Постанова

від 22.11.2006 по справі 6/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "22" листопада 2006 р.                                                                   Справа № 6/244

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом   Державна податкова інспекція у Вижницькому  районі

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегометська лісова компанія"

про припинення юридичної особи

за участю представників:

позивача:  Попенюк І. Я., довіреність від 29.12.2005 року № 6800/10/10-010

відповідача:  Білоченко О.В., довіреність від 26.07.2006 року

прокурора   

СУТЬ СПОРУ:

Державна податкова інспекція у Вижницькому районі Чернівецької області звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Берегометська лісова компанія” про припинення юридичної особи.

У судовому засіданні 31.10.2006 року, в порядку, встановленому статтями 50-52 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, посилаючись на те, що в позовній заяві допущено описку в назві відповідача, заявив письмове клопотання про заміну первісного відповідача на належного – ТОВ “Буковинська лісова компанія”.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2006 року первісного відповідача замінено на належного – Товариство з обмеженою відповідальністю ”Буковинська лісова компанія”, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області.

Позов мотивується тим, що статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво визначено як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до  пункту 2.1 Статуту ТОВ “Буковинська лісова компанія”, Товариство створено для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між його учасниками. Однак, як свідчать декларації з податку на прибуток, з 01.04.2005 року Товариство є збитковим. Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не порушувати права держави; за завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. Конкретна відповідальність – адміністративно-господарська санкція у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарської діяльності, який здійснює діяльність, що суперечить закону чи установчим документам, встановлена статтею 247 ГК України. Оскільки метою діяльності відповідача є одержання прибутку, здійснення ним збиткової діяльності відповідно до  статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV, є підставою для припинення його підприємницької діяльності .

Відповідач позов не визнає з викладених у відзиві мотивів, у тому числі у зв'язку з тим, що ДПІ позов пред'явлений з перевищенням наданих її законом повноважень, а відсутність прибутку не є підставою для припинення Товариства як юридичної особи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримувала, а представник відповідача проти позову заперечувала з викладених вище підстав та одночасно подала суду письмову заяву про стягнення з державного бюджету судових витрат в сумі 930 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”, враховуючи, що згідно з частиною  2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень з підстав, не передбачених законом. У цьому контексті суд зазначає, що заперечення відповідача про те, що право органів державної податкової служби звертатися з позовом  щодо державної реєстрації припинення юридичної особи у випадках отримання збитків за наслідками її господарської діяльності чинним законодавством не передбачено судом визнається хибним, оскільки відповідачем підміняються два поняття: підвідомчість та обґрунтованість позову.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 року № 755-ІУ, однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення  юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є провадження нею діяльності, що суперечить документам, або такої, що заборонена законом. Разом з тим, висновок позивача про те, що здійснення відповідачем тривалого часу збиткової діяльності є порушенням норм законодавства та статуту підприємства, який передбачає одержання прибутку, є помилковим. Відсутність прибутку та проведення суб'єктом підприємницької діяльності, що суперечить установчим документам, або такої що заборонена законом, не являються тотожними поняттями. Крім того, ніяких доказів, яки б свідчили про те, що відповідач проводить діяльність, яка не передбачена статутом Товариства, або яка заборонена законом, в ході розгляду справи позивачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов є безпідставним, а судові витрати, обґрунтованість яких підтверджується платіжним дорученням відповідача від 10.11.2006 року № 281, підлягають стягненню на користь відповідача з Державного бюджету України.

На підставі  викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинська лісова компанія” (смт. Берегомет, вул. Комсомольська, 5а, Вижницький район Чернівецької області, ідентифікаційний код 32147591) витрати, пов'язані з переїздом його представника до іншого населеного пункту, а також найманням житла в розмірі 930,00 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             А.Д. Паскарь