012;

- 5 000 грн. 11.05.2012;

- 5 000 грн. 15.05.2012;

- 5 000 грн. 14.06.2012;

- 5 000 грн. 21.06.2012;

- 5 000 грн. 12.07.2012;

- 5 000 грн. 13.07.2012;

- 15 000 грн. 17.07.2012,

що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок з банківського рахунку та платіжних доручень (а.с. 40-46,49-50, 70-76) та не заперечується сторонами.

Отже, станом на дату винесення рішення неоплаченими залишились роботи на суму 245 105,16 грн. (600 105,16-300 000-55 000).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором робіт на суму 245 105,16 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 245 105,16 грн.

Водночас позивачем заявлено до стягнення 280 105,16 грн., що на 35 000 грн. більше за дійсний розмір заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена різниця виникла як внаслідок неврахування позивачем при зверненні до суду частини з перерахованих відповідачем коштів в сумі 10 000 грн., так і внаслідок перерахування відповідачем частини коштів в сумі 25 000 грн. після звернення позивача до суду з цим позовом.

Зі змісту спірного рішення слідує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в сумі 35 000 грн., поклавши судові витрати за звернення до суду з вказаними вимогами на відповідача, що, на думку колегії суддів, не може вважатися повністю правомірним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення позивача до суду (27.06.2012) заборгованість відповідача за виконані позивачем за умовами Договору роботи становила 270 105,16 грн., з огляду на що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10 00 грн. слід відмовити, а судові витрати за звернення до суду із вказаними вимогами покласти на позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн., які сплачені відповідачем після звернення позивача до суду з цим позовом, слід зазначити таке.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та обставини справи, а саме, наявність спору між сторонами в частині боргу в сумі 25 000 грн. на дату звернення позивача до суду з цим позовом, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а виходячи з приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України, якою встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, судові витрати позивача за звернення до суду з зазначеними вимогами слід покласти на відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 23 066,98 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування до нього встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від загальної суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Позивач при зверненні до суду з позовом розрахував пеню в розмірі 78 219,92 грн. за період з 27.12.2011 по 26.06.2012, проте у вищезгаданих письмових поясненнях від 15.08.2012 навів розрахунок, згідно з яким пеня нарахована за період з 05.08.2011 по 01.02.2012 і дорівнює 23 066,98 грн., що відповідає умовам Договору сторін та обставинам справи.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 23 066,98 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, щодо посилань апелянта на те, що у письмових поясненнях від 15.08.2012 позивачем фактично уточнено позовні вимоги, в той час як такі пояснення за своїм процесуальним статусом не можуть вважатися документом, яким може бути збільшений або зменшений розмір позовних вимог, а також на приписи ч.3 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно з якими право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, а невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК, слід зазначити таке.

Зміна предмету або підстав позову, про яку йдеться у ч.3 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не є тотожною поняттю «уточнення розміру позовних вимог», яке згідно приписів ст. 22 ГПК України позивач вправі вчинити до прийняття рішення у справі.

В даному випадку позивач зменшив суму позову в частині заявленої до стягнення пені з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, що не є ані зміною предмету або підстав позову ані відмовою від позову, тому суд першої інстанції правомірно зазначив про таке зменшення в описовій частині судового рішення та розглядав позовні вимоги в частині стягнення пені виходячи з розрахунку, наведеного в письмових поясненнях від 15.08.2012.

Зазначене кореспондується із ч. 4 п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Щодо судових витрат позивача за звернення до суду з цим позовом слід зазначити таке.

Як слідує зі оспореного рішення, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, поклав всі судові витрати, в тому числі і щодо вимог, в задоволенні яких відмовлено, на відповідача, що колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За обставин, що склалися, колегія суддів вважає, що судовий збір щодо позовних вимог, які задоволені (стягнення основного боргу в сумі 245 105,16 грн., пені в сумі 23 066,98 грн.), та позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено (стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн.), слід покласти на відповідача, а судовий збір щодо позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено (стягнення основного боргу в сумі 10 000 грн.), - на позивача.

Отже, сума судового збору за звернення до суду з цим позовом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 863,44 грн. ((245 105,16+23 066,98+25 000)/100*2), решта, в сумі 200 грн. (10 000 /100*2), покладається на позивача.

Водночас слід зазначити про таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог у цій справі становить 303 172,14 грн.

З урахуванням приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за звернення до суду з цим позовом позивач мав сплатити судовий збір в сумі 6 033,44 грн.

З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 229 від 11 червня 2012 на суму 7 171,82 грн. вбачається, що позивачем судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

За таких обставин, судовий збір в сумі 1 108,38 грн. (7 171,82-6 033,44) підлягає поверненню позивачу.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невірне застосування норм процесуального права, тому рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 у справі № 12/061-12 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 245 105,16 грн. та пеня в сумі 23 066,98 грн., провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн. підлягає припиненню, в решті позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Водночас щодо витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Зі змісту резолютивної частини апеляційної скарги, з урахуванням заяви відповідача від 15.10.2012, слідує, що відповідачем фактично оскаржено рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені - відповідач замість суми пені, яка присуджена до стягнення судом першої інстанції (23 066,98 грн.), просить стягнути з нього 4 587,91 грн., тобто загальна сума оспорених майнових вимог становить 18 479,07 грн. (23 066,98-4 587,91).

