Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2а-1486/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2012 р. Справа № 32380/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дубнонафтопродукт» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2010р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Дубнонафтопродукт» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Рівненської обл. № 0000132340/0 від 18.03.2010р., № 0000142340/0 від 18.03.2010р. та № 0000262540/0 від 20.04.2010р. (а.с.3-9, 131, 228а).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. заявлений позов задоволено частково; скасовано винесені Дубенською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000142340/0 від 18.03.2010р. та № 0000262540/0 від 20.04.2010р., а також скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 18.03.2010р. в частині визначення основного платежу в розмірі 87165 грн. 50 коп. та штрафної санкції в розмірі 34866 грн. 20 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору (а.с.238-245).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Дубенська ОДПІ, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.248-250).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом хибно встановлено факт розірвання угоди купівлі-продажу основних фондів від 27.02.2009р., оскільки угода про розірвання вказаного договору не була посвідчена нотаріально, тобто, при укладенні даної угоди сторонами не дотримані вимоги ст.ст.654-657 ЦК України, через що ця угода є нікчемною та не створює для сторін будь-яких наслідків.

Таким чином, в порушення п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу по першій події відчуження основних засобів для ТзОВ «Марлін», в результаті чого занижено валовий дохід в розмірі 348662 грн.; всупереч приписам пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не відображено в податкових зобов'язаннях по першій події реалізацію цілісного майнового комплексу для ТзОВ «Марлін», через що занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/.

Висновки суду про визначення податковим органом неправильного об'єкта оподаткування є хибними, останнім правомірно донараховано платнику податків податкові зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.02.2010р.-01.03.2010р. відповідачем Дубенською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Дубнонафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 37/23/03482608 від 09.03.2010р. (а.с.12-58).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог:

п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 95084 грн.;

пп.7.3.1 ст.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 155000 грн. (а саме за березень 2009 року).

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000132340/0 від 18.03.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 131540 грн., з яких 95084 грн. за основним платежем та 36456 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10);

№ 0000142340/0 від 18.03.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 232500 грн., з яких 155000 грн. за основним платежем та 77500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11);

№ 0000262540/0 від 20.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 15 грн., з яких 10 грн. за основним платежем та 05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.132).

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про невідображення в податковому та бухгалтерському обліках факту відчуження об'єктів нерухомого майна (автозаправних станцій) по договору купівлі-продажу від 27.02.2009р. (а.с.147-149). При цьому фактична передача майна стверджується складеним актом прийому-передачі від 27.02.2009р. (а.с.150), також оплата за реалізоване майно проведена шляхом передачі простого векселя (а.с.156).

Хоча вказаний договір не був посвідчений нотаріально, однак його дійсність стверджується рішенням господарського суду Рівненської обл. від 06.04.2009р. в справі № 15/53 (а.с.152-153).

Окрім цього, відповідно до наданих бухгалтерських документів залишкова вартість основних засобів станом на 01.04.2009р. складає 426338 грн., балансова вартість - 1818228 грн., нараховано амортизації на суму 1391890 грн. Сума отриманого доходу від реалізації цілісного майнового комплексу становить 930000 грн., в тому числі ПДВ 155000 грн. За таких обставин позивачем не враховано до складу валового доходу 348622 грн.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що матеріалами справи достовірно доводиться факт передачі майна позивачем на користь його контрагента ТзОВ «Марлін» в рамках договору купівлі-продажу від 27.02.2009р., яка мала місце в І кварталі 2009 року. У цьому ж кварталі договірними сторонами проведені розрахунки за придбане майно шляхом передачі простого векселя.

Таким чином, в силу наведених обставин та приписів п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.3.1 ст.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивач зобов'язаний був відобразити вказану операцію у складі валових доходів за І квартал 2009 року та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2009 року за фактом першої з подій.

Разом з тим, 14.04.2009р. між позивачем та ТзОВ «Марлін» було укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу основних засобів від 27.02.2009р. (а.с.59); в цей же день відбулося повернення майна позивачу, що засвідчується актами прийому-передачі (а.с.60). Також сторонами погоджено повернення вартості отриманого векселя шляхом безготівкового перерахування коштів або шляхом передачі в розрахунок простих векселів (а.с.200).

Таким чином, фактичне повернення майна позивачу відбулося в ІІ кварталі 2009 року.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що протягом 27.02.2009р.-14.04.2009р. основні засоби, які складали предмет договору купівлі-продажу від 27.02.2009р., вибули із володіння позивача.

Разом з тим, наведені обставини не знайшли свого об'єктивного відображення в складеному Акті перевірки, а ці обставини не були враховані при визначення податкових зобов'язань. Натомість, матеріалами справи однозначно стверджується, що вказані документи надавалися ревізорам, однак не були прийняті до уваги останніми. Зокрема, підтвердженням наведеного слугують письмові заперечення позивача на Акт перевірки, в яких він наголошує на неврахуванні ревізорами таких документів (а.с.160-161).

Оскільки в ІІ кварталі 2009 року відбулося повернення майна продавцю (ВАТ «Дубнонафтопродукт»), останній в силу приписів п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повинен був здійснити у звітному періоді відповідний перерахунок валових доходів (балансової вартості основних фондів) та податкових зобов'язань з ПДВ. При цьому, такі коригування призвели б до відсутності зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ по вказаній господарській операції.

Однак, такого перерахунку позивач всупереч вимогам закону не провів.

Оцінюючи в сукупності наведене, податковий орган зобов'язаний був силу приписів ст.2 Закону України «Про державну податкову службу Україні» встановити правильний об'єкт оподаткування незалежно від задекларованих платником податків показників та врахувати всі показники заниження такого об'єкта та його завищення, в тому числі прийняти до уваги зменшення показників валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок повернення основних засобів позивачу.

З урахуванням наведеного, прийняті податковим органом рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ по цій господарській операції не ґрунтуються на вимогах закону.

Покликання в цій частині апелянта на недотримання позивачем та його контрагентом нотаріальної форми угоди розірвання договору купівлі-продажу колегія суддів відхиляє, оскільки про визнання такої угоди нікчемною відсутні відповідні висновки в Акті перевірки; також відповідачем не представлено рішення суду про визнання її недійсною в судовому порядку. Натомість, сукупність вищеперерахованих обставин вказує на реальність проведених дій по поверненню майна та врегулювання у зв'язку з цим між контрагентами своїх фінансових зобов'язань.

Окрім цього, відповідно до приписів пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.4.3, 8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також із врахуванням фактичної передачі позивачем основних засобів на користь ТзОВ «Марлін», такі основні засоби вважаються виведеними з експлуатації, через що на початок наступного кварталу (ІІ кварталу 2009 року) їх балансова вартість повинна бути зменшена та не включатися в розрахунок амортизаційних відрахувань наступних звітних періодів.

Зворотне введення таких об'єктів до складу основних фондів позивача та врахування їх в розрахунку амортизаційних відрахувань наступних звітних періодів здійснюється за умови введення таких основних фондів позивачем в експлуатацію.

Під час проведення перевірки позивачем не підтверджено належними первинними документами введення в експлуатацію повернутих йому основних засобів.

За таких обставин податковим органом правомірно визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в цій частині.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, винесені Дубенською ОДПІ спірні повідомлення-рішення № 0000142340/0 від 18.03.2010р. та № 0000262540/0 від 20.04.2010р. слід визнати протиправними і скасувати, а податкове повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 18.03.2010р. належить визнати протиправним та скасувати в частині визначення основного платежу в розмірі 87165 грн. 50 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34866 грн. 20 коп.; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської обл. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2010р. в адміністративній справі № 2а-1486/10/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний