Постанова

від 02.11.2012 по справі 2а-13282/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2012 року 12:26 № 2а-13282/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Мазін А.С.,

представник відповідача - Павліченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003552220 від 18.09.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (надалі - ТОВ «Електрична рушійна сила 2», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Подільському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення № 0003552220 від 18.09.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 471 120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 780,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Електрична рушійна сила 2» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо «фіктивності»ТОВ «Ентхілл», яке являється контрагентом ТОВ «Електрична рушійна сила 2», ґрунтуються виключно на хибних припущеннях відповідача.

Підчас правовідносин з ТОВ «Ентхілл»у ТОВ «Електрична рушійна сила 2»не виникало жодних підстав вважати товариство «фіктивним»оскільки, контрагент належним чином зареєстрована в органах ДПС, мав свідоцтво платника ПДВ, будівельну ліцензію та виконував роботи у відповідності до умов Договору .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Електрична рушійна сила 2» зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.09.2005р. №10711070003003336. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33639910.

ТОВ «Електрична рушійна сила 2» взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 09.09.2005 р. за №107110200000, перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Позивач є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.11.2007 року № 100079983, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 336399126567.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Електрична рушійна сила 2»(код ЄДРПОУ 33639910) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл»(код ЄДРПОУ 37331553) за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р.

За результатами перевірки складено акт виїзної позапланової документальної перевірки від 27.08.2012р. № 326 /22-205/33639910 (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Електрична рушійна сила 2»при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Ентхілл»за період з 01.03.12 по 30.04.12 порушило п.198.2, п.1983, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Електрична рушійна сила 2»занижено податок на додану вартість в сумі 471 120грн., в т.ч. по періодам: березень 2012 року - 217197грн., квітень 2012 року - 253923 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує наступним.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 колонка Б Декларацій „Товари придбані з ПДВ для операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" показників за п 01.03.2012р. по 30.04.2012р. у загальній сумі 514 408 грн. встановлено їх завищення в розмірі 471 120грн. т.ч. по періодам: березень 2012 року - 253917 грн.; квітень 2012 року - 217203 грн.

ТОВ «Електрична рушійна сила 2»документів по взаємовідносинах з ТОВ «Ентхілл»за період з 01.03.12 по 30.04.12 до перевірки не надано.

Стан платника ТОВ «Ентхіл»згідно баз даних АІС Податки - «З»- (Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)).

ДПІ у Подільському районі м. Києва від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва отримано акт перевірки від 06.07.2012 №400/23-60/ 37331553 за період діяльності з 19.12.2011р. по 06.07.2012р.

В акті перевірки ТОВ «ЕНТХІЛЛ»зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва службовою запискою № 3797/7/26-2/3 від 02.07.2012 року надано інформацію щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, копія висновку спеціаліста №298 від 27.06.2012р. по ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Згідно пояснення гр. ОСОБА_4 стало відомо, що він приблизно в листопаді 2011р. на пропозицію незнайомих людей на ім'я ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підписав кілька формальних документів. Потім вони поїхали до нотаріуса де гр. ОСОБА_4 підписав усі документи отримав грошову винагороду в розмірі 1000 грн. після чого ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_6 він не бачив. Про те, що на його ім'я зареєстроване ТОВ «ЕНТХІЛЛ»гр. ОСОБА_4 не знав та в подальшому не підписував ніяких фінансово-господарських документів стосовно ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

Також: співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було передано на експертне дослідження такі документи:

• Копія заяви директора ТОВ «ЕНТХІЛЛ»гр. ОСОБА_4

• Копія наказу №19/12-11 про призначення.

• Копія довіреності від 19.12.2011.

• Копія протоколу №29/03-12 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНТХІЛЛ».

В якості порівняльного матеріалу надано вільні зразки підпису гр. ОСОБА_4

Згідно висновку спеціаліста № 298 від 27.06.2012р. встановлено: Підписи від імені гр. ОСОБА_4 виконані в вище вказаних документах не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Оскільки у ТОВ «ЕНТХІЛЛ»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Податковий орган робить висновок, що оскільки у ТОВ «ЕНТХІЛЛ», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 cт. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Відповідач вважає, що зазначеними обставинами підтверджується факт включення ТОВ «Електрична рушійна сила 2» до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що фактично не підтверджені документально, так як документи підписані не уповноваженою особою і не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0003552220 від 18.09.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 471 120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117 780,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Ентхілл» позивач надав суду копії договору № 111201 від 01.12.2011р.

Згідно умов цього договору підрядник виконує своїми силами і засобами роботи з будівництва терміналу аеропорту «Бориспіль», а замовник приймає і оплачує виконані роботи, згідно умов договору.

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивач надав суду копії актів надання послуг та податкових накладних, підписаних від імені ТОВ «Ентхілл»ОСОБА_4

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Нормами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено вимоги, які ставляться до податкової накладної.

Згідно п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Ентхілл»за договором № 111201 від 01.12.2011р., який став підставою для формування ТОВ «Електрична рушійна сила 2»податкового кредиту, підписані ОСОБА_4

Однак, відповідно до пояснень, відібраних у ОСОБА_4 він до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, ніяких фінансово-господарських документів стосовно ТОВ «Ентхілл» не підписував.

Вказана обставина підтверджується також висновком спеціаліста № 298 від 27.06.2012р, згідно якого встановлено: Підписи від імені гр. ОСОБА_4 виконані в вище вказаних документах не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, що складені ТОВ «Ентхілл»не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Електрична рушійна сила 2» суми ПДВ в розмірі 471 120,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Крім того, внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «Електрична рушійна сила 2»та укладання договору з метою несплати податків була спричинена шкода державному бюджету України.

Таким чином, угода між ТОВ «Електрична рушійна сила 2»та ТОВ «Ентхілл»укладена з метою, суперечною соціально-економічним інтересам нашої держави і суспільства.

Наявність у ТОВ «Електрична рушійна сила 2»умислу на укладення договорів з метою суперечної інтересам держави підтверджується наступним.

Згідно ст.203 Цивільного Кодексу, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того варто наголосити, що укладений договір об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

При укладанні зазначених договорів, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203. ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, така мета, в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Електрична рушійна сила 2»відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Ентхілл».

Таким чином, ДПІ у Подільському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 471 120,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 117 780 грн. здійснено ДПІ у Подільському районі м. Києва правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0003552220 від 18.09.2012р. винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.11.2012р.

Суддя В.П. Шулежко