З урахуванням встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та того, що заявником рішення суду оскаржене в частині стягнення пені в сумі 18 479,07 грн., відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає сплаті у розмірі 804,75 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З доданого до апеляційної скарги платіжного доручення № 119 від 31.08.2012 на суму 3 583,25 грн. вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин, судовий збір в сумі 2 778,50 грн. (3 583,25-804,75) підлягає поверненню заявникові.

Щодо поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення Київського апеляційного господарського суду слід зазначити наступне.

15.10.2012 до загального відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про розстрочку виконання рішення, подана ним в порядку ст.ст. 22, 121 ГПК України, в якій він просить розстрочити виконання рішення Київського апеляційного господарського суду терміном на три календарних місяці.

Необхідність розстрочення судового рішення заявник грунтує на тому, що ним здійснювались заходи щодо зменшення розміру заборгованості, зокрема, з загальної вартості робіт за Договором ним до звернення позивача до суду було сплачено 335 000 грн., після порушення провадження у даній справі ним було сплачено позивачу ще 20 000 грн., і лише після постановлення господарським судом Київської області рішення суду по цій справі відповідач, з метою уникнення розбіжностей в облікових документах, припинив розрахунки по Договору.

Крім того, відповідач зазначив, що ним ані під час розгляду даної справи в суді першої інстанції ані при зверненні з даною апеляційною скаргою не ставилось під сумнів наявність основного боргу перед позивачем, з огляду на що, та враховуючи готовність відповідача до здійснення розрахунків з позивачем за Договором, відповідач просить суд прийняти до уваги, що важка економічна ситуація, яка склалась у будівельній галузі України, не оминула відповідача та катастрофічно впливає на роботу підприємства.

Також відповідач зазначив, що в період з 01.01.2012 він не має фінансової можливості закінчити будівництво заводу по виробу газобетонних будівельних блоків та працює у режимі незавершеного будівництва, що неодноразово призводить до затримки виплати заробітної плати, а одночасне стягнення суми боргу у розмірі майже 270 000 грн. може призвести до зупинки роботи підприємства та втрату робочих місць більш, ніж 280 працюючими.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У ч. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/333 від 12.09.1996 із подальшими змінами та доповненнями вказано, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду у справі №12/061-12 від 20.08.2012 прийняте на захист майнових прав позивача, порушених відповідачем, який взяв на себе договірне зобов'язання оплатити виконані за умовами договору підряду № 2503/1 від 25.03.2011 роботи і не виконав його.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Обставини, на які послався відповідач, в тому числі, важкий фінансовий стан підприємства, не можуть вважатися винятковими в розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України.

Крім того, виходячи з норм ст. 3 ЦК України, згідно яких до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, та враховуючи, що відповідачем порушені майнові договірні зобов'язання перед позивачем і останній заперечує проти віддалення строку виконання відповідачем цих зобов'язань, буде несправедливим розстрочити виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем.

Водночас,слід зазначити, що відповідачем до заяви про розстрочку не додано ніяких доказів на підтвердження викладених в ній обставин, зокрема, факту перебування підприємства у важкому фінансовому стані, що призводить до неможливості закінчити будівництво заводу по виробу газобетонних будівельних блоків, та працює у режимі незавершеного будівництва, що неодноразово призводить до затримки виплати заробітної плати, а одночасне стягнення суми боргу у розмірі майже 270 000 грн. може призвести до зупинки роботи підприємства та втрату робочих місць більш, ніж 280 працюючими.

Також, слід зазначити, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності джерел погашення боргу, а в заяві про розстрочку виконання рішення суду не вказано про терміни та перспективи покращання фінансового стану підприємства відповідача.

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявником не доведено ані винятковість у розумінні приписів статті 121 ГПК України обставин, на які він посилається як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, ані об'єктивний вплив цих обставин на виконання ним рішення суду у заявлений термін, з огляду на що заява відповідача про розстрочку виконання рішення (постанови) Київського апеляційного господарського суду задоволенню не підлягає.

Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 у справі № 12/061-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 у справі № 12/061-12 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 у справі № 12/061-12 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир-Буделемент» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 28А, ідентифікаційний код 36108100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промреммонтаж» (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, кв. 6, ідентифікаційний код 35971913) основний борг в сумі 245 105 (двісті сорок п'ять тисяч сто п'ять) грн. 16 коп., пеню в сумі 23 066 (двадцять три тисячі шістдесят шість) грн. 98 коп. та 5 863 (п'ять тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Промреммонтаж» (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, кв. 6, ідентифікаційний код 35971913) зайво сплачений судовий збір в сумі 1 108 (одну тисячу сто вісім) грн. 38 коп., перехований платіжним дорученням № 229 від 11 червня 2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили»

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ««Орієнтир-Буделемент» (07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 28А, ідентифікаційний код 36108100) зайво сплачений судовий збір в сумі 2 778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 50 коп., перехований платіжним дорученням № 119 від 31.08.2012 , оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ««Орієнтир-Буделемент» в задоволенні заяви про розстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 12/061-12.

Повний текст постанови складено: 12.11.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Ропій Л.М.