Ухвала

від 10.09.2015 по справі 2а-1486/10/1770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/9991/76153/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року

у справі № 2а-1486/10/1770

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дубнонафтопродукт»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Дубнонафтопродукт» (далі - ВАТ «Дубнонафтопродукт»; позивач) звернулось до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенська ОДПІ Рівненської області ДПС; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 18 березня 2010 року, № 0000142340/0 від 18 березня 2010 року, № 0000262540/0 від 20 квітня 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року, позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення № 0000142340/0 від 18 березня 2010 року та № 0000262540/0 від 20 квітня 2010 року скасовано повністю. Податкове повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 18 березня 2010 року скасовано в частині визначення ВАТ «Дубнонафтопродукт» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 87 165,50 грн. за основним платежем та 34 866,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Дубенська ОДПІ Рівненської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Дубнонафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 37/23/03482608 від 09 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000132340/0 від 18 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131 540,00 грн. (95 084,00 грн. - основний платіж, 36 456,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000142340/0 від 18 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232 500,00 грн. (155 000,00 грн. - основний платіж, 77 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000262540/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15,00 грн. (10,00 грн. - основний платіж, 5,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неформування валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за першою із подій при відчуженні (передачі) основних засобів (цілісних майнових комплексів) Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлін».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як з'ясовано судами, 27 лютого 2009 року між позивачем та ТОВ «Марлін» укладено договір купівлі-продажу основних засобів (цілісних майнових комплексів). Фактична передача майна підтверджується актом приймання-передачі від 27 лютого 2009 року, а оплата за реалізовані основні засоби проведена шляхом передачі простого векселя.

Втім, валовий доход та податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією товариством не сформовано.

В подальшому, 14 квітня 2009 року між ВАТ «Дубнонафтопродукт» та ТОВ «Марлін» укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу від 27 лютого 2009 року. В цей же день відбулось повернення майна позивачу, що засвідчується відповідним актом приймання-передачі. Також, сторонами погоджено повернення вартості отриманого векселя шляхом безготівкового перерахування коштів або шляхом передачі в розрахунок простих векселів.

Відтак, товариство в силу вимог пункту 5.10 статті 5 Закону № 334/94-ВР та пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР повинно було здійснити в звітному періоді, в якому відбулось фактичне розірвання договору та повернення основних засобів, відповідний перерахунок валових доходів (балансової вартості основних фондів) та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому такі коригування призвели б до відсутності заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за розглядуваною господарською операцією.

Посилання податкового органу на нездійснення нотаріального посвідчення угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 27 лютого 2009 року, як на підставу для висновку про правомірність оспорюваних донарахувань, колегія суддів відхиляє, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватись з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства, зокрема, цивільного.

Адже, наслідки в податковому обліку платника податків створюють не самі собою правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі товариства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